Емблеми військових підрозділів та різних род військ України пройшли від 1991 року низку змін і трансформацій. У таких сучасних символах часто можна зустріти посилання на військову історію країни різних часів. Наразі поряд із широко поширеним так званим козацьким хрестом серед символів ЗСУ зустрічаються і козацькі булави, перначі та навіть зображення особистої зброї козацьких гетьманів. Що означають ці символи, Радіо Свобода дізнавалося у наукового співробітника відділу науково-просвітницької роботи Національного заповідника «Хортиця», історика Олександра Сурченка.
Одними з поширених козацьких символів, що зустрічаються у сучасних емблемах українських військових підрозділів, є козацькі клейноди. До таких належать булава, бунчук, корогва, каламар, печатка, литаври, гармати, сурми, пернач. Нині перші можна зустріти на емблемах найвищого командування ЗСУ.
«Булава символізує в ЗСУ найвищу військову владу. У козаків булава була саме символом, атрибутом гетьмана, кошового отамана. Тому в нас емблема Міністерства оброни – якраз хрест козацький, тризуб, але з мечем і двома схрещеними булавами, що символізують найвищу владу. Бачимо їх на нарукавній емблемі міністра оборони і головнокомандувача Збройних сил також. Тільки дві особи мають право носити їх. На погонах генерала також схрещені булави присутні», – пояснює Олександр Сурченко.
Ще одна клейнода і вид зброї, поширений за доби козацтва – це перначі. Вони були відзнакою козацьких полковників і паланок. В сучасних емблемах ЗСУ перначі, зокрема, можна зустріти серед символіки танкових військ.
«На емблемі танкових військ є рука в рукавиці рицарській металевій, яка тримає пернач. В символі закладено багато значень. Нагадує букву Т – танкові війська. Також дуже активно кавалерія використовувала перначі, а танки дуже часто порівнюють із кавалерією», – пояснює науковець.
Серед розробників цієї емблеми, каже Олександр Сурченко, був відомий київський художник і геральдист Олекса Руденко, який з колегами, зокрема, при створені символіки танкових військ надихався відомою картиною «Битва під Оршем» 16-го сторіччя. Вона зображує одну з ключових подій Литовсько-московської війни 1512-1522 років: 8 вересня 1514 року під Оршею литовське військо під командою князя Костянтина Острозького розгромило московське військо.
«Чому емблема має такий вигляд пернача у руці? Це фрагмент з картини «Битва під Оршем». Відома битва 1514 року, коли повністю вщент було розбите московське військо, скажімо так, литовсько-українськими військами під командуванням князя Костянтина Острозького. На фрагменті картини можна побачити, що він тримає в руці саме пернач подібним чином. Автори сказали, що це їх надихнуло», – розповідає історик, пояснюючи появу пернача у символіці, якою користуються танкові війська України.
Наразі українські танкові підрозділи – не єдині з військових структур, що мають у своїй символіці перначі, додає Олександр Сученко. Такі, зокрема, представлені на знаках президентського полку, який нещодавно набув статусу бригади. В основі їх символіки – так звана «сердюцька зоря». Вона була кокардою створеної у 1918 році, під час визвольних змагань початку ХХ сторіччя, Сердюцької дивізії. І, відповідно, містить схрещені зображення перначів.
Також зображення перначів можна зустріти на символіці Командування сил логістики ЗСУ, Оперативного командування «Захід» та Командування морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ.
Серед сучасних емблем ЗСУ є і символічні зображення зброї. Зокрема, такі представлені на емблемі і прапорі Десантно-штурмових військ у вигляді так званого меча Архистратига Михаїла. Ця символіка аналогічна зображенню, що міститься на козацькому прапорі, що нині зберігається у Військовому музеї (Armеmuseum) Стокгольму, Швеція.
Олександр Сурченко ділиться, яким чином цей козацький прапор разом з іншими опинився там і зміг зберегтися до сьогодні:
«В часи Хмельниччини, битви під Берестечком 1651 року, найбільш масштабної і важкої для Богдана Хмельницького, всі основні козацькі військові сили були саме там. І Київ залишився неприкритий, чим скористався литовський князь Януш Радзвілл. Він, зайшовши зі сторони сучасної Білорусії, увійшов у Київ, і захопив як трофеї козацькі прапори. На Чернігівщині він розбив Чернігівський і Ніжинський полки, також взявши в трофеї їхні прапори. Згодом прапори були також і в Києві захоплені. Ці козацькі стяги за традицією були передані в скарбницю Речі Посполитої. А незабаром стався так званий «шведський потоп», коли на Річ Посполиту напала Швеція і була захоплена польська королівська скарбниця. Звідти козацькі прапори потрапили до Стокгольму, де вони зберігаються зараз», – пояснює фахівець історію козацького прапора з зображенням так званого меча Архистратига Михаїла.
Олександр Сурченко додає: «Зображення Архистратига Михаїла раніше також було символом Києва, Київського воєводства у свій час. І зараз герб Києва – з Архистратигом Михаїлом. І очевидно, що на козацьких прапорах 1651 року зображена саме рука і полум’яний меч Архистратига Михаїла, який вважається і навіть слово архистратиг перекладається як головнокомандувач всього Божого, небесного війська. І такий вогняний меч у нас на емблемі Десантно-штурмових військ, де також парашут зображений. Крила на емблемі – одразу відсилка, що це десантно-штурмові війська. І по центру емблеми цей хвилястий, вогняний меч Архистратига».
Серед сучасної символіки ЗСУ можна зустріти і зображення особистої зброї видатних діячів доби козацтва. Так, в основі емблеми морської піхоти – меч гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного.
«При Сагайдачному якраз козаки були відомі своїм морськими походами, тобто по суті були як морська піхота, яка могла на своїх чайках висадитися, захопити місто, розбити ворога, звільнити своїх побратимів полонених. Таке бувало за Сагайдачного дуже часто. Саме пік козацьких морських походів приходиться на його гетьманство. Козаки були грозою Чорного моря. Навіть до Босфорського узбережжя допливали. Турецький султан навіть вимагав від короля Польщі, щоб той не давав козакам можливості виходити у Чорне море», – ділиться Олександр Сурченко.
Згаданий меч Сагайдачного має власну історію. І його походження пов’язане з Хотинською битвою 1621 року.
«Цей меч зберігається в Польщі в Вавельському замку в Кракові. Його подарував гетьману Петру Конашевичу Сагайдачному королевич Владислав IV після славнозвісної перемоги під Хотином. Тоді козацьке військо під проводом Сагайдачного зіграло ключову роль у перемозі над дуже потужним турецьким військом. На знак подяки за це польський королевич подарував меч Петру Сагайдачному. І цей меч і є головним символом в емблемі нашої морської піхоти», – розповідає історик.
Та булави, перначі і мечі – це не єдині символи козацької доби, що представлені у сучасних емблемах військових підрозділів. Серед таких – це схрещені шаблі на загальновійськових знаках беретів, пістолі на знаках морської піхоти і механізованих військ, а також гармати – на емблемах ракетних військ та артилерії, а також протиповітряної оброни і зенітно-ракетних військ.
