Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Місія турецького президента завершилася без будь-яких відчутних результатів. Уже коли стало відомо, що президент Росії відмовився від поїздки до Туреччини та Реджепу Тайїпу Ердогану доведеться самому відвідувати Росію, гадаю, стало зрозуміло, що врятувати російсько-турецькі переговори може лише диво.
Дива не сталося. Володимир Путін вкотре повторив свої вимоги, які могли б призвести до відновлення Чорноморської зернової ініціативи, та потішився «провалом» українського наступу.
Натомість Реджеп Тайїп Ердоган, схоже, отримав рідкісну нагоду переконатися в тому, в якій похмурій реальності сьогодні перебуває його російський колега. Вже в літаку на шляху з Сочі турецький президент скаже журналістам, що закінчення російсько-української війни – незважаючи на всі дипломатичні зусилля Анкари – не проглядається навіть на горизонті.
Своєю непоступливістю Путін, гадаю, завдав серйозного удару по репутації Ердогана як міжнародного посередника. Адже навіть напередодні візиту західні спостерігачі стверджували, що турецький президент – мабуть, єдиний, хто може вмовити російського колегу повернутися до «зернової угоди».
Своєю непоступливістю Путін, гадаю, завдав серйозного удару по репутації Ердогана як міжнародного посередника
Навіть на спільній пресконференції, коли фіаско переговорів було очевидним, Ердоган намагався бути дипломатичним і демонструвати, що він розуміє занепокоєння Путіна. Однак це не допомогло. І тепер, мабуть, мало хто повірить, що Ердоган – саме та людина, яка може одночасно спілкуватися з українським і російським президентами та з кожним знаходити спільну мову.
Путін, звичайно ж, зацікавлений у збереженні особливих стосунків із Ердоганом. Туреччина – одна з небагатьох розвинених країн, з якою в Росії повноцінні політичні та економічні відносини. І все ж, упевнений, світ президента Росії стає все більшою мірою чорно-білим із кожним днем російсько-української війни.
Навряд чи Путін забув, що Ердоган постійно наполягає на українському статусі окупованого Криму. Що він сприяв звільненню лідерів кримськотатарського Меджлісу та допоміг командирам «Азова» опинитися на Батьківщині. Що Туреччина бере участь у «Кримській платформі», а сам Ердоган неодноразово виступав на цій міжнародній конференції, присвяченій деокупації Криму.
Можливо, ще недавно можна було б на це заплющити очі – але Путіну, гадаю, тепер хочеться спілкуватися з тими, хто не дозволяє собі жодного слова критики на його адресу. І всередині країни, і за її межами.
Путіну складно погодитися з тим, що існує й інший світ – світ, у якому окупація та анексія зовсім не є нормою
Путіну складно погодитися з тим, що існує й інший світ – світ, у якому окупація та анексія зовсім не є нормою. І, схоже, що далі, то більше він нічого не хоче знати про такий світ.
Тому майбутній візит до Росії північнокорейського диктатора Кім Чен Ина обіцяє бути значно результативнішим, ніж поїздка президента Туреччини. Впевнений, Кім Чен Ин підтримає війну Путіна в Україні, засудить Захід і поговорить про постачання зброї. Це саме те, що Володимиру Путіну й потрібне від його гостей.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
