Стріляли по цивільних з автоматів і танків, викрадали, катували, виколювали очі. Такі воєнні злочини щодо цивільних вчиняли російські військові на півдні України. Що пережили жителі сіл на півдні України, які або ж були окуповані, або ж опинилися на лінії фронту? Свідчення людей із Херсонщини та Миколаївщини про дії російської армії щодо цивільних.
c. Мирне: «Танк прямою наводкою вистрілив по ній, розірвало на шматки»
Село Мирне на адмінмежі Миколаївської та Херсонської областей. Вже 9 місяців миру у Мирному не було. Зі слів місцевих, масовані та систематичні обстріли Мирного почалися 13-го березня. Судячи з розмірів деяких вирв, на село скидали авіабомби. Майже всюди видно сліди роботи мінометів та РСЗВ.
Танк просто стояв і якщо ти виходив туди це значить по тобі зараз будуть стріляти Віра Савчук
«Крайня вулиця Степова у нас там проживала сім’я і танк виїхав на позиції. Вони сиділи в підвалі і жінка 75-го року народження вийшли дати собаці їсти і хфіртка відкрилася і танк прямою наводкою вистрілив по ній, розірвало на шматки. Діти там чоловік зібрали те, що залишилось, похоронили в садку, бо навіть на кладовищі не можна було поховати», – розповідає жителька Мирного Віра Савчук.
Того ж дня у Мирному загинула ще одна людина. Залишатися в селі стало надто небезпечно.
«Ми тут в підвалі он там сиділи. Нас було 11 людей. А потім, коли вбило двох людей, тут одного хлопця, а там, на краю вулиці дівчинину, то вирішили вже виїжджати, вивозити людей. То ми 15 людей вивозили на «Газелі», – каже житель Мирного Олександр.
Танк просто під’їхав і прямою наводкою стріляв Віра Савчук
Російські військові обстрілювали Мирне із сусіднього Благодатного Херсонської області. Між селами менше двох кілометрів, їх з’єднує бетонка.
«Вийти на бетонку вже неможливо було. Танк просто стояв і якщо ти виходив туди це значить по тобі зараз будуть стріляти. То наші люди старалися ми ходили їздили через провулок, щоб не туди. Або доїжджали до вулиці Зеленої і повертали, де не прострілювалося», – згадує пережите Віра Савчук.
За слів Віри, були випадки, коли російський танк стріляв по цивільними.
«Танк просто під’їхав і прямою наводкою стріляв. І в тих людей, в яких розбили будинок і бігли через колії, по них прямою наводкою стріляли так само. Їм все одно було, куди стріляти, як стріляти. Вони цілеспрямовано просто знищували село от і все», – розповідає Віра Савчук.
На позиціях російських військових під Благодатним, звідки вісім місяців вели обстріли, танк, який, ймовірно, «кошмарив» жителів Мирного. Він навіть із капоніра не встиг виїхати, був підбитий. Відразу за траншеями, у полі, знищена БМП та розстріляна бронемашина російської армії. Потужну лінію оборони окупанти викопали вздовж зрошувального каналу, використавши його як природну перешкоду.
Ну, проїжджали повз село і чергами стріляли Алла
«Там була лінія, там де канал Р-9-й. І вони з тієї сторони стояли і обстрілювали. Я думав наше село від траси 2 кілометри, думав наше село взагалі не постраждає. А воно взагалі-то в Миколаївській області і прифронтових зонах, Шевченкове навіть, що так по ньому стріляли, менш постраждало. У нас тут 95% пропало і згоріло», – каже житель Мирного Олександр.
Поле між Мирним і Благодатним – ілюстрація, якими були бої за південь України. І якою ціною звільнялося кожне село. Три БМП ЗСУ зупинилися на цьому полі назавжди, коли просувалися у бік позицій окупантів у Благодатному. Очевидно, були помічені супротивником. І знищені.
с. Зоря: «Проїжджали повз село і чергами стріляли»
На початку березня село Зоря на Миколаївщині стало місцем збору російських військових. Після того, як ЗСУ зупинили просування противника на Херсонському шосе, окупанти почали пересуватися манівцями. У спробах взяти Кульбакіно колони російської техніки рухалися через Зорю.
«Йшла колонна, вона йшли з Григорівської траси і до Кульбакіно, оце все було повністю в техніці. Ми їх почали їх рахувати, ну, треба було ж передати цю інформацію, то ми рахували тільки БМП, БРДМи, танки, а такі машини навіть вже не рахували з особовим складом. Ну, дуже багато було», – розповідає житель Зорі Володимир.
