Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Коли у 2021 році відбувся перший саміт «Кримської платформи», було висловлено чимало сумнівів щодо результативності та ефективності такого підходу до питання про деокупацію Криму. Адже якщо Російська Федерація завзято ігнорує міжнародне право та думку світової спільноти, то яке має, зрештою, значення, скільки керівників держав та урядів збереться на зустрічі, присвяченій відновленню територіальної цілісності України?
Тим часом, у самій Росії саміт «Кримської платформи» виявився однією з найбільш обговорюваних подій 2021 року. В Москві стверджували, що країни Заходу підштовхують Україну до вирішення питання Криму озброєним шляхом. Того ж таки 2021 року на своїй підсумковій пресконференції Володимир Путін говорив про те, що підтримка «Кримської платформи» – крок до збройної конфронтації. Приблизно в такій тональності про «Кримську платформу» висловлювалися і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, й інші російські керівники.
Саме цим пояснюється і така роздратована реакція Кремля – розрахунок на те, що всі забудуть і змиряться, не виправдався
А чому? А, мабуть, тому що на злодії завжди шапка горить. Російське керівництво чудово знає, що окупація та анексія Криму – це кричуще порушення міжнародного права. Але для Путіна важливо, щоб решта цього ніби «не помічали». Тому, коли керівники та представники провідних країн світу з’їхалися до Києва на «Кримську платформу», для нього стало очевидним, що навіть через кілька років після анексії Криму для світової спільноти питання порушення міжнародного права аж ніяк не закрите і ніхто не збирається заплющувати очі на таку російську крадіжку. Саме цим пояснюється і така роздратована реакція Кремля – розрахунок на те, що всі забудуть і змиряться, не виправдався.
Те саме стосується і «формули миру», яку цього разу обговорювали в межах Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Здавалося б, у Москві не мали б звертати жодної уваги на дискусію радників з питань національної безпеки і виступ Володимира Зеленського на швейцарському курорті. Росія, як відомо, має свої «умови» для припинення війни, чого ж хвилюватися?
Але хвилюються. Путін негайно прокоментував дискусії у Швейцарії.
«Ось ці так звані формули миру, про які говорять на Заході та на Україні, це продовження реалізації декрету президента України про заборону вести переговори з Росією. Ось що це таке. Це заборонні вимоги щодо переговорного процесу. Ну не хочуть, не треба», – заявив російський президент під час зустрічі з головами муніципальних утворень.
Реакція Путіна, впевнений, свідчить про бажання жити у світі, де міжнародна реакція на злочини Росії збігається з російськими очікуваннями
І, знову ж таки, реакція Путіна, впевнений, свідчить про бажання жити у світі, де міжнародна реакція на злочини Росії збігається з російськими очікуваннями, у світі, де всі «зрозуміють і забудуть». А коли виявляється, що дискусії щодо шляхів урегулювання конфлікту можуть відбуватися в межах розуміння важливості повернення до норм міжнародного права, це викликає таку реакцію Кремля.
Звісно, в умовах, коли Кремль робить ставку виключно на силу, вважати «Кримську платформу» чи «формулу миру» панацеєю, підстав також немає. Політичних можливостей для реалізації принципів, які закладені в обох цих концепціях, на сьогодні не існує – і ми не знаємо, коли ці можливості з’являться. Але відсутність реальних можливостей, гадаю, – ще не привід відмовитися від принципів.
Тому що тільки готовність захищати принципи та обстоювати цінності передбачає досягнення результату, тільки така готовність, певен, може створити передумови для відновлення справедливості та відновлення міжнародного права тоді, коли з’являться такі можливості.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
