Катування в Росії – це звичайне явище, розповів в інтерв’ю Крим.Реалії Рінат Параламов. Він сам пережив тортури, побиття і знущання в управлінні ФСБ Росії у Криму. Параламов розповів, що його били кілька годин, використовували струм. А щоб кримчанин не кричав, рота перев’язали рушником і тягнули, як за вуздечку. Не витримавши тортур, Рінат погодився та підписав усі папери, які йому дали співробітники ФСБ. Згодом кримчанин оприлюднив усе те, що він пережив. З початку повномасштабного вторгнення кримський татарин Рінат Параламов із сім’єю живе в Німеччині та мріє лише про одне – повернутися до Криму. У Бремені з ним поспілкувалася знімальна група Крим.Реалії.
«21 століття, яка анексія?»
Рінату Параламову 37 років, він народився у місцях депортації в Узбекистані. Коли 1989 року сім’я повернулася до Криму, Рінату було лише три роки. Усе своє свідоме життя він прожив в Автономній Республіці Крим. Батько чотирьох дітей має вищу освіту за спеціальністю «програміст».
Згадуючи події російської окупації Криму в лютому-березні 2014 року, Рінат розповідає, що вони з друзями у Сімферополі створювали блокпости на в’їзді до мікрорайонів компактного проживання кримських татар. Вони контролювали в’їзд та виїзд машин, щоб сюди не заїхали чужі й не було мародерства. Також вони спостерігали за переміщенням російських військ. Каже, що тоді до кінця не розумів, що на його очах відбувається військове захоплення Криму.
«Тоді розуміння було одне: 21 століття, яка анексія? Як таке може бути? [Однак] це відбувалося, і ми були свідками всього цього, але не хотілося вірити в це», – говорить Рінат.
Ми запитали Ріната, чому анексія Криму вийшла у Росії так легко та швидко.
Они любили Москву, Россию и не любили Украину
«Це моя думка, [причини] – перебування російського флоту на території Криму, в Севастополі, і дуже багато проросійських елементів у самому Криму, яких багато років вирощували: проросійські казаки, багато відставних російських військових. І ще мені розповідали: коли кримських татар депортували (1944 року – ред.), в їхні будинки заїхали військові радянської армії. Вони любили Москву, Росію і не любили Україну відповідно», – каже Рінат.
Після анексії фірма, де працював Рінат, була змушена закритися, і він із родиною переїхав у Нижньогірський район Криму. Там працював продавцем на ринку.
Обшук у будинку Ріната
За кілька років після анексії Криму російська влада почала масово заарештовувати кримських татар за несанкціоновані акції, одиночні пікети. Громадський рух «Кримська солідарність» проводив акції, допомагаючи зібрати кошти тим, кого російський суд оштрафував. Рінат теж брав у цьому участь.
Їздив не раз на суди, їздив підтримувати хлопців
«Збирали по 10 рублів монетами, щоб сплачувати штрафи. Саме монетами, щоб показати, що їхні штрафи для нас – це лише монета. Я теж ходив збирав гроші по Нижньогірському району. Їздив не раз на суди, їздив підтримувати хлопців, їздив на інші заходи, які «Кримська солідарність» організовувала, на обшуках був, і в інтернеті також намагався поширювати матеріали «Кримської солідарності», – розповідає Рінат.
Можливо, саме така активність Ріната і спричинила те, що 13 вересня 2017 року до нього додому прийшли з обшуком співробітники ФСБ. Йому не висунули жодного звинувачення чи підозри. У Ріната забрали планшет, ноутбук і телефон, пообіцявши, що гаджети перевірять на предмет заборонених матеріалів і його відпустять.
Але все відбувалося зовсім інакше: Рінату вдягли наручники, мішок на голову і не сказали, куди його везуть.
«До сідниць підключали два дроти і мене било струмом»
Вже на допиті йому пояснили, навіщо він тут. Відразу почали вимагати, щоб Рінат співпрацював із ФСБ, був їхнім «стукачем» і виконував завдання щодо збору інформації про кримських татар.
Я слышал звук, как динамо-машину крутили, и меня било током
«[Вимагали], щоб я з ними співпрацював, щоб я їм розповідав, що і як у Нижньогірському районі відбувається. Їхнім, скажімо так, шпигуном, або, як це правильно сказати, стукачем був. Посадили, кажуть: «Зрозумів, навіщо прийшов?» Я говорю: «Ні, не зрозумів». «Якщо ти не розумієш, тоді ми будемо з тобою по-іншому». Зав’язали мої руки за спину скотчем, ноги до колін скотчем закрутили теж, поклали обличчям на підлогу, стягнули штани і до сідниць підключали два дроти й періодично щось крутили, я чув звук, як динамо-машину крутили, і мене било струмом», – згадує Рінат.
Коли Рінат вимагав адвоката, співробітники ФСБ його знову побили і сказали, що вони і будуть його адвокатами. Рінату почали показувати фотографії різних людей, питали, що він може про них розповісти. Коли Рінат сказав, що нікого не знає, тортури та побиття повторилися.
«Наново зв’язали, поклали, але щоб я сильно не кричав, рушник прив’язали через рота, як вуздечку на коня, і почали бити. Але били вже набагато сильніше. Я почав кричати. Щоб я не кричав, він потягнув вуздечку на себе і мене просто відключило. Я прийшов до тями, коли через якийсь час мені налили воду на обличчя», – зі сльозами на очах згадує Рінат.