Виходити на подвір’я під час руху колони російської техніки було небезпечно.
«З автоматів отак просто стріляли. Ну, проїжджали повз село і чергами стріляли», – каже жителька Зорі Алла.
Зі слів жителів Зорі, 5-го березня окупанти спробували облаштуватися та закріпитися у селі, але безуспішно.
«Вони там на току розташувалися, повністю по периметру стали. Наші їх обстріляли. Потім вони двох людей з села забрали, сказали, якщо нас ще будуть обстрілювати, ми спалимо село повністю. І тільки вони наших людей відпустили, наші за півгодини їх знову обстріляли. Вони зібралися і пішли. Але були такі війська видно підготовлені. Тут були і «Солнцепеки», і танки, і машини управління. Десантна бригада була», – розповідає Володимир.
Після того, як Зорю зайняли ЗСУ, село закрили на в’їзд. Місцевих попросили тимчасово виїхати. Почалися обстріли.
«Постійні були обстріли фосфором. Ось тут за селом, трохи воно не долітало чи що, я не знаю, і снаряди з-під фосфора і самі пучки цього фосфора. І оці всі хати поруч, це всі вони фосфором спалені», – пригадує Володимир.
с. Широке: «За 14 хвилин 35 приходів»
«Півтори тисячі одиниць, коли через наші села, через нашу громаду пройшли всі колони через нас. Це від Широкого, кілометр звідси, є дорога, вони там йшли. Ми все це рахували, спостерігали, ми нарахували близько півтори тисячі одиниць пройшло», – розповідає голова Широківської громади Сергій Пересунько.
Рахували за 14 хвилин 35 приходів Василь
ЗСУ, ТРО та цивільні зупинили ці колони у Баштанці. З втратами окупанти відступили, захопили Снігурівку, Новопетрівку і звідти, з 22-го березня, розпочали обстріли Широківської громади.
«В Червоній Долині в один день розпочали бомбардування о 10-ій ранку і закінчили в 3-ій години дня. І за цей проміжок часу сиділи в підвалі і нарахували 98 прильотів. Міномети, артилерія, САУ, танки. Виїжджали ось тут в Новопетровку на канал і по нам били», – пригадує Сергій Пересунько.
Не менше снарядів випускали і по самому Широкому.
«З березня по листопад розносити село почали повністю. Обстріли були капітальні. Рахували за 14 хвилин 35 приходів», – пригадує житель Широкого Василь.
За даними голови Широківської громади, з березня по листопад, внаслідок обстрілів, загинули 12 цивільних.
Да, того закатували, там і очі викололи Анатолій
«Тут і «Гради» йшли, касетні йшли, 120-і міномети, 80-ми шурували. САУ, танками прямою наводкою з каналу стріляли. Тут 3 кілометри відстань до Новопетровки», – розповідає Василь.
За підрахунками голови громади Сергія Пересунько, знищено 95% житлового фонду Широкого.
с. Новопетрівка: «Закатували і очі викололи»
Від Широкого до Новопетрівки близько 5-и кілометрів. Але міст підірвали і проїзду немає. Дістатися можна тільки через Снігурівку. Звідси до Новопетрівки 12 кілометрів. За нашими підрахунками, 7 із них – нерозривна лінія оборони, зведена російськими військовими.
«Переважно тут були дагестанці. І чеченці, да. Росіяни, які були, то вони по селі мало, вони всі отам (в окопах) сиділи», – розповідає житель Новопетрівки, який пережив окупацію, Анатолій.
І двох ось в сусідки застрелили, це тільки в перший день, як вони прийшли Анатолій
За інформацією голови Широківської громади, за час окупації, у Новопетрівці загинуло 13 людей. У Генпрокуратурі України зафіксували сліди тортур як мінімум на тілах трьох убитих чоловіків.
«Да, знайшли одного, тиждень не дожив покуда визволили. Да, того закатували, там і очі викололи. Побили зразу, добре так побили, кинули, наші забрали там поперев’язували його. Вони приїхали забрали, кажуть повеземо в лікарню. І он там за селом в голові, наче, дірка. Так що застрелили», – каже Анатолій.
«А то голови сільської ради то теж чоловіка там знайшли. Да, да нашої голови чоловік. І двох ось в сусідки застрелили, це тільки в перший день, як вони прийшли. Сусідки сина і там далі мужика», – пригадує Анатолій.
В березні в Офісі Генерального прокурора повідомляли, що від початку повномасштабного вторгнення зафіксували понад 72-і тисячі воєнних злочинів, скоєних російськими військовими.
