Три роки тому в Криму російськими силовиками було затримано фрилансера Крим.Реналії (проєкт Радіо Свобода) Владислава Єсипенка. Зараз він перебуває в колонії в Керчі. Владислава звинуватили у шпигунстві на користь українських спецслужб і тортурами вибивали потрібні свідчення. У результаті висунули інші звинувачення – у зберіганні гранати. Незважаючи на величезні прогалини та протиріччя у доказовій базі так званого слідства, підконтрольний Росії Сімферопольський районний суд призначив журналісту 6 років позбавлення волі. В апеляційній інстанції термін ув’язнення вдалося скоротити до 5 років.
Що може підвищити ймовірність того, що Владислава вдасться звільнити дипломатичними зусиллями? Як часто близьким вдається з ним поспілкуватися, що він розповідає про умови свого ув’язнення? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин поговорив із дружиною Владислава Єсипенка Катериною Єсипенко. Про те, як багато схожих кейсів з’явилося після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, розповіла керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту Масової Інформації Катерина Дячук.
Наприкінці лютого президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом корпорації RFE/RL та керівництвом української служби Радіо Свобода. Президента України було поінформовано про ситуацію з Владиславом Єсипенком.
Володимир Зеленський, далі цитата з повідомлення його пресслужби: «наголосив, що під час усіх зустрічей з іноземними лідерами він порушує питання обміну українців, зокрема політичних ув’язнених, яких незаконно утримують окупанти».
«Це важка робота, особливо щодо повернення кримчан, особливо – журналістів, політичних в’язнів», – сказав президент України.
Зеленський поінформував про підготовку саміту світу на рівні лідерів держав, який заплановано провести у Швейцарії цієї весни та на який запрошено представників ста шістдесяти країн, Росії у цьому списку немає.
Володимир Зеленський наголосив, що одним із пунктів порядку денного саміту стане питання обміну полоненими.
Державні органи України та президент Зеленський роблять усе, щоб повернути цивільних полонених додому, впевнена дружина Владислава Єсипенка Катерина. Але вона також впевнена, що Росія нечесно веде переговори.
«Часто ми чуємо від Офісу Омбудсмена України, про те, що вони домовляються про одну ситуацію, за конкретними списками, і далі представники Російської Федерації повертаються додому і роблять усе по-іншому та по-своєму, ми їм вірити не можемо. І про результат таких переговорів із цією «недокраїною» ми можемо говорити, коли українські громадяни вже стоятимуть на українській землі», – заявила Катерина Єсипенко в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Катерина вважає, що на Росію потрібно продовжувати чинити політичний тиск, але головним чинником успіху стане перемога України у війні з Росією.
«Про повернення Владислава, усіх політичних в’язнів, цивільних полонених ми можемо говорити лише у контексті військової перемоги України над Росією. Як вона відбудеться, ми теж не можемо прогнозувати, тому що ми не знаємо, які міжнародні рішення можуть впливати на це зараз і в майбутньому. Наскільки буде оснащено українську армію для перемоги… Ситуація на полі бою відбивається і на нашій перевазі під час переговорів із Росією», – каже Катерина Єсипенко.
Три роки без Владислава – довга та важка боротьба за його визволення з невідомим результатом, розповідає Катерина.
Вона вдячна всім людям, які підтримують її та її чоловіка всі ці роки. Але Катерина вже звикла жити, «не вдягаючи рожеві окуляри».
«Ми отримуємо сигнали, і Владиславу про це говорять, за якими ми вже розуміємо, що за його справою ще стежить ФСБ, тобто вони дають сигнал чи дозвіл відпускати людину, наприклад, на умовно-дострокове звільнення, чи ні, і ми чуємо, що Владислава не відпускають. Про що це каже? Про те, що ФСБ ще має контроль над цим кейсом. Навіщо? Ми можемо лише здогадуватися», – каже Катерина Єсипенко.
Обмін чи повернення додому після закінчення терміну були б ідеальним варіантом, каже Катерина. Але вже є приклади, коли кримським політв’язням не вдавалося звільнитися з російських в’язниць після закінчення терміну ув’язнення.
«Найгірші варіанти, які ми знаємо, мали Дмитро Штибліков, який отримав другий термін, Олег Приходько, який отримав другий термін плюс до першого терміну тощо. Тобто, ну, якби людина була засуджена в Україні за якісь злочини, то ми б точно знали, що вона вийде. Ми не можемо бути впевненими ні в чому, на жаль», – каже Катерина Єсипенко.
Треба говорити не тільки про мене Владислав Єсипенко
Під час спілкування Катерині вдається розповідати Владиславу про те, що відбувається на волі, про тих, хто його підтримує та робить усе можливе для його визволення. Він же просить не забувати і про інших політв’язнів, які перебувають у російських в’язницях.
