Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
В ефірі програми російської служби Радіо Свобода «Дороги до свободи» («Дороги к свободе») ми з учасниками дискусії – дипломатом Володимиром Єльченком та політологом Володимиром Фесенком – дійшли висновку про те, що сама формула «формула миру» у Швейцарії нагадує ідею «Кримської платформи», перший саміт якої відбувся у Києві у 30-ту річницю незалежності України, за кілька місяців до «великої» війни Росії та України.
Тоді до «Кримської платформи» ставилися передусім як до зустрічі політиків і дипломатів, яка мала продемонструвати підтримку міжнародного права та територіальної цілісності України. Учасники саміту говорили, насамперед, про політичні кроки, пов’язані з необхідністю відновлення цієї територіальної цілісності. За великим рахунком інтересам Росії це ніяк не загрожувало. Проте проведення саміту «Кримської платформи» викликало очевидну нервозність у Москві. Про ворожий характер зустрічі, зазіхання на територіальну цілісність Росії говорили і в Кремлі, і в російському МЗС, і в пропагандистських програмах на телеканалах. А чому?
Швейцарський Форум миру без Росії – це та сама «Кримська платформа», тільки велика
Російське керівництво, схоже, упевнене, що питання, які стосуються російських інтересів, просто не можуть обговорюватися без офіційних представників Росії. Навіть тоді, коли йдеться про окупацію та анексію, з Росією необхідно говорити. Немислима міжнародна конференція, на якій про Крим чи російсько-українські відносини говорять без російських представників. Тому проведення саміту «Кримської платформи» – нехай навіть як дипломатичний захід – виявилося для Москви справжнісіньким викликом.
«Ці заходи на кшталт «Кримської платформи», звичайно, це з розряду несправжньої політики. Ми всі розуміємо, що все це штучне, ідеї, які втілюються у такі вистави», – говорив міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров. Здавалося б, якщо це просто вистава, навіщо ви реагуєте, коментуєте, нервуєте? А тому, що не можете не помічати своєї дипломатичної поразки. Тому російські представники перед кожним самітом «Кримської платформи» намагалися перешкодити його проведенню, вимагали від політиків низки країн утриматися від участі, погрожували кваліфікацією цієї участі як констатацією невизнання тією чи іншою країною російських кордонів та погіршенням відносин…
Приблизно те саме відбувається перед швейцарським Форумом миру. Без Росії це також буде «Кримська платформа» – тільки велика. Усі чудово розуміють, що без Москви війну завершити не можна. Що на форумі можна лише позначити підтримку України та констатувати повагу до міжнародного права і необхідність відновлення територіальної цілісності країни – тобто це практично ті самі тези, що й на зустрічах «Кримської платформи».
Але в Москві знову чомусь нервують. І не просто нервують, а намагаються заручитися підтримкою ще до саміту. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров злітав до Пекіна – і після цього китайські політики та дипломати почали говорити про необхідність проведення «альтернативної конференції» за участі Росії та України, про те, що Пекін може запропонувати майданчик для такої зустрічі, про те, що не потрібно більше «підливати олію у вогонь». І ці тези, зрозуміло, з розумінням сприймаються у Москві. Невипадково Сергій Лавров перед своїм візитом до КНР вкотре похвалив так званий «китайський мирний план».
А чому? А тому, що й цього разу Росія, впевнений, боїться дипломатичної поразки та розуміє, що сама дискусія про війну без її представників перетворює її на країну на задвірках великої політики. І жодне знущання над Україною та українцями, жодна окупація Криму та інших українських земель це перебування на задвірках, схоже, не компенсує.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