Після тортур він не міг говорити, співробітники ФСБ викликали лікаря, який зробив йому кілька уколів і сказав, що він симулює. І тортури знову продовжилися, його знову били струмом, але цього разу ще сильніше. І почали погрожувати зґвалтуванням, якщо він не погодиться співпрацювати.
«Я вже думав [що] все, почав молитися. І перестав кричати. Штани були стягнуті, сідниці відкриті, вони капнули щось і почали розповідати, що є такі моменти, як трубу засовують, колючий дріт у трубу, нутрощі назовні вивертають і потім ціпком ґвалтують. Гель капнули холодний на сідницю, і сказали: «Зараз ми будемо це все практикувати. Ти згоден? Ні?» – згадує Параламов.
Рінат не міг говорити і став різними звуками, кивками давати зрозуміти, що на все згоден – підписати, обмовити, кого скажуть. Після цього йому дали підписати папери. Що там було написано, він не бачив, бо був у масці й наручниках.
«І після цього вони кажуть: Все, тепер ти з нами. Ти будеш на нас працювати, передаватимеш те, що нам треба, періодично з тобою зв’язуватимуться, телефон завжди тримай при собі. Якщо щось хитритимеш, то за статтею «тротил» уже підеш і тоді сядеш», – розповідає Рінат.
У Криму Рінат оголошений у розшук
Ріната дуже мучило те, що йому довелося обмовити невинних людей. Адвокати порадили йому оприлюднити те, що він свідчив під тортурами. Тоді такі свідчення не вважаються дійсними і не можуть бути використані. Судмедексперти у Криму відмовилися його оглядати і давати свої висновки про стан здоров’я Ріната.
«Я вирішив, що тут перебувати не можна (у Криму – ред.), бо це треба було оприлюднювати. Я виїжджав з однією невеликою сумкою, зі своїми особистими речами і все, більше нічого не було. Через місяць я вивіз сім’ю», – згадує Рінат.
І вже у Києві восени 2017 року Рінат вийшов на пресконференцію з адвокатами та розповів, що він пережив. Прокуратура АРК розпочала кримінальне провадження за фактом викрадення Ріната Параламова, підозру висунули співробітнику ФСБ, до 2014 року той працював у СБУ. А 2020 року відомство повідомило, що підозрюваному колишньому співробітнику СБУ висунули підозру за статтею 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, ухваленої 1949 року.
Кримський адвокат Еміль Курбедінов також подавав заяви про злочин у ФСБ та в російську військову прокуратуру. Але там відмовилися порушити кримінальну справу за цим фактом.
Рінат намагався оскаржити незаконні дії російських силовиків, але у 2018 році сам Параламов був оголошений у розшук кримським МВС Росії за двома статтями Кримінального кодексу Росії – частини 1 статті 222.1 (незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення чи носіння вибухових речовин) та 1 статті 222 (незаконне придбання, передача, збут, зберігання боєприпасів). Санкція першої статті передбачає до п’яти років позбавлення волі та великий штраф, а другої – позбавлення волі до чотирьох років, обмеження волі до трьох років, примусові роботи до чотирьох років або арешт до шести місяців і великий штраф.
Це був саме той склад злочину, під яким Рінат Параламов підписався у протоколі ФСБ після тортур.
«Коли ти гість, хочеш додому повернутися рано чи пізно»
У Києві Рінат із сім’єю у 2017 році розпочав нове життя, знайшов роботу, друзі – кримські татари – допомогли винайняти житло. У лютому 2022 року з мінімумом особистих речей сім’я їде до Німеччини. Пів року мешкали в готелі, а коли всі документи оформили, у грудні 2022 року вдалося орендувати квартиру.
Я тут почуваюся гостем. Я тут не вдома
Сім’я Параламових живе у Бремені, в районі Грепеллінген для мігрантів, отримує допомогу від уряду Німеччини. Рінат навчається на інтеграційних мовних курсах, усі його четверо дітей ходять до місцевої школи.
«Я тут почуваюся гостем. Я тут не вдома. Я думаю, багато, хто з України виїхали, вони почуваються гостями тут. Це відчуття дуже складно змінити. І, звичайно, коли ти гість, ти хочеш додому повернутися рано чи пізно», – каже Рінат.
У Ріната і його дружини всі родичі та друзі залишилися у Криму. За розповідями їхніх знайомих, ситуація в Криму погіршилася: репресії проти кримських татар посилилися, багато хто змушений виїжджати, а контроль за тими, хто живе в Криму, посилився. Пильна увага здійснюється навіть за тими, хто користується vpn, а провайдери зобов’язані повідомляти про таких людей в органи.
У Криму дуже багато людей, на жаль, пройшли через це і проходять досі
Рінат наважився розповісти про себе, про ті жорстокі тортури, які пережив, щоб люди у світі знали, що відбувається в анексованому Криму. І що система тортур у Криму була і продовжує існувати.
«Катування в Росії – це нормальне явище, як я зрозумів. Періодично вони практикують [тортури] на своїх громадянах, які незадоволені, не підтримують чинну владу. І я думаю, у Криму дуже багато людей, на жаль, пройшли через це і проходять досі. Просто не всі можуть про це сказати, і не всі мають можливість сказати», – каже нам Рінат у своїй орендованій квартирі в Бремені.
Він мріє про одне – повернутися до Криму. «Мене туди генетично тягне», – каже Рінат, а голос його тремтить від хвилювання.
