Виробництво військової продукції РФ на захоплених кримських заводах у 2014-2022

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

представляє аналітичну доповідь
«Виробництво військової продукції на захоплених заводах окупованого Криму в 2014-2022»

Андрій КЛИМЕНКО
Тетяна ГУЧАКОВА
за участі
Тетяна ІВАНЕВИЧ

Крим у рік великої війни

Початок великомасштабного наступу РФ на Україну 24 лютого 2022 – надалі «велика війна» – кардинально змінив безпекову та соціально-економічну ситуацію на окупованому Кримському півострові.

З 24 лютого 2022 у Кримського півострова з’явилась нова найголовніша функція – військовий плацдарм для:

• сухопутного вторгнення військ РФ на територію Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей України;

• морського вторгнення на українське узбережжя Азовського моря в Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях (Генічеськ, Бердянськ, Маріуполь);

• ракетних обстрілів майже всіх регіонів України крилатими ракетами «Калібр» морського базування з кораблів Чорноморського флоту, що базуються на Кримському півострові в Севастополі;

• ракетних обстрілів Херсонської та Миколаївської областей з берегових ракетних комплексів «Бал» з позиційного району на мисі Тарханкут в Західному Криму;

• авіаційних ударів по Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях силами військової авіації РФ, що базується на аеродромах Кримського півострова;

• повітряних ударів по південних регіонах України із застосуванням безпілотних літальних апаратів, що діють з північних районів Криму;

• перекриття українського судноплавства в Чорному та Азовському морях силами Чорноморського флоту РФ;

• захоплення острову Зміїний в лютому 2022 року.

В зв’язку з цим Кримський півострів набув нових функцій та специфічних напрямів спеціалізації прифронтового регіону:

• основний тиловий логістичний вузол для нарощування, поповнення та тилового забезпечення угруповання військ РФ на нових окупованих територіях України в Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях*;

• величезний військовий шпиталь та база для відновлення та реабілітації поранених військовослужбовців РФ.

*на півночі Криму – у Джанкої – функціонує основний військовий логістичний вузол РФ. Тут пересікаються залізничні та автомобільні шляхи, що з’єднують всі основні міста та райони Криму з окупованими південними регіонами України, а також з Краснодарським краєм РФ через Керченський міст.

*російські війська, що задіяні в бойових діях на півдні України зазнають значних втрат. Їх відновлення здійснюється переважно за рахунок мобілізованих з південних регіонів Російської Федерації, що прибувають через Керченський міст, а поповнення бойової техніки – за рахунок знятих зі зберігання одиниць техніки, в тому числі з 943-го центру забезпечення мобілізаційного розгортання в кримському селищі Новоозерне (оз. Донузлав). Постачання нових озброєнь здійснюється також залізницею з території РФ через Керченський міст, частково – військово-транспортною авіацією через кримські аеродроми.

Після початку великої війни в 2022 році в економіці окупованого Криму відбулись принципові зміни, що безпосередньо пов’язані з наслідками бойових дій:

• окупація РФ Херсонської області в лютому 2022 року призвела до захоплення російськими військовими головної споруди Північно-Кримського каналу та розблокування постачання дніпровської води до окупованого Криму;

• окупація Херсонської та південної частини Запорізької областей створили російським окупантам можливість організувати захоплення та вивезення транзитом через Крим на експорт морем великих обсягів українського зерна;

Однак, вже за кілька місяців в результаті дій Збройних сил України почала формуватися принципово інша ситуація:

• 13 квітня 2022 року ВМС України завдали удар по флагману Чорноморського флоту РФ (ЧФ РФ) – ракетному крейсеру «Москва» по крейсеру удару двома крилатими протикорабельними ракетами Р-360 «Нептун» берегового протикорабельного комплексу РК-360МЦ «Нептун». Внаслідок отриманих ушкоджень він перекинувся та затонув. Ввечері 14 квітня факт загибелі «Москви» визнало Міноборони Росії.

• 17 червня 2022 року ВМС України ударом протикорабельної ракети «Гарпун» виробництва США з берега знищили рятувально-буксирне судно ЧФ РФ «Спасатель Василий Бех» під час транспортування на острів Зміїний боєприпасів, озброєння та російських військових.

• 20-26 червня 2022 року українські військові ракетними ударами вивели з ладу морські газові платформи ПО «Чорноморнафтогаз», захопленого в 2014 році під час окупації Криму. В результаті цього на морському родовищі виникла пожежа – величезний газовий факел – що триває досі. Внаслідок цього повністю припинився морський видобуток природного газу, а Кримський півострів втратив близько 1,5 млрд куб метрів газу у річному вимірі.

• 30 червня 2022 року внаслідок проведеного військової операції України із нанесенням вогневих ударів ракетними та артилерійськими підрозділами по острову Зміїний, росіяни після 126-денної окупації поспіхом евакуювали гарнізон острова. Втрата острова Зміїний разом з евакуацією російських військових та радіолокаційного обладнання з нафтогазових платформ означала втрату російськими військами повного контролю над північно-західною частиною акваторії Чорного моря.

• 9 серпня 2022 року українські військові нанесли удар по авіабазі «Саки» в селищі Новофедорівка на західному курортному узбережжі Криму поруч з містом Саки. Внаслідок вибухів було знищено 9 російських літаків. А 16 серпня несподівано вибухнув склад боєприпасів в Джанкойському районі в Північному Криму.

Ці події викликали справжню паніку серед російських туристів та громадян РФ, що переїхали до півострову за роки окупації: в наступні дні спостерігалися рекордні показники кількості легкових автомашин, що виїздили з Криму мостом через Керченську протоку за весь період існування мосту.

Таким чином, з середини 2022 року війна прийшла безпосередньо до Криму.

На військові об’єкти РФ в окупованому Криму було здійснено декілька атак, включно з ударом по Керченському мосту 8 жовтня 2022 року, що фактично перетворило Кримський півострів з просто прифронтового регіону на територію обмежених бойових дій.

Це поставило хрест на галузях кримської економіки, що розглядалися в умовах окупації як основні, а саме: на перспективах розвитку оборонної промисловості, на нових інвестиційних проектах, на будівництві житла для громадян РФ, що переїхали до Криму після окупації 2014 року, на ринку нерухомості, на кримській курортно-туристичній галузі тощо.

Нарешті, успіхі збройних сил України у визволенні окупованих районів Харківської та особливо Херсонської областей призвели до формування принципової позиції України щодо вимог деокупації не тільки територій, що були окуповані РФ в 2022 році, але й Кримського півострову.

Все це створило на окупованому півострові та навколо нього принципово нову атмосферу очікування українського наступу на Крим, що впливає на всі сфери життя.

Кримський військово-промисловий
комплекс у 2014–2022 роках

4 квітня 2014 року – тобто вже за 35 днів після окупації Кримського півострову – міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу вже на позаплановому засіданні колегії міністерства заявив про намір завантажити промисловість окупованого півострова держоборонзамовленням, наголосивши на важливості «ефективного задіювання виробничо-технологічного потенціалу оборонної промисловості Криму».

У середині квітня 2014 року російський «Коммерсант» повідомляв, що міноборони вже сформувало список із 23 кримських підприємств, що цікавлять відомство. «Це було зроблено з метою виконання вказівок президента Володимира Путіна, процес курує заступник міністра з озброєнь Юрій Борисов, – писало російське видання з посиланням на свої джерела у міністерстві. – Зараз виробляються пропозиції щодо раціонального використання підприємств».

За повідомленням самого Борисова, «ми приступимо до планування завантаження підприємств після проходження всіх формальних процедур, таких як ліцензування та перереєстрація».

«Формальні процедури», про які розповідав російський замміністра, – це, передусім, експропріація українських державних та приватних підприємств. Усі підприємства оборонного комплексу були «націоналізовані» РФ впродовж перших місяців окупації Криму, а більшість державних оборонних підприємств – упродовж перших двох тижнів.

