Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Перебазування російського Чорноморського флоту з Криму до Новоросійська та Очамчири на території фактично окупованої Абхазії – аж ніяк не ознака сили. Коли Володимир Путін ухвалював рішення про анексію Криму, мабуть, одним із важливих резонів було прагнення перетворити Кримський півострів на «непотоплюваний авіаносець», забезпечити вічне безпечне базування Чорноморського флоту Росії. Але тепер росіянам доводиться «ховати» кораблі в бухтах, про які вони вже встигли забути – адже порт в Очамчирі не використовується для військових потреб із середини 90-х років минулого століття.
Проте той факт, що Росія може перекинути свої кораблі з окупованої території України на окуповану територію Грузії, вкотре нагадує, що вирішення питання безпеки Чорноморського басейну та відновлення територіальної цілісності колишніх радянських республік має бути комплексним.
Ще у 2008 році Росія вирішила використати дислокований в українському Криму Чорноморський флот для війни проти Грузії
До 2014 року в Україні практично не звертали увагу на той факт, що частина чорноморського узбережжя після фактичного відокремлення Абхазії від Грузії стала «нічийною», яка перебуває поза правовим полем. І це при тому, що ще у 2008 році Росія вирішила використати дислокований в українському Криму Чорноморський флот для війни проти Грузії. Однак той факт, що Росія Путіна – а перед цим Єльцина – фактично наплювала на норми міжнародного права і територіальну цілісність однієї з чорноморських країн, в Україні мало кому здавалося загрозою.
У 2014 році Крим не лише розділив долю Абхазії, а й був анексований Російською Федерацією. А в 2022 році російські війська окупували українське Приазов’я, і зараз у Державній думі Росії планують ухвалити закон, що проголошує Азовське море внутрішньою водоймою Російської Федерації. Фактично і Україна, і Грузія та інші чорноморські країни виявилися сусідами піратів ХХІ століття.
В Україні вірять, що рано чи пізно питання територіальної цілісності країни буде вирішено – отже, країна поверне собі контроль над своїми портами на Чорному та Азовському морях, над узбережжям і морськими територіальними водами. Але якщо при цьому не буде вирішено проблему територіальної цілісності Грузії, якщо російські кораблі почуватимуться в Очамчирі як у себе вдома, то, певен, рано чи пізно лихо знову прийде на українську землю потужним руйнівним цунамі нової війни. І навпаки – якщо Грузії вдасться вирішити свої проблеми, а Україні – ні, це також може виявитися лише тимчасовим рішенням.
Без повернення до життя за правилами розраховувати на мирне життя на берегах Чорного моря не доводиться
Тому що справжнє рішення – це, впевнений, створення такого міжнародного порядку, в якому суверенні держави знову опинилися б у своїх визнаних кордонах, а Чорне море знову стало б морем добросусідства, а не конфронтації, морем торгівлі, а не ракет і безпілотників.
Так, звичайно, такий порядок буде встановлений далеко не відразу, можливо, йдеться про роки і навіть десятиліття. Але без повернення до життя за правилами розраховувати на мирне життя на берегах Чорного моря не доводиться.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
