«Несіллерден несіллерге мирас» («Спадщина, що передається з покоління в покоління») — так називається остання книга Джафера Бекірова, видатного кримськотатарського філолога, педагога і просвітника, видана після його смерті у 2012 році.
Про це повідомляє Радіо Куреш.
Ця книга стала вінцем його життя, присвяченого збереженню і розвитку рідної мови та культури в умовах депортації та повернення на батьківщину.
Джафер Бекіров народився 9 червня 1933 року в селі Біюк-Каралез (Бахчисарайський район), хоча в офіційних документах зазначено 1935 рік. Після депортації 1944 року родина опинилася в Ташкентській області. Мріючи стати юристом, він зіткнувся із заборонами для кримських татар і обрав шлях просвітництва. Закінчивши факультет російської філології Ташкентського педагогічного інституту ім. Нізамі, він став одним із найкращих студентів і активним учасником громадського життя. У 1955 році брав участь у зустрічі з Джавахарлалом Неру та Індірою Ганді в Ташкенті.
У 1967 році Бекіров вступив на історичний факультет ТДПІ, але вже наступного року його запросили викладати на факультеті російської мови та літератури, а згодом призначили начальником навчальної частини. Під час Хрущовської відлиги, коли з’явилися можливості для відродження кримськотатарської культури, Бекіров став ініціатором створення відділення кримськотатарської мови і літератури при ТДПІ у 1968 році. Без підручників і навчальних матеріалів він самотужки збирав літературу в бібліотеці ім. В. Леніна в Москві, створюючи перші хрестоматії та підручники, серед яких «Едебият хрестоматиясы» (1971), «Татар фольклоры» (1975) та фундаментальна праця «Къырымтатар халкъ агъыз яратыджылыгъы».
Відділення, яке очолив Бекіров, зібрало видатних педагогів, таких як Мемет Умеров, Юсуф Болат, Абдулла Дерменджі та інших. Він не лише викладав, а й формував нову філологічну школу, надихаючи студентів своєю ерудицією та пристрастю до рідної мови.
У 1989 році, з початком повернення кримських татар до Криму, Бекіров переїхав до Сімферополя і сприяв переведенню кримськотатарського відділення до Сімферопольського університету. У 1990 році він став доцентом кафедри української мови, а згодом очолив новостворену кафедру кримськотатарської філології, яка стала осередком підготовки нових філологів і вчителів. У 1990-х роках він видав «Бала фольклоры» (1993) та «Къырымтатар бала эдебиятынынъ хрестоматиясы» (1998), попри складні умови.
Хвороба завадила Бекірову завершити мемуари про свою родину. Він пішов із життя 7 липня 1998 року, але його спадщина живе в працях, учнях і відродженій кримськотатарській філології.
Шевкет Юнусов, доцент, згадує: «Джафер-оджа був наставником, чиє слово вело нас правильним шляхом».
Наіле Ганієва, вчителька, додає: «Його уроки оживляли дестани, а голос і досі звучить у наших серцях».
Джафер Бекіров залишив не лише книги, а й дух відродження кримськотатарської культури — міст між минулим і майбутнім, справжню спадщину для поколінь.
Читати також: Наріман Казенбаш: життя у вирі війни та боротьби за справедливість