22 квітня 2015 року мінпромторг РФ (міністр Дєнис Мантуров на засіданні робочої групи з розвитку базових галузей економіки Республіки Крим і міста Севастополя) повідомив:

• За сприяння Мінпромторга на 1 квітня 2015 року підприємства Криму уклали контракти на суму 1,2 млрд рублів;

• Запланований обсяг контрактів за підсумками всього 2015 року очікувався на рівні 8,2 млрд рублів, 2016 року — 15,7 млрд рублів 

• Завершена перереєстрація кримських підприємств відповідно до вимог російського законодавства. Тепер вони також можуть брати участь у конкурентних процедурах. У цьому зв'язку необхідно максимально залучити металургійні, машинобудівні і суднобудівні підприємства округу в реалізацію інфраструктурних проектів регіону, у тому числі — будівництво мосту через Керченську протоку.

• В даний час зусилля Мінпромторгу спрямовані на опрацювання можливої кооперації підприємств округу з російськими організаціями, налагодження альтернативних варіантів поставки комплектуючих і нових ринків збуту, вирішення логістичних проблем, участь компаній у виконанні державного оборонного замовлення.

• Мінпромторг визначив 40 найважливіших для економіки регіону промислових підприємств, за якими ведеться постійний моніторинг фінансово-економічних показників. Для кожного кримського підприємства визначені стратегічні партнери з числа найбільших російських компаній та корпорацій (рус): Объединенная судостроительная корпорация (ОСК), «Объединенная авиастроительная корпорация» (ОАК), «Ростехнологии», «Верто-леты России», «Гидроприбор», «Швабе» (оптичні системи), «Созвездие» (системи зв'язку), «Центр технологии судостроения и судоремонта» (ЦТСС) та інші. По шести підприємствах розроблені плани щодо їх інтеграції у великі холдингові компанії.

• Трьом кримським підприємствам видано ліцензії на виробництво та ремонт авіаційної техніки: "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод", "Науково-дослідний інститут аеропружних систем", "Севастопольське авіаційне підприємство".

• П'яти компаніям видано ліцензії на розробку, виробництво, випробування, встановлення, монтаж, технічне обслуговування, ремонт, утилізацію та реалізацію озброєння та військової техніки: "Завод Фіолент"", "Феодосійський оптичний завод", "УРАНІС"-Радіосистеми", "Науково-дослідний інститут аеропружних систем", "Суднобудівний завод "Залив".

За два роки майже всі кримські оборонні підприємства вже або входили чи готувалися офіційно увійти до великих російських корпорацій, або перебували в оренді у російських підприємств, або, щонайменше, мали російських так званих «кураторів».

Інститут кураторів був офіційно запроваджений в 2015 році, рішення про закріплення підприємств приймалися наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ. Куратори мали ділитися з підшефними кримськими заводами замовленнями і займатися їх модернізацією. Офіційне оформлення кураторства міністерськими наказами припинилося у серпні 2017 після чергового списку «кримських» санкцій США.

За час, що минув з моменту окупації, вкрадені в Криму активи мали чимало метаморфоз: підприємства змінювали назви, передавалися з одних відомств в інші, перетворювалися в акціонерні товариства. Наразі набуває популярності схема зміни власника через «приватизацію» пакетів акцій.

* * *

За підсумками 2015 року Крим був оголошений «лідером за темпами зростання промислового виробництва» в Росії (у Севастополі 165,5 % к 2014 року, в «Республіці Крим» – 127,2 %). Зростання промислового виробництва в окупованому Криму відбулося переважно за рахунок забезпечення кримських підприємств військовими замовленнями. 

Таблиця 1. Порівняння темпів зростання промислового виробництва в окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополь з регіонами РФ, що входять до Південного федерального округу, 2014–2018, %

Індекси промислового виробництва за даними Росстату, у відсотках до попереднього року

У квітні 2016 тоді ще повноважний представник президента РФ в Кримському федеральному окрузі адмірал Олег Белавенцев заявив, що оборонно-промисловий комплекс (ОПК), який нараховує близько З0 підприємств, є стратегічним напрямком промислової політики для Криму.

За 2016 рік серед 8 регіонів Південного федерального округу (ПФО) найвищій темп зростання промислового виробництва знов продемонстрував Крим (125 %). Індекс промислового виробництва в Севастополі склав 120,1 %.

За словами представників кримського «уряду», наповнюваності кримських підприємств замовленнями сприяла увага до півострова з боку президента РФ, оскільки «приймаються вольові рішення з розміщення великої кількості замовлень на верфхх Криму».

Але в умовах міжнародних санкцій та великої конкуренції підприємств російського оборонного комплексу за держоборонзамовлення, досягнення бажаного рівня ефективності використання Росією захоплених кримських підприємств є складним завданням.

У жовтні 2019 року, за словами керівника кримської окупаційної влади Сергія Аксьонова, рівень завантаження підприємств машино- і суднобудування в Криму в середньому становив 40%.

* * *

У якості «військових трофеїв» при окупації Кримського півострова агресору дісталися 13 українських підприємств, що входили до складу державного концерну «Укроборонпром»:

1. Феодосійська суднобудівна компанія «Море»;

2. Державне підприємство «Феодосійський оптичний завод»;

3. Публічне акціонерне товариство «Завод «Фіолент», Сімферополь;

4. Державне підприємство Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит», Феодосія;

5. Державне підприємство «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», Феодосія;

6. Державне підприємство «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод»;

7. Державне підприємство «Севастопольське авіаційне підприємство»;

8. Державне підприємство «Склопластик», Феодосія;

9. Державне підприємство Феодосійський судномеханічний завод Міністерства оборони України;

10. Державне підприємство Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», Севастополь;

11. Державне підприємство «Спеціальна виробничо-технічна база «Полум’я», Севастополь;

12. Державне підприємство Науково-дослідний центр «Вертоліт», Феодосія;

13. Державне підприємство «Конструкторське бюро радіозв’язку», Севастополь.

Наразі з 13 підприємств залишилися працювати як окремі юридичні особи 10.

• «Конструкторське бюро радіозв’язку» неофіційно ліквідоване невдовзі після «націоналізації» постановою окупаційного уряду Севастополя №118-пп від 28.02.2015 р.
• Феодосійський «Склопластик» увійшов до складу суднобудівного заводу «Море».
• Севастопольське ЦКБ «Чорноморець» припинило існування після приєднання до ДУП «Севастопольський морський завод», перетворившись у проектно-конструкторський центр у складі «Севморзаводу».

* * *

Моніторинговою групою «Інституту чорноморських стратегічних досліджень» та BlackSeaNews наразі зафіксовано щонайменше 59 російських підприємств, що працюють із захопленими підприємствами «Укроборонпрому», а в цілому 149 підприємств, що співпрацюють с кримськими заводами у військовому виробництві. 

Наведемо лише деякі найбільш яскраві приклади використання трофейних кримських підприємств.

Суднобудівні підприємства окупованого Криму

Феодосійський завод «Море»

15 листопада 2016 завод «Море» був офіційно переданий в оренду суднобудівельному заводу «Пелла» до кінця 2020. ОАО «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла» (РФ, Ленинградская обл., Кировский р-н, г. Отрадное) спочатку став так званим куратором, а потім – орендарем суднобудівного заводу «Море», що перебуває у державній власності України (м. Феодосія, Автономна Республіка Крим), а після окупації Криму був захоплений, експропрійований та «переданий» у федеральну власність Росії.

На фото: прем'єр-міністр РФ Д. Мєдвєдєв та полпред президента РФ у Південному федеральному окрузі РФ В. Устинов (перший зліва) оглядають будівництво корветів «Каракурт» на захопленому заводі «Море» в Феодосії 04.08.2017.

