Переважна більшість жінок, які зараз живуть в Україні, не планують виїжджати за кордон надовго. 72% взагалі не розглядають такої можливості, а лише 15% замислюються про виїзд, інші — не визначились. Найчастіше жінок утримують в Україні сім’я та почуття приналежності до країни.
Про це йдеться у дослідженні Центру економічної стратегії (ЦЕС) та American University Kyiv. Його презентували 28 березня у Києві.
Опитування компанія «Рейтинг Онлайн» провела з 23 по 30 січня. Вибірка включає 2018 жінок віком 18–60 років, які проживають в Україні, а також 319 респонденток з-поміж внутрішньо переміщених осіб і тих, хто повернувся з-за кордону.
Сім’я — найголовніший мотив залишитися
Головна причина, чому жінки залишаються в Україні — бажання бути зі своєю сім’єю. Цю мотивацію обрали 91% опитаних. На другому місці — патріотичний мотив: 88% сказали, що залишаються, бо це їхня країна.
Серед матеріальних чинників найбільш значущим є наявність житла (72%). Менше жінок залишаються через хорошу роботу (46%) або кращий рівень життя в Україні, ніж за кордоном (47%).
20% жінок хотіли б виїхати, але не мають такої можливості.
Серед матеріальних причин залишатися під час воєнних дій в Україні важливими є високий дохід, наявність житла, доступ до медицини та гарна робота.
Наміри залишатися в Україні чітко пов’язані з фінансовим станом: що він вищий, то більше жінок хочуть залишатися. Але навіть серед тих, кому не вистачає навіть на їжу, 66% вважають важливим залишатися в Україні.
Що впливає на намір мігрувати
Насамперед це вік. Молоді жінки (18–29 років) у півтора рази частіше розглядають можливість виїзду, ніж жінки віком 50–60 років. Незаміжні міграцію розглядають вдвічі більше, ніж заміжні чи овдовілі. 16% розлучених частіше думають про виїзд.
А от наявність чи кількість дітей не мають суттєвого впливу на міграційні наміри. На відміну від досвіду попередніх переїздів.
Жінки, які вже виїжджали за кордон і повернулися, на 14% частіше розглядають можливість поїхати знову — порівняно з тими, хто не залишав свій дім після лютого 2022 року.
Дослідники вияснили, що немає суттєвих відмінностей у міграційних намірах серед жінок із прифронтових чи окупованих територій, а також серед тих, чиї будинки зруйновані.
Що змушує задуматися про виїзд?
Усе ж головна причина еміграції — фінансова стабільність і безпека. Ці причини називали відповідно 73% та 75% опитаних. Жінки вважають, що за кордоном знайдуть кращу роботу і матимуть доступ до соціального захисту й житлової підтримки.
«Люди, які мають оптимістичний погляд на власне майбутнє і країни, хочуть залишатися. Якщо ж в людини песимістичні погляди переважають – вона ввадає, що війна вічна, роботи і доходів у неї не буде, — то така людина більш схильна їхати з України», — розповіла під час презентації Наталія Заїка, заступниця директора Інституту поведінкових досліджень в American University Kyiv.
Бар’єри для виїзду за кордон
Як виявилося, соціальні чинники, такі як почуття провини або страх осуду, відіграють найменшу роль у рішенні про виїзд.
Головні бар’єри — це невідомість та страх наважитись починати все з нуля в новому місці, а також невизначеність з житлом в новому місці та відсутність фінансів для переїзду.
Крім того, 61% в цій групі зазначають, що їх тримають сімейні зв’язки (неможливість виїзду для чоловіка або сина), мовні і культурні бар’єри.
“Для багатьох українок, ситуація з житлом відіграє важливу роль у питанні залишатися чи виїхати, випереджаючи навіть доходи. Слід продовжувати програми допомоги з орендою житла для ВПО, субсидії на ремонт пошкодженого майна або підтримку реконструкції на місцях. Такі ініціативи не лише поліпшують житлові умови, а й зміцнюють фізичний зв’язок з місцем – а отже, посилюють наміри залишатися”, — вважає Володимир Вахітов, директор Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv.
Читайте також: Українці в Європі: хто хотів та міг – повернувся
