Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що «політичне рішення (війни в Україні – ред.)… не може бути досягнуто інакше, як шляхом повної реалізації того, що було заявлено президентом Путіним у його виступі перед російським МЗС у червні. Ось де ми зараз перебуваємо, і чим раніше США, Велика Британія та інші це зрозуміють, тим краще і тим ближче буде це бажане політичне рішення для всіх». Якщо згадати цей виступ, то стає очевидним, що Москва продовжує наполягати на виведенні українських військ із тих територій у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, де зберігається легітимна влада. Саме про це говорив Путін на зустрічі з російськими дипломатами – і, як бачимо, не збирається відмовлятися від цієї умови як передумови будь-яких мирних переговорів.
А починалося все з Криму. Саме у 2014 році Володимир Путін ухвалив історичне рішення, яке дозволило йому, серед іншого, обійти норми власної Конституції. Адже російське законодавство прямо і недвозначно забороняє Росії приєднувати території інших держав, що мало стати надійним бар’єром на шляху будь-яких експансіоністських устремлінь!
Путін винайшов формулу підміни реальності
Але де там! Путін винайшов формулу підміни реальності. Крим був проголошений «незалежною державою» (навіть не на референдумі, рішення про це, всупереч законодавству України і самого Криму, ухвалювала Верховна Рада АРК), а вже потім було проведено фіктивний «референдум» про приєднання цієї «незалежної держави» (і ще однієї «незалежної держави» – міста Севастополя) до Російської Федерації. І через вісім років таку саму нехитру схему Кремль застосував до Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України.
Путін розглядає Конституцію своєї країни не як документ, а як зброю – таку саму зброю, як російський танк
Вже 2014 року російські керівники заявили, що питання Криму «закрите», оскільки Крим і Севастополь тепер згадані в Конституції Російської Федерації, а ось про майбутній статус фактично окупованих Москвою Донецької та Луганської областей ще можна говорити. Виявилося, що Путін розглядає Конституцію своєї країни не як документ, а як зброю – таку саму зброю, як російський танк. І зараз розраховує підмінити ефективність військових зусиль згадкою регіону в Основному законі. Не біда, що російські війська змушені були залишити Краматорськ, Слов’янськ і Херсон чи що їх ніколи не було в Запоріжжі. Сам факт згадки у російській Конституції має не залишити сумнівів: це Росія, а не Україна. Українській державі та українській армії на цих територіях місця немає.
У Москві вважають, що зможуть переконати західних переговорників, що згода з новими нормами російської Конституції – це шлях до закінчення війни
Потрібно зрозуміти, що це не просто порожні розмови. Впевнений, у Москві справді вважають, що зможуть переконати західних переговорників, що згода з новими нормами російської Конституції – це шлях до закінчення війни. При цьому від України можуть навіть не вимагати змінити власний Основний закон, це буде «компромісом»: головне – виведення військ, «реалії на землі».
Але, гадаю, якщо ви погодитеся з подібними вимогами, ви можете відкрити справжню скриньку Пандори – причому аж ніяк не лише для України. Російська Конституція і стане такою скринькою. Тому що ви погодитеся з тим, що Росія може окупувати якийсь регіон по сусідству, оголосити його «незалежною державою» і приєднати. І все, що залишиться окупованій країні – це вивести свої війська з тієї частини території цього регіону, яку вона ще може захистити. Тому що Конституція Росії і є головним законом для пострадянського простору, що стоїть над іншими Конституціями та міжнародними зобов’язаннями самої Росії. Конституція Росії та війна – ось що визначатиме наше життя.
А це, певен, означає, що війни не закінчаться. Це означає, що війни продовжаться.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