Будівництво трьох ракетних корветів ближньої морської зони
нового проекту 22800 (шифр «Каракурт»):

На заводі «Море» російський завод «Пелла» побудував три ракетних корвети ближньої морської зони нового проекту 22800 (шифр «Каракурт»), за російською класифікацією – малий ракетний корабель (МРК).

Ще до офіційного отримання в оренду заводу «Море» завод «Пелла» 10 травня 2016 на виробничих майданчиках «Моря» у рамках державного оборонного замовлення РФ почав будувати перший із серії трьох ракетних корветів нового проекту 22800 (шифр «Каракурт») – «Шторм» для Чорноморського флоту РФ. 17 березня 2017 розпочалося будівництво другого ракетного корабля цієї серії – «Охотск», а 19 грудня 2017 закладено третій ракетний корабель «Вихрь».

Після оприлюднення в червні 2018 цієї інформації виникла загроза застосування до заводу «Пелла» санкцій США та ЄС. Надалі події розвивалися наступним чином. 

Перший із трьох «феодосійських каракуртів» – МРК «Козельск», заводський № 254 (під час закладки кораблю дали назву «Шторм»), закладений 10 травня 2016, за планом мав бути переданий Чорноморському флоту в 2019 році, фактично спущений на воду 9 жовтня 2019 в недобудованому стані.

МРК «Охотск», заводський № 255 (під час закладки кораблю присвоїли назву «Циклон»), був закладений 17 березня 2017, планувалося передати Чорноморському флоту в 2019 році, фактично був спущений на воду 29 жовтня 2019.

МРК «Вихрь», заводський № 256 (назву присвоєно під час закладки, поки не перейменований), закладений 19 грудня 2017, спущений на воду 13 листопада 2019.

Після цього «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла», щоб уникнути міжнародних санкцій, вирішив негайно, за рік до закінчення терміну оренди Феодосійського заводу «Море» водночас припинити будівництво трьох ракетних корветів проекту «Каракурт», спустив на воду недобудовані корпуси різного ступеню готовності та організував їхню буксировку на завод «Пелла». 

На фото: буксирування недобудованого корвету «Козельск» з Феодосійського заводу «Море», ріка Дон, Ростов-на-Дону, 21.10.2019. Фото з архіву BlackSeaNews

Буксировка 2-го та 3-го кораблів розпочалась у терміни, коли вже було зрозуміло, що їх не вдасться доправити до Ленінградської області до закриття навігації на внутрішніх водних шляхах РФ (зазвичай навігація припиняється у середині листопада).

На фото: недобудовані ракетні корвети «Вихрь» та «Охотск» зимують на річці Дон, Ростов-на-Дону, грудень 2019. Фото з архіву BlackSeaNews​​​​​​

Станом на листопад 2021 ці три ракетні кораблі знаходилися на заводі «Пелла» (новий будівельний майданчик ООО "Пелла-Стапель", Ленінградська область РФ) у недобудованому вигляді через проблеми з поставкою головних дизельних двигунів (на фото). 

Зрив проекту будівництва трьох ракетних корветів на заводі «Море» в Феодосії поставив завод «Пелла» в скрутне фінансове становище. В березні 2022 завод «Пелла» у зв’язку з цим продав новий будівельний майданчик "Пелла-Стапель" мурманській рибопромисловій групі «Норебо холдинг». 

В зв’язку з цим в середині лютого 2022 року з нового майданчика АТ "Пелла" – ТОВ "Пелла-Стапель" – на її старий майданчик (Ленинградская обл., г. Отрадное) були відбуксовані всі три недобудовані «кримські» корвети, що перетворилися на довгобуди.

На фото: недобудовані корвети «Козельск», «Охотск», «Вихрь» на старому майданчику заводу «Пелла», (Ленинградская обл., г. Отрадное), 15.02.2022. Фото з архіву BlackSeaNews

Додамо, що паралельно з ракетними корветами на суднобудівному заводі «Море» 20.02.2021 року було завершено будівництво серії із восьми спеціальних швидкісних катерів проекту «Сарган».

Після державних випробувань останні два катери серії передані морському підрозділу Окремої бригади особливого призначення Південного округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ в місті Керч, який здійснює охорону транспортного переходу через Керченську протоку.

Спеціальний швидкісний катер серії «Сарган» призначений для несення патрульної служби, проведення спеціальних операцій, а також перехоплення та затримання правопорушни-ків у морських, річкових та озерних акваторіях.

Катер призначений для плавання в прибережних морських і внутрішніх водах і має наступні характеристики: швидкість до 45 вузлів, довжина 13,5 м, ширина 3,5 м, осаду 0,8 м, дальність ходу 350 миль, екіпаж — 2 особи.

Зазначається, що відмінні швидкісні якості даних катерів та їхня маневреність дозволяють екіпажам Росгвардії ефективно виконувати поставлені завдання щодо забезпечення безпеки Кримського мосту.

Після цього на заводі нічого серйозного не будували.

За згодою суднобудівного заводу «Вимпел» (м. Рыбинск, РФ) з 2020 року на заводі «Море» планувалося виробництво суден на підводних крилах «Комета 120М». До навігаційного сезону 2021 року збиралися побудувати два судна, однак жодних повідомлень про завершення досі не було, як немає і власне готових суден. Справа в тому, що ця серія проектувалася під головні двигуни (суднові дизелі) німецької компанії MTU, що відмовилася від цього із-за санкцій.

Спроба замінити німецький дизель китайським показала, що він не відповідає вимогам. У 2019 році Кінгісеппський машинобудівний завод розпочав розробку силової установки для теплоходів «Комета-120М», однак це досі не відбулося.

Крім того, сама необхідність будівництва таких цивільних суден для туристичних перевезень в Чорному морі в умовах війни стає сумнівною.

Нагадаємо, що у 2014 завод «Море» було експропрійовано окупаційною адміністрацією Криму, у 2015 передано у власність РФ в обмін на 1 млрд рублів із федерального бюджету. Розпорядженням уряду РФ від 12 листопада 2016 р. № 2395-р майно заводу «Море» було передано в оренду без проведення торгів "Ленінградському суднобудівному заводу "Пелла" на строк до 31 грудня 2020 року.

"Пелла" використовувала захоплений кримський завод для виконання замовлення на малі ракетні кораблі "Каракурт" (пр. 22800) для ВМФ (див. вище)

У 2018 році президент РФ підписав указ від 23.05.2018 № 255 про перетворення заводу "Море" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого передається з федеральної власності РФ як майновий внесок до Державної корпорації "Ростех". Йшлося про включення заводу «Море» до концерну «Калашников» – investigator.org.ua/ua/news-2/203738.

Однак у 2021 році вже розглядається механізм передачі заводу в іншу державну корпорацію – ОСК (Об'єднана суднобудівна корпорація). Швидше за все, концерн «Калашников зрозумів, що розвивати завод за умов міжнародних санкцій він зможе.

В ОСК повідомили, що «планують завантажувати завод військовими замовленнями… Є перспективи розвитку та композитного суднобудування, особливо з урахуванням наявності у складі підприємств Феодосії такого цікавого активу, як конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит».

Однак офіційне входження заводу «Море» до корпорації ОСК відбулося лише в березні 2022 року.