«Він мені каже, Катю, треба говорити не тільки про мене, згадуй, будь ласка, про Галину Долгополу, якій, до речі, цього місяця виповниться 69 років, вона з 2019 року затримана, з 2021 року засуджена і перебуває в колонії Росії. Про Нарімана Джеляла, про Івана Яцкіна, тобто це люди, яких Владислав безпосередньо зустрічав у СІЗО, він знайомий з ними, це не просто якісь для нього ефемерні особи», – розповіла Катерина Єсипенко.
Навіть після тортур і за ґратами Єсипенко залишився вірним своїй професії. Саме завдяки Владиславу стали відомі свідчення деяких кримських політв’язнів. Про це в інтерв’ю Крим.Реалії згадав митрополит Сімферопольський та Кримський Климент, який до початку повномасштабного вторгнення відвідував суди над політв’язнями в анексованому Криму.
«Владислав Єсипенко допоміг мені зібрати свідчення багатьох політв’язнів. І найповніше свідчення було про Ширінга, який, до речі, помер у в’язниці. Владислав Єсипенко тоді був у дуже пригніченому стані. Якщо з Володимиром Балухом було легко працювати, він тримався в тонусі, боровся, то Владислав Єсипенко зламався на першому етапі. Він добряче зламався, але потім це наше постійне спілкування, потім його робота журналіста в екстремальних умовах у СІЗО дала можливість йому відродитися», – розповів в інтерв’ю митрополит Климент.
Український Інститут масової інформації зібрав дані про 26 журналістів, які перебувають у російському полоні. 15 із них – із Криму, каже керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту масової інформації Катерина Дячук. Це і Ірина Данилович, громадянська журналістка та активістка з Криму, яка зараз має серйозні проблеми зі здоров’ям і яку без належної медичної допомоги утримують у колонії в російському Зеленокумську.
Це і громадянський журналіст Амет Сулейманов, засуджений на 12 років і який потребує заміни серцевого клапана.
«Усі ці кейси ми фіксуємо ще з 2014 року, коли розпочалася окупація Криму, коли розпочалася окупація Донецької та Луганської областей. Власне, багато журналістів побували на підвалах, багато хто змушений був виїхати через свою проукраїнську позицію, і ми всі розуміємо, що Росія їх затримує саме за їхні погляди і через них їх переслідує», – каже Катерина Дячук.
Затримуючи журналістів, Росія порушує і міжнародне гуманітарне право, і Римський статут, і Женевську конвенцію, каже Катерина Дячук. Так вона «зачищає простір від неугодних», впевнена вона.
«Росії байдужі закони, вона чинить свавілля… До багатьох журналістів застосовується якщо не пряме катування, то якийсь психологічний тиск. Навіть у цих статтях «Свобода зловживання масовою інформацією» (стаття 13.15 КпАП РФ – КР). Лутфіє Зудієву затримували, пам’ятаєте, кілька тижнів тому, саме за її пости у Facebook, за те, що вона не вказала, що там Радіо Свобода є іноагентом у Росії, або «Хізб ут-Тахрір» є терористичною організацією за російським законодавством. Той самий Амет Сулейманов, він має перебувати у лікарні чи вдома проходити лікування, а його етапують до колонії. Це порушення міжнародного гуманітарного права», – розповіла Катерина Дячук.
Багато міжнародних журналістських і правозахисних організацій закликають звільнити незаконно затриманих журналістів, але, на жаль, механізмів їх звільнення немає, каже Дячук.
«Імена їх постійно мають бути в інформаційному полі. І тому українські делегації і наша організація, ми регулярно їздимо на конференції із захисту свободи слова й також згадуємо наших журналістів поіменно», – розповіла Катерина Дячук.
З метою посилення тиску на Росію в питанні повернення полонених журналістів, у Верховній Раді України пропонують звернутися до ООН, парламентів та урядів держав-членів Європейського Союзу та НАТО, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Міжнародну федерацію журналістівої, Європейську федерацію журналістів, Міжнародну неурядову організацію «Комітет захисту журналістів», Міжнародну неурядову організацію «Репортери без кордонів» щодо забезпечення звільнення та повернення в Україну полонених та незаконно утримуваних журналістів, включаючи і громадянських журналістів.
Співавтор проєкту цієї постанови, народний депутат Ярослав Юрчишин у повідомленні про цю ініціативу згадує деякі імена, окрім Владислава Єсипенка та Ірини Данилович. Це журналіст УНІАН Дмитро Хілюк, якого у другий тиждень повномасштабного вторгнення викрали російські військові з його будинку під Києвом. У липні 2023 року стало відомо, що його утримують в колонії у Владимирській області Росії. Це також відома українська журналістка Вікторія Рощина, яка зникла на окупованих територіях у серпні 2023 року і про долю якої відтоді нічого не відомо.
