Такі історії зараз дуже потрібні. Коли здається, що світ летить у прірву, а люди поволі божеволіють від страшних новин, у стрічці новин з’являється військовий Олег Магдич і Укрзалізниця.
Командир екіпажу у медбатальйоні «Госпітальєри» написав короткий пост у себе в Фейсбуці. Олег перепросив в Укрзалізниці за те, що зайшов у потяг з брудними берцями.
Це — ноги людини, яка ще декілька годин тому топтала цими ногами зону бойових дій. А зараз їде в чистенькому вагоні Інтерсіті. І їй так соромно, що капець… Вибачте, Укрзалізниця. Наступного разу буду ретельніше чистити берці, — написав Магдич.
У коментарі до нього прийшло багато людей, серед них і представники Укрзалізниці. Вони дуже тепло і сердечно відповіли на звернення.
Ви вибачаєтесь? А ми схиляємо голови. Бо ці берці — це символ. Це слід війни, що дає нам мир. Це земля, яку Ви захищали.
Нам не потрібні чисті підошви. Нам потрібні живі Герої. І якщо Ви в «Інтерсіті» — значить, ми виконали свою частину. Доставили Вас до миру. Хай на кілька годин, хай на день — але до миру. Кожне сидіння в наших вагонах — для тих, хто боронить Україну. І якщо буде треба — ми постелимо плащ-палатку замість скатертини, каву подамо в касці, і поїдемо хоч під обстріл, аби тільки забрати Вас додому, — відписали в УЗ Олегу.
У відповідь бойовий медик написав, що ці слова викликав у нього сльози на очах.
Сиджу, читаю ваш комент. Хвилини 3 читав. Бо після кожного речення дивився у вікно. Ховав сльози. І тут підходить хлопчина з кафе. І пропонує всяких смаколиків. Безкоштовно. Як подяка воїнам. Блін… Що ви з моєю нервовою системою робите, — написав захисник.
У коментарях в Магдича люди дякують йому за службу (зайдіть і ви, не пошкодуйте дрібку часу).
Наша місія — зустрічати своїх. Повертайтесь завжди, – написав йому залізничник Владислав Бондар.
Чудове взуття. На даний момент – найкраще в Україні, – підтримує військового Владислав Заїкін.
Людей справді розчулило це листування.
Їду у київському метро, читаю і плачу. Це так по-людськи, це так по-справжньому! – відгук Любові Любчук.
Писали Магдичу і про те, що в нього “чудові ноги та прекрасне взуття” і про те, що “завдяки таким війнам і таким берцям Укрзалізниця може працювати”.
Колеги-військові прислали Магдичу фото своїх берців. Люди почали дякувати і їм за службу.
Прибрати бруд в поїзді — не важко. Значно важче, і складніше, і небезпечніше прибрати вороже сміття з країни. Дякую, що робите це, – написала Наталя Хіцова.
А Олена Гуменюк «мріє про день, коли тисячі таких берців будуть повертатися до своїх родин з втомою, але гідністю і надією в серці на щасливе майбутнє».
Приємно, що читачі подякували й Укрзалізниці за людяний коментар.
Щемлива історія дня, більше б таких.