В квітні 2022 року голова російської Міжрегіональної профспілки працівників суднобудування, судноремонту та морської техніки Є. Васильєв відправив голові російського уряду М. Мішустіну листа, в якому зокрема йдеться про таке:

«АТ «Суднобудівний завод «Море» через відсутність замовлень опинилося у важкому фінансово-економічному становищі і з кожним роком воно погіршується, зростають борги перед постачальниками, контрагентами, банками, борги з оплати електроенергії, води та інших ресурсів. Виплата заробітної плати працівникам заводу та фінансування поточної діяльності наразі забезпечується практично лише за рахунок позикових коштів. Кредиторська заборгованість перевищила розмір статутного фонду АТ «СЗ «Море». Над підприємством нависла реальна загроза запровадження процедури банкрутства та подальшої ліквідації»…

З 2014 року кількість працівників заводу скоротилася втричі, а для тих, хто залишився, немає достатньої роботи. В результаті, зазначає Васильєв, працівники провідних суднобудівних професій (збирачі корпусів та електрозварювальники) змушені залишати завод у пошуках роботи на інших суднобудівних підприємствах…

До кінця 2022 року навантаження виробничих робітників може скоротитися до критичного рівня, що може призвести до повної зупинки виробництва…

За останні роки було списано та утилізовано значну кількість верстатного обладнання, суттєва частина якого була імпортною. Тепер воно не може бути заміщене з урахуванням чинних санкцій і через відсутність у заводу оборотних коштів».

В травні 2022 голові профспілки відповіли з міністерства промисловості Росії. Там звернули увагу, що в березні 2022 всі акції підприємства було подаровано Об'єднаній суднобудівній корпорації, яка має свою концепцію розвитку «Моря». Також, судячи з відповіді, подальший розвиток і завантаження заводу залежатиме в тому числі й від того, які інвестиції на півострів вдасться залучити.

У липні 2022 року російська Міжрегіональна профспілка працівників суднобудування та судноремонту запустила акцію солідарності на підтримку заводу «Море». 

У заяві профспілки сказано, що за три з половиною місяці, що минули після передачі акцій, ситуація не тільки не покращилася, а стала погіршуватися. Зазначається, що відбулось ще одне скорочення робітників – було звільнено 44 особи, а керівництво готує колектив до запровадження 20-годинного робочого тижня.

«При цьому вище керівництво та керівники підрозділів заводу продовжують працювати у повному складі та повний робочий тиждень, що безпосередньо лягає тягарем на завод, а отже, і на заводчан. Від більш ніж тисячного колективу професіоналів, здатних самостійно, без будь-яких посередників, будувати та випускати унікальні кораблі й катери військового та цивільного призначення, залишилося близько 350 осіб. Політика, що проводиться на підприємстві, веде до банкрутства заводу або перетворення його просто на складальний май-данчик, на заводі та регіоні зростає соціальна напруженість», – сказано в заяві. – ua.krymr.com

У зв'язку з цим можна прогнозувати, що в найближчі 2 роки завод «Море» навряд чи розпочне нові замовлення.

* * *

Керченський суднобудівний завод «Залив»

АТ «Зеленодольський завод імені О. М. Горького», (РФ, Республика Татарстан, м. Зеленодольск). Входить до складу АТ «Холдингова компанія «Ак Барс». Одне з найбільших суднобудівних підприємств Росії.

Найгучніший «успіх» «Зеленодольського заводу» в окупованому Криму – це рейдерське захоплення майна суднобудівного заводу «Залив» у м. Керч у серпні 2014 року. 

На фото: Панорама потужностей суднобудівного заводу «Залив», Керч. Фото з архіву BlackSeaNews, лютий 2020

Зауважимо, що на заводі «Залив» розташований один з найбільших суднобудівних доків у Європі – 364 м завдовжки та 60 м завширшки, аналогів на території РФ немає. Тому можна прогнозувати розширення його подальшого використання окупантами для військових цілей.

Станом на 1 листопада 2022 року програма будівництва військових кораблів на заводі «Залив» для Чорноморського флоту РФ з пакету замовлень «Зеленодольського заводу» за кошти державного оборонного замовлення РФ виглядає таким чином:

Будівництво трьох ракетних корветів дальньої морської зони
нового проекту 22160

Головний корабель цього проекту «Василий Быков»: закладений 26.02.2014 в Зеленодольську; спущений на воду в серпні 2017; в листопаді 2017 відбуксируваний для добудови на завод «Залив»; добудований в березні 2018; 25.03.2018 вийшов з Керчі до Новоросійська на державні випробування; в грудні 2018 включений до складу ЧФ РФ.

Корвет «Павел Державін»: закладений 18.02.2016, спущений на воду 21.02.2019; в квітні 2019 прибув з Керчі до Новоросійська на державні випробування; передача до складу ЧФ РФ за планом в 2020 році; він став першим бойовим кораблем, повністю побудованим на заводі «Залив».

На фото: Корвет дальньої морської зони проекту 22160 «Павел Державин» добудовується на плаву біля стінки заводу «Залив»Залив», травень 2019, фото з архіву BSNews

Корвет «Сергей Котов»: закладений 08.05.2016, запланований спуск на воду в 2019 не відбувся – спущений на воду 29.01.2021 року, планове завершення будівництва в 2020 не відбулося – планувалася передача флоту в грудні 2021 року. Однак це знову не відбулося. Заходи щодо передачі корабля до составу Чорноморського флоту РФ пройшли без розголосу в Севастополі в умовах війни лише на початку травня 2022.

Лише 30 липня 2022 року прес-служба Південного військового округу РФ повідомила, що не в Севастополі, а в Новоросійській військово-морській базі пройшли урочисті заходи щодо прийому до корабельного складу Чорноморського флоту нового патрульного корабля «Сергей Котов».

На фото: Церемонія офіційного введення в дію Чорноморського флоту патрульного корабля «Сергей Котов» проекту 22160. Новоросійськ, 30.07.2022

Серія патрульних кораблів проекту 22160 не буде продовжена. Серед причин називаються виявлені в ході великої війни у 2022 році недоліки кораблів: недостатня мореплавність, складності з розміщенням модульної зброї, слабкість штатного озброєння, особливо засобів протиповітряної оборони, а так звані «інноваційні обводи корпусу» виявилися настільки невдалими, що за швидкісними якостями кораблі поступаються навіть кораблям початку ХХ століття. 

Однак, головною причиною, за інформацією авторів, є якість російського двигуна. Кораблі цього типу проектувалися під німецькі дизелі компанії MTU, які стоять на головному кораблі «Василий Быков». Але у зв'язку із санкціями РФ була вимушена виконати «імпортозаміщення» – на кораблі встановлюється російська головна енергоустановка виробництва «Коломенського заводу».

Будівництво трьох ракетних корветів ближньої морської зони
нового проекту 22800 (шифр «Каракурт»):

Ракетний корвет «Циклон»: 26.07.2016; спущений на воду 24.07.2020; запланований термін завершення будівництва в 2019 зірвано; передача до складу флоту планувалася наприкінці 2021, але була зірвана; заводські ходові випробування розпочалися у Новоросійську в листопаді 2021 року, але досі не завершені, хоча повідомлення про їх майже завершення з’явилося ще в січні 2022. Це може свідчити про серйозні технічні проблеми.

На фото: Спуск на воду ракетного корвету «Циклон» – першого з 3-х корветів проекту «Каракурт», що будуються на захопленому керченському суднобудівному заводі «Залив», ​​​​24 липня 2020. Фото з архіву BlackSeaNews

Ракетний корвет «Аскольд»: закладений 18.11.2016; будується на відкритому стапелі; за-планований термін завершення будівництва в 2019 зірвано; 21.09.2021 спущений на воду; передача до складу флоту планувалася в липні 2022 але була зірвана; станом на жовтень 2022 проходить заводські ходові випробування в Севастополі. Випробування планується завершити в першій половині 2023 року.

На фото: Спуск на воду ракетного корвету «Аскольд» – другого з 3-х корветів проекту «Каракурт», що будуються на захопленому керченському суднобудівному заводі «Залив», ​​​​21 вересня 2021. Фото з архіву BlackSeaNews

Ракетний корвет «Амур»: закладений 30.07.2017; будується на відкритому стапелі; запланований термін завершення будівництва в 2020 зірвано; планові терміни спуска на воду в грудні 2021 та передачі до складу флоту в грудні 2022 зірвані, станом на жовтень 2022 корабель ще перебуває на стапелі..

Будівництво військових кабельних суден
проекту 15310 (шифр Кабель)

Кабельні судна криголамного типу «Волга» і «Вятка» проекту 15310:

закладені 06.01.2015; спущені на воду 18.08.2020; водотоннажність більше 10 тис. т, дедвейт 8000 т, довжина 140 м, ширина 19 м; призначення – прокладення морських кабелів зв’язку, прослуховування або пошкодження міжнародних підводних кабелів, в тому числі в арктичних водах. Контрактні строки завершення будівництва у 2018 і 2019 зірвано внаслідок західних санкцій.

На фото: Військові кабельні судна криголамного типу «Волга» і «Вятка», виведені з сухого доку заводу «Залив», щоб вивільнити док для будівництва вертольотоносців, 18 серпня 2020. Фото з архіву Моніторингової групи BlackSeaNews

18 серпня 2021 – рівно через рік – без широкого розголосу кабельне судно «Волга» знову вивели з сухого доку вже іншому вигляді. Судно майже добувано та пофарбовано в кольори суден Головного управління глибоководних досліджень Міністерства оборони Російської Федерації. На борту зазначений порт приписки – Мурманськ.

Військове кабельне судно криголамного типу «Волга» виведено з сухого доку заводу «Залив», 18 серпня 2021. Фото з архіву Моніторингової групи BlackSeaNews

Друге кабельне судно «Вятка» вже рік продовжує перебувати біля стінки заводу без наочних змін.

Станом на жовтень 2022 року жодних нових відомостей про ці судна немає.

Будівництво двох військових танкерів
(судна комплексного постачання) проекту 23131

Призначення – прийом, зберігання, транспортування і передача на судна рідких вантажів (дизпалива, моторного масла, води,), а також сухих вантажів (продовольства, технічного майна, озброєння).

Довжина – 145 м, ширина – 24 м, осадка – 7 м, швидкість – 16 вузлів, дедвейт – 12000 т. Район плавання – необмежений, дальність – 8000 миль. Закладені 26.12.2014, планові терміни закінчення будівництва в 2017-2018 зірвано внаслідок західних санкцій. Завершено формування корпусів та надбудови, виконується підготовка до здачі корпусів під електромонтаж.

Станом на жовтень 2022 року жодних нових відомостей про ці судна немає.

Будівництво універсальних десантних кораблів
проекту 23900

20 липня 2020 на захопленому заводі «Залив» за участі президента РФ були закладені два перші в історії ВМФ РФ десантно-штурмових вертольотоносці проекту 23900 – «Иван Рогов» і «Митрофан Москаленко» (заводські номери 01901 та 01902).

На фото: Демонстрація прототипу кораблів Путіну, січень 2020, Севастополь. Кадр з репортажу телеканалу «Звєзда»

Тактико-технічні характеристики та навіть загальний вигляд цих кораблів засекречені.

Відомо, що один такий УДК нестиме на борту понад 20 важких вертольотів, а також палубні ударні та розвідувальні безпілотники, матиме докову камеру для десантних катерів і зможе перевозити близько 1000 морських піхотинців та 75 танків. Водотоннажність до 30 тисяч тонн, довжина понад 220 м. Вартість одного корабля 40 млрд руб. Передача першого вертольотоносця флоту очікується в 2028 році, другого в 2029. Станом на 1 липня 2021 року відомо про початок формування корпусів обох кораблів.

Зауважимо, що утаємниченість цього проекту викликає припущення, що насправді РФ планує побудувати щось більше, ніж десантні вертольотоносці. Президент РФ під час закладки сказав таке (рос): «Они хорошие, современные. Мы думаем даже – не знаю, слышит ли меня сейчас министр в Питере, – мы планировали даже немножко там кое‑что переделать и использовать их для других целей. Практически то же самое, только для других целей. Сейчас не буду пока об этом говорить…».

Не виключено, що мова йде про легкі авіаносці, на яких будуть базуватися не тільки вертольоти, але й літаки вертикального зльоту і посадки, а також безпілотні літальні апарати.

Контракт на будівництво перших двох російських універсальних десантних кораблів проекту 23900 на загальну суму близько 100 млрд рублів було укладено Міністерством оборони Російської Федерації з ТОВ «Судостроительный завод «Залив» у травні 2020 року.

У серпні 2022 року в експозиції військово-технічного форуму «Армія-2022» (Кубинка, Московська область) була вперше представлена модель універсального десантного корабля проекту 23900, що будується для ВМФ Росії.

Суміжні підприємства в цьому проекті будуть змушені співпрацювати з двома заводами, які вже перебувають під міжнародними санкціями, зокрема під санкціями США. Будівництво кораблів такого класу потребуватиме кооперації із сотнями заводів на території Росії.

Саме добудова корветів проектів 22800 та 22160, а на цей час – фінансування дуже вартісного будівництва десантно-штурмових вертольотоносців проекту 23900, створює фінансовий фундамент для роботи заводу «Залив».

Це дозволяє заводу оновлювати обладнання, реконструювати виробничі цеха, індексувати заробітну платню та запрошувати нових робітників. В січні 2022 потреба в додаткових кадрах на заводі !Залив» оцінювалася у 1500 робітників. Станом на жовтень 2022 року оголошення про вакансії містять рівень оплати праці робітників основних професій – 35-80 тис руб, допоміжних професій – 18-45 тис руб, фахівців та службовців – 27-48 тис руб.

Зауважимо, що ця ситуація склалася внаслідок того, що рішення про будівництво нових універсальних десантних кораблів саме на керченському заводі в окупованому Криму приймалося особисто Путіним та мало безумовну політичну складову.

Будівництво інших кораблів

• Три малі гідрографічні судна проекту 19910: закладені 26.07.2016, 18.11.2016, 30.06.2017; замовник – ЧФ РФ.

• Аварійно-рятувальне судно «Спасатель Ильин» проекту MPSV07: закладено 28.07.2015; спущено на воду 21.02.2019; добудовується на плаву біля стінки заводу «Залив»; замовник – МНС РФ. Станом на жовтень 2022 не здано в експлуатацію

• Автомобільний вантажопасажирський пором проекту CNF22: закладено 16.03.2020; вартість 3,1 млрд. руб; термін закінчення будівництва – грудень 2021; замовник – Росморрічфлот для Камчаттрансфлот (регулярні перевезення між Камчаткою та Владивостоком; 150 пасажирів, легкові та вантажні автомобілі, автобусів, колісна та гусенична техніка, 20-ти і 40-футові контейнери).

Звичайно, що визначені терміни будівництва не були виконані. Для завершення будівництва уряд РФ дозволив збільшити ціну держконтракту з 3,1 млрд. рублів до майже 3,8 млрд. рублів (розпорядження Уряду РФ від 10 серпня 2022 № 2204-р)

Влітку 2022 року повідомлялося, що пором буде спущений на воду у жовтні 2022 року, а його ходові випробування розпочнуться наприкінці лютого 2023. Передача судна держзамовнику запланована на липень 2023 року. Але спуск порома на воду в жовтні 2022 не відбувся.

* * *

Війна на Чорному морі та заводи Севастополя

24 лютого 2022, в перший день великомасштабної агресії РФ проти України, Чорноморський флот Росії (ЧФ РФ) захопив український острів Зміїний в Чорному морі поблизу узбережжя Одеської області. В операції брали безпосередню участь флагман ЧФ РФ ракетний крейсер «Москва» та патрульний корвет «Василий Быков».

В той же день 24 лютого 2022 розпочалися постійні обстріли території різних регіонів України ракетами «Калибр» морського базування з кораблів ЧФ РФ, що тривають до цього часу. Пуски ракет «Калибр» з акваторії Чорного моря зафіксовані не менш ніж у 70 календарних днів в період з 24.02.2022 по 01.11.2022.

Отже, саме з 24 лютого 2022 розпочалася активна фаза війни на Чорному морі. 

На Азовському морі теж відбувалися активні дії ЧФ РФ. Починаючи з 14 березня 2022 порт окупованого Бердянська використовувався російськими військами як логістичний центр для підтримки їхнього наступу на півдні України і облоги Маріуполя. Для цього до порту Бердянськ були організовані регулярні рейси великих десантних кораблів (ВДК), які перевозили війська, техніку та боєприпаси.

Острів Зміїний став опорним пунктом для підтримки можливої висадки морського десанту на одеське узбережжя. В зв’язку з цим кораблі ЧФ РФ та десантні кораблі інших флотів РФ проводили активні операції в північно-західному секторі Чорного моря.

В цих діях брали участь багато бойових кораблів та допоміжних суден, що збільшило навантаження на них та обумовило зростання потреби в ремонті та технічному обслуговуванні.

Крім того, на Чорноморському флоті швидко з’явилися кораблі та судна, що були потоплені або пошкоджені внаслідок бойових дій:

• 24 березня 2022 в окупованому РФ порту Бердянськ на Азовському морі українськими ракетами було потоплено великий десантний корабель (ВДК) «Саратов» та отримали серйозні пошкодження ВДК «Цезар Куников» та «Новочеркасск».

• 13 квітня 2022 року ВМС України ракетним ударом з берега Чорного моря в районі острова Зміїний був потоплений ракетний крейсер «Москва».

• На початку травня 2022 в ході атаки ЗСУ на острів Зміїний, за допомогою безпілотників Bayraktar було знищено або пошкоджено 4 патрульні катери типу «Раптор» та 1 десантний катер типу «Серна».

• 17 червня 2022 біля острова Зміїний було потоплено нове рятувально-буксирне судно ЧФ РФ «Спасатель Василий Бех».

• 29 жовтня 2022 відбулася масштабна атака дронів на Чорноморський флот у Севастополі. В результаті атаки отримали пошкодження як мінімум 3 кораблі ЧФ РФ, в тому числі фрегат і тральщик.

• Протягом війни також отримали пошкодження ще до 10 військових кораблів РФ.

Реальна війна створила зрозумілі умови для роботи єдиного працездатного підприємства суднобудівельної та судноремонтної галузі окупованого Севастополя – 13-го судноремонтного заводу ЧФ РФ.

* * *

13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту РФ

Цей завод не мав жодного відношення до України, його статус – Федеральне державне унітарне підприємство «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту» Міністерства оборони Російської Федерації.

Саме цей завод внаслідок значної кількості пошкоджених бойових кораблів та допоміжних суден та посиленого режиму експлуатації решти кораблів отримав зростання кількості замовлень.

Крім того, нещодавно 13-й завод розпочав роботу щодо «імпортозаміщення» спеціальних холодильників та кондиціонерів повітря для кораблів ЧФ РФ. Раніше ці агрегати поставля-лися німецькою фірмою BITZER, але тепер це стало неможливім внаслідок санкцій. Фактично «імпортозаміщення» полягає в копіюванні німецького обладнання.

* * *

Севастопольський морський завод

Загальний вигляд Севастопольського морського заводу. Фото з архіву Моніторингової групи BlackSeaNews

Ситуація на Севастопольському морському заводі (СМЗ) в 2022 році, як і в попередні 8 років, залишалася невизначеною.

28 лютого 2015, за рік після окупації Криму, завод був «націоналізований» окупаційною адміністрацією Севастополя у попереднього власника – П. Порошенка.

12 жовтня 2015 виробничі приміщення заводу було передано в оренду терміном на 49 років акціонерному товариству «Центр Судоремонта «Звездочка» (місто Северодвінськ Архангельської області) – одному з найбільших в РФ центрів військового суднобудування. 

У 2018 році уряд Росії передав завод до власності РФ із підпорядкуванням Міністерству промисловості та торгівлі РФ. У 2019-2020 роках СМЗ було перетворено з «державного унітарного підприємства» на акціонерне товариство зі 100% часткою держави.

У червні 2022 року стало відомо, що завершено акціонування СМЗ. Наразі триває процес передачі 100% акцій ОСК – «Объединенной судостроительной корпорации». Фактично СМЗ функціонує як філія «Центра Судоремонта «Звездочка».

• У 2015 році СМЗ почав виконувати ремонти кораблів Чорноморського флоту РФ, зокрема підводних човнів. 

• У 2016 році СМЗ виконав ремонт вітрильного навчального судна «Херсонес» та танкера ЧФ РФ «Иман».

• У 2016-2017 роках СМЗ виготовив 4 понтони для будівництва мосту через Керченську протоку. На них транспортувалися важкі конструкції під час будівництва мосту.

На фото: Буксирування понтонів для будівництва Керченського мосту від доків СМЗ

• У листопаді 2017 року на СМЗ закладено плавучий кран «ПК-400» вантажопідйомністю 400 тонн. У листопаді 2018 року – плавучий кран «ПК-700» вантажопідйомністю 700 тонн.

• У 2022 році має завершитися будівництво закладеного в 2017 плавучого крана ПК-400 «Севастополь», а в 2023 планується добудувати закладений у 2018 плавкран «ПК-700». 

• Повідомлялося про можливе будівництво десяти невеликих рибальських сейнерів, проте проект за межі розмов поки не вийшов.

На фото: Будівництво плавучих кранів біля добудовної стінки СМЗ

• Паралельно з цим проводиться ремонт цивільних суден, наприклад, щорічний ремонт круїзного судна KNYAZ VLADIMIR, IMO: 7032997.

На фото: Круїзний лайнер KNYAZ VLADIMIR під час ремонту на СМЗ

• Всі ці 8 років йдуть розмови про всілякі програми модернізації заводу, але де-факто вони не реалізуються. На СМЗ у 1980-х роках працювали до 15 тисяч робітників, наразі чисельність коливається в межах 300-500 осіб. 

З кінця 2021 року на заводі розпочалися масові звільнення робітників. Перша хвиля звільнень пройшла взимку. Влітку 2022 року почалася друга хвиля скорочень. незважаючи на одночасні заяви очільників російського уряду про перспективи створення суднобудівельного кластеру в Севастополі для великотоннажного суднобудування.

Головна цінність СМЗ – 3 сухих доки довжиною 152, 173 та 285 метрів, що абсолютно необхідні для ремонту кораблів ЧФ РФ.

Головна проблема СМЗ – його розташування в самому центрі Севастополя, в місцях, перспективних для житлового будівництва. Остання обставина завжди була головною в лобістських зусиллях девелоперів. В цьому контексті активно просувалася ідея об’єднання СМЗ з 13-м заводом в межах «кластеру» з подальшою ліквідацією виробничих потужностей СМЗ в центрі міста для забудови житлом і передачею найбільшого сухого дока, розташованого на Північній стороні Севастополя, 13-му судноремонтному заводу.

Можна прогнозувати, що після перетворення в лютому 2022 року Кримського півострова на прифронтовий регіон, а надалі на територію обмежених бойових дій, плани РФ щодо створення в Севастополі суднобудівельного кластеру для велико-тоннажного суднобудування реалізовані не будуть.

З урахуванням воєнних ризиків також виглядають примарними ідеї останніх місяців про організацію в Севастополі виробництва морських підводних та надводних дронів, тобто безекіпажних апаратів, які просуває окупаційна адміністрація Севастополя на рівні прези-дента РФ.

Тому наш прогноз щодо найближчого майбутнього захопленої суднобудівельної галузі на окупованому Кримському півострові є таким:

1. На кримських суднобудівельних заводах вже не будуть закладати нові кораблі. 

2. Буде відбуватися добудова кораблів, що розпочаті на заводі «Залив» (див. вище); цей процес буде ускладнений нестачею кваліфікованих кадрів та відтоком фахівців, що були залучені з різних регіон РФ внаслідок воєнних ризиків.

3. Воєнні ризики будуть також впливати на постачання матеріалів для будівництва з території РФ, а також на обсяги фінансування; внаслідок цих факторів проекти з неясними перспективами швидкого закінчення, скоріш за все, будуть зупинені.

4. Інших потреб, крім ремонту військових кораблів, в цій галузі у 2022-23 роках не виникне. Попит на ремонт риболовних сейнерів, що раніше складав деяку частку замовлень, у 2022 році майже відсутній із-за неможливості рибалкам працювати в умовах війни на морі.

5. В цей час головною діяльністю кримських заводів стане судноремонт кораблів та суден Чорноморського флоту РФ. Це означає збільшення завантаження судноремонтом заводів в Севастополі.

4. Основними «клієнтами» судноремонтних потужностей заводів окупованого Криму стануть переважно відносно нові кораблі ЧФ РФ, що активно використовуються у бойових діях (див. табл. 2-4).

Таблиця 2. Нові ракетні кораблі-носії крилатих ракет Чорноморського Флоту РФ
на 1 листопада 2021 року (назви кораблів та заводів надаються російською мовою)

Таблиця 3. Будівництво та введення в експлуатацію модульних патрульних кораблів
(корветів) проєкту 22160 тип «Василий Быков»

Таблиця 4. Будівництво та введення в експлуатацію інших бойових кораблів Чорноморського флоту РФ
за період окупації Кримського півострова.

* * *

Авіаційна промисловість окупованого Криму

Севастопольське авіаційне підприємство

Наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ акціонерне товариство «Вертолёты России», Москва (є у санкційних списках України та США, входить до Державної корпорації «Ростехнологии») було офіційно закріплено за «Севастопольським авіаційним підприємством» (САП). 

Захоплене у 2014 році «Севастопольське авіаційне підприємство» було спочатку «націоналізоване» окупаційною адміністрацією Севастополя, перетворене в ФГУП (рос: федеральне державне унітарне підприємство) і де-факто до останнього часу інтегроване до холдингу «Вертольоти Росії̈».

За часів СРСР Севастопольське авіаційне підприємство було військовою частиною, де служили 1,2 тис осіб, включаючи 800 робочих фахівців. 1990 року завод виконав капітальний ремонт 52 вертольотів.

У незалежній Україні державне підприємство Міністерства оборони України «Севастопольський авіаційний завод» виконувало переважно замовлення з країн-колишніх радянських сателітів. Пройшовши низку сертифікацій, САП стало одним із провідних в Україні та СНД з модернізації гелікоптерів. Підприємство встановлювало апаратуру для польотів на міжнародних авіалініях на всі типи вертольотів «Ми». У Севастополі першими виконали всі критерії ООН для оснащення гелікоптерів, які беруть участь у миротворчих місіях. Крім апаратури для польотів на міжнародних авіалініях, на гелікоптери встановлювали цифрові реєстратори та додаткові паливні баки

У серпні 2016 було оголошено про передачу «Севастопольського авіаційного підприємства» у федеральну власність для подальшої інтеграції до холдингу «Вертольоти Росії».

Починаючи з 2016 року САП накопичувало борги із зарплати, заборгованість не скорочувалася. Після переходу заводу під фактичне управління вертолітного холдингу із загальної чисельності персоналу, що становила близько 380 осіб, залишилося близько 120 виробничих робітників. 

У лютому 2017 року департамент економіки уряду Севастополя повідомляв, що САП не завантажено і накопичує борги із зарплати. За тиждень після цього завод відвідав генеральний директор АТ «Вертолёты России» Андрій Богинський. Він розповів, що у 2017 році холдинг планує надати САП низку контрактів на ремонт авіаційної техніки на загальну суму до 600 мільйонів рублів.

Передбачалося, що після інтеграції до холдингу «Вертолёты России» на модернізацію підприємства буде виділено 400 мільйонів рублів, а завод виконуватиме замовлення з ремонту та модернізації вертолітної техніки як російських, так і зарубіжних експлуатантів.

У вересні 2017 року прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв підписав розпорядження, яке затверджує передачу САП із власності міста до федеральної. «Прийняти пропозицію Мінпромторгу Росії, погоджену з Мінекономрозвитку Росії та урядом Севастополя, про передачу державного унітарного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство» (Севасто-поль) як майнового комплексу у федеральну власність. Віднести передане відповідно до цього розпорядження підприємство до ведення Мінпромторгу Росії», – йшлося у розпорядженні, опублікованому на сайті уряду.

На практиці завод продовжував виконувати одиничні замовлення на ремонт вертольотів із В'єтнаму та Сьєрра-Леоне. На початку лютого 2017 року в окупаційні адміністрації Севасто-поля повідомляли, що «Севастопольське авіаційне підприємство» не завантажене і накопичує борги із зарплати, які становлять уже 8,6 мільйона рублів.

Холдинг «Вертольоти Росії» не виявляв жодного інтересу до підприємства, «скидав» на нього невигідні та найскладніші замовлення, що свідчило про наявність планів на завод, не пов'язаних з його прямою діяльністю.

За цей час в російських реаліях підприємство провело капітальний ремонт всього 12 вертольотів: 4 – у 2014 році, 3 – у 2015 році та 5 – у 2016 році.

На наш погляд, справа в тому, що САП розташоване на 17 гектарів приморської території з готовими комунікаціями в районі бухти Омега, що активно забудовується житловими комплексами.

У березні 2021 року під час візиту до міста заступника голови уряду РФ Юрія Борисова обговорювалося майбутнє перенесення авіапідприємства на інший майданчик.

У серпні 2021 року міністр промисловості та торгівлі Росії Денис Мантуров заявив, що завод знаходиться в центрі житлового масиву, і було б логічніше вибрати правильну територію в промисловому районі, знайти рішення, як створити там компактні потужності.

22 серпня 2022 року Федеральне агентство з управління державним майном «реорганізувало» ФГУП (федеральное государственное унитарное предприятие – рус) «Севастопольське авіаційне підприємство» шляхом його приєднання до ФГУП «Авиакомплект».

ФГУП "Авиакомплект", основний вид діяльності "торгівля оптова неспеціалізована", зареєстровано в Москві, чисельність персоналу — 4 особи.

Отже, «Севастопольське авіаційне підприємство» немовби припинило своє існування, що скоріш за все означає про плани майбутньої передачі його майданчику під забудову. Але..

9 серпня 2022 року українські військові нанесли удар по авіабазі «Саки» в селищі Новофедорівка на західному курортному узбережжі Криму поруч з містом Саки. Внаслідок вибухів було знищено 9 російських літаків.

Тому вже у вересні 2022 року в Севастополі почали говорити, що САП необхідно реанімувати, оскільки пошкоджену під час війни на Півдні України авіатехніку недоцільно везти на ремонт у віддалені регіони РФ, треба відновлювати її ближче до театру воєнних дій.

В середині жовтня 2022 директор департаменту економічного розвитку окупаційної адміністрації Севастополя заявив, що САП модернізують на 4 млрд рублів. Він розповів про завдання Мінпромторгу РФ уряду Севастополя — зробити так, щоб підприємство працювало і забезпечувало ремонт тієї вертолітної техніки, яка сьогодні базується на території Криму і Севастополя.

За його словами, раніше за тих чи інших причин вона не могла ремонтуватись на севастопольському заводі та вирушала на материк. Сьогодні підприємство набирає нових співробітників, а Мінпромторг РФ планує зробити його одним із найсучасніших і ефективних заводів вертолітної техніки на території Російської Федерації». 

Поки неможливо сказати, чим закінчяться ці розмови. Але…

не можна виключати ймовірності того, що в окупованому Криму – або в Севастополі на базі САП, або в Євпаторії на базі «Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу», або на обох підприємствах – можуть бути створені виробничі потужності для ремонту та відновлення пошкоджених військових літаків та вертольотів.

* * *

Євпаторійський авіаційний ремонтний завод

Протичовновий літак-амфібія Бе-12 морської авіації Чорноморського флоту РФ під час ремонту на захопленому Євпаторійському авіаремонтному заводі. Фото з архіву BlackSeaNews

Компетенції та досвід ЄАРЗ:

експлуатація власного аеродрому (злітно-посадкова смуга: довжина 2000 м, ширина 40 м); ремонт літаків Бе-12, Су-25, їх комплектуючих агрегатів та обладнання; оперативне та періодичне технічне обслуговування літаків Ан-12, Ан-24, Ан-26, Як-42 та їх модифікацій; переобладнання літаків Ан-12, Ан-24, Ан-26 для польотів по міжнародним повітряним лініям, виконання робіт зі збільшення ресурсів та термінів служби літаків; ремонт агрегатів і авіаційних приладів, авіаційного, радіоелектронного обладнання, по-вітряних гвинтів тощо.

• У 2014 році, одразу після окупації Криму, наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ акціонерне товариство «Объединенная авиастроительная корпорация» («ОАК» Москва, є у санкційних списках України та ЄС) було офіційно закріплено за захопленим українським підприємством «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (ЄАРЗ). 

• ЄАРЗ був «націоналізований» окупаційним урядом Криму та перетворений в ГУП РК (рос: государственное унитарное предприятие Республики Крым). 

• «Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс ім. Г.М. Бериева» (Таганрог, розробник і виробник авіаційної техніки. Входить до складу ОАК) організував на ЄАРЗ ремонт літаків Бе-12 свого виробництва і нагляд за якістю робіт.

• АТ «Авіаремонтний завод № 121» (Московська обл., підприємство з ремонту та модернізації літаків і авіаційних двигунів фронтової авіації, що займає одну з провідних позицій серед підприємств російської авіаремонтній мережі, входить до складу ОАК) на ділянці «Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу» в с. Новофедорівка створив відокремлений підрозділ Сервісний центр «Саки» «121 АРЗ».

Літак Бе-12 морської авіації Чорноморського флоту РФ на захопленому Євпаторійському авіаремонтному заводі. Фото з архіву BlackSeaNews

12 травня 2014 Євпаторійський авіаційний ремонтний завод оголосив про збільшення штату на 50% та прийом на роботу нових спеціалістів. 

При цьому повідомлялося, що ЄАРЗ отримав куратора в особі «121 авіаційного ремонтного заводу». На той момент на ЄАРЗ працювало 113 осіб, йшлося про необхідність додатково прийняти на роботу близько 50-70 фахівців.

11 червня 2015 на аеродром ЄАРЗ прибув перший борт для проведення ремонтних робіт літак-амфібія морської авіації ЧФ РФ Бе-12, борт 28 жовтий, прибув для проходження ремонту 

14 грудня 2015 стало відомо, що ЄАРЗ проведе ремонт та модернізацію російського штурмовика Су-25 в рамках держоборонзамовлення.

11 квітня 2016 на завод для ремонту прибув другий штурмовик Су- 25.

На фото два Су-25, що ремонтуються, з білими бортовими номерами "10" і "30".

7 жовтня 2019 євпаторійський завод передав замовнику перший (з шести замовлених) відремонтований Су-25, бортовий номер 34 червоний. Про причини такого тривалого – майже 4-річного – ремонту одного літака можна лише здогадуватися.

27 грудня 2021 Євпаторійський авіаремонтний завод перетворено з державного унітарного підприємства на акціонерне товариство, 100% акцій якого належать міністерству майнових та земельних відносин окупаційного уряду Криму. Розмір капіталу – 766 млн 944 тис. 388 руб.

Пізніше ЄАРЗ було офіційно інкорпоровано до АТ «Объединенная авиастроительная корпорация» (ОАК). Федеральний кадровий центр оборонно-промислового комплексу Росії повідомляє про значну кількість вакансій на цьому заводі.

Літак Бе-12 морської авіації Чорноморського флоту РФ на на захоплено- му Євпаторійському авіаремонтному заводі. Фото з архіву BlackSeaNews

* * *

Завод «Фіолент»:
приладобудівне підприємство, Сімферополь.

Завод має багаторічну спеціалізацію за такими напрямами:

виробництво прецизійних електричних мікромашин малої потужності (обертові трансформатори, безконтактні сельсини, датчики кута, індукційні фазообертачі, електродвигуни спеціального призначення) для систем управління кораблями, ракетами і літаками;
виробництво систем корабельної автоматики для кораблів, доків, морських бурових платформ; прилади, датчики та сигналізатори для суднобудування та промислової автоматизації.
виробництво комплексних систем управління обладнанням та рухом надводних кораблів, систем управління газотурбінними, дизельними та електроенергетичними установками кораблів і суден, пультів управління судноводінням.

У квітні 2022 року повідомлялося, що «Фіолент» бере участь у проектах виготовлення систем управління літаками Sukhoi Superjet 100, Sukhoi Superjet New та МС-21. разом із Курським об'єднанням «Авіаавтоматика». Заводу було доручено виготовлення точних електричних машин малої потужності замість продукції японської фірми «Tamagawa» — великого світового виробника прецизійних пристроїв.

Також пропонувалося визначити завод «Фіолент» як серійного виробника та постачальника комплексних систем управління «Фауна 22800М» для ракетних корветів проекту 22800 «Каракурт».

У травні 2022 року повідомлялося, що через санкційні обмеження заводу доводиться замість західного обладнання шукати доступне китайське, тайванське, корейське з гіршими параметрами точності.

З середини 2022 року завод "Фіолент" на 35-40% збільшив обсяг виробництва продукції в рамках держоборонзамовлення на користь Міністерства оборони РФ.

* * *

Висновки та прогнози

Невдачі РФ у великій війні та активні дії ЗСУ перетворили Кримський півострів не тільки на прифронтовий регіон, а на територію обмежених бойових дій. Це створило на окупованому півострові принципово нову атмосферу очікування українського наступу на Крим, що впливає на всі сфери життя.

В cвою чергу, це поставило хрест на галузях кримської економіки, що розглядалися в умовах окупації як профільні – перш за все, на перспективах розвитку оборонної промисловості.

Розвиток захоплених підприємств оборонно-промислового комплекса в окупованому Криму і раніше був для російського ОПК в першу чергу політичним проектом.

Провідні підприємства ОПК Росії, що завжди знаходяться в умовах гострої конкуренції між собою за кошти державного оборонного замовлення, без ентузіазма сприйняли політичні рішення найвищого російського керівництва про необхідність не тільки ділитися замовленнями з кримськими підприємствами, а ще й взяти на себе їхню технічну модернізацію. Саме тому інтеграція кримських підприємств до структури оборонних корпорацій РФ йшла надто довго і на 9-й рік окупації її ще не було повністю завершено.

Найбільших результатів за 2014 – 2022 роки було досягнуто на суднобудівельному заводі «Залив», лише завдяки особистим розпорядженнням президента РФ.

В умовах великої війни «куратори» захоплених кримських заводів отримали сильний аргумент для припинення розвитку своїх кримських «підшефних» – воєнні ризики. Ступінь цих ризиків прямо пропорційна показникам дальності ракетних та безекіпажних систем, що є або будуть на озброєнні Збойних Сил України. Тому можна прогнозувати, що інвестицій та подальшого розвитку захоплених Росією підприємств кримського ОПК не буде.

Скоріш за все, діяльність підприємств кримського ОПК буде зведено лише до простого ремонту військових кораблів та літальних апаратів.

Фактично єдиний великий проект, що наразі реалізується на заводах окупованого Криму – будівництво десантно-штурмових вертольотоносців проекту 23900 на керченському заводі «Залив». Хід реалізації цього проекту стане індикатором розуміння російським керівництвом ризиків деокупації Криму.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу

Джерело