13 червня «Схеми» (проєкт Радіо Свобода) опублікували супутникові знімки Planet Labs контрольованого російською армією аеродрому приморського міста Бердянськ Запорізької області. На аеродромних стоянках чітко видно 27 гелікоптерів. На аналогічних знімках від 31 травня їх налічувалося на двадцять менше.
На думку авіаційних експертів, на яких посилаються «Схеми», різке збільшення вертолітного парку – це реакція російського командування на наступальні операції ЗСУ в Запорізькій та Донецькій областях. Мовляв, Бердянський аеродром перетворюється у зв’язку з цим на оперативний, куди перекидаються окремі підрозділи частин армійської авіації ПКС (Повітряно-космічних сил) Росії з Криму. Експертам з тих же супутникових знімків також вдалося ідентифікувати моделі цих ЛА (літальних апаратів), зокрема п’ятьох Ка-52 «Алігатор», дев’яти Мі-8 або Мі-24 і тринадцяти Ка-29.
Пізніше факт збільшення вертолітного парку на аеродромі в Бердянську з метою стримати український контрнаступ констатували і в Міноборони Великої Британії.
З усієї цієї авіатехніки більш сучасним є вертоліт Ка-52 «Алігатор». Має потужне бортове ракетно-гарматне озброєння, особливо ПТУР 9М120-1 «Атака», здатне дістати наземну броньовану ціль на відстані до восьми кілометрів. Тоді як наявні на озброєнні піхотних підрозділів ЗСУ ПЗРК «Голка», «Перун», «Стінгер» з дальністю стрільби, згідно ТТХ (тактико-технічної характеристики) – до п’яти кілометрів. Проте лише за останні кілька днів, за словами речника Повітряних сил ЗСУ полковника Юрія Ігната, збито вже п’ять «Алігаторів». Щоправда, не уточнюється, скільки з них із бердянською «пропискою».
Якщо взяти до уваги військово-технічний потенціал російських вертолітників у Бердянську взагалі, тобто наявність у них 27 «бортів», то за організаційно-штатною структурою це практично відповідає двом ескадрильям сучасного російського полку. Такого, наприклад, як 39-й вертолітний полк 27-ї змішаної авіаційної дивізії, що дислокується в найближчому від Бердянська кримському Джанкої (її штаб – у селищі Бельбек поблизу Севастополя) 4-ї армії російських ПКС. До речі, присутність цієї частини на околиці Джанкоя раніше позначено на мапі російських військових об’єктів у Криму.
Саме у складі цього полку є ескадрильї ударних Ка-52, Мі-24 та Мі-28, а також спеціальних і транспортних Мі-8, як мовиться у «Вікіпедії».
З’явилися вони на колишньому аеродромі полку дивізії військово-транспортної авіації (ВТА) ще з часів СРСР (два інші полки цього ж з’єднання дислокувалися в Запоріжжі та Мелітополі) одразу після російської анексії Криму в лютому 2014 року. Тоді ж на Джанкойському аеродромі для прикриття з повітря зайняли бойові позиції кілька ЗРК, зокрема С-300. А одразу після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року оборону самого аеродрому посилили підрозділом САУ 2С1 «Гвоздика». Цю техніку в лісопосадці поблизу мосту через Північно-Кримський канал (ПКК) біля села Побєдне бачили місцеві жителі (зокрема автор цих рядків). До речі, Побєдне від режимної території військового аеродрому відокремлює лише русло ПКК.
Торік 39 полк російське командування активно задіювало для вогневої підтримки своїх мотострільців, морської піхоти і парашутно-десантних підрозділів в операціях на півдні України. Про це красномовно свідчать завдані втрати, починаючи з повномасштабного вторгнення, – 9 збитих вертольотів і 16 загиблих членів екіпажу. Таку сумну для росіян статистику відбито на пам’ятнику, який встановили у Джанкої минулого місяця.
Остання відома втрата авіаторів-«джанкойців» – аварія вертольота Мі-28 («Нічний мисливець») під час навчально-тренувального польоту. Два члени екіпажу «мисливця» загинули. Символізм у тому, що це сталося саме 23 травня 2023 року, тобто в день урочистого відкриття згаданого пам’ятника.
Слід також додати, що бойові гелікоптери базуються на Кримському півострові не лише у Джанкої. Після 24 лютого 2022 року велика кількість «вертушок» була помічена на аеродромі, що частково зберігся, і майданчиках корабельної та протичовнової авіації зі складу колишньої Кримської військово-морської бази (КВМБ) Чорноморського флоту на березі озера Донузлав, що теж видно на супутникових знімках. Це якраз між селищами міського типу, точніше – у минулому закритими гарнізонами Мирне та Новоозерне.
В останньому розміщувався штаб цієї бази, а також окремі дивізіони кораблів на повітряній подушці, розвідувальних кораблів, підрозділи забезпечення тощо. Саме там, на південному узбережжі Донузлава, до середини 90-х років минулого століття розміщувалася головна авіаційна компонента КВМБ – 78-й окремий вертолітний корабельний полк на Ка-25 і Ка-27, а також буквально по сусідству – 318-й Констанцький окремий протичовновий полк дальньої дії на літаках-амфібіях Бе-12.
Після офіційної процедури розподілу майна ЧФ між Росією та Україною у 1997 році частина справної (несправної теж) авіатехніки залишилася на колишньому місці – гарнізоні Новоозерне, що перейшов під юрисдикцію України. Російську частину техніки перебазували на аеродром у селищі Кача поблизу Севастополя. Це давній ППД (пункт постійної дислокації) «придворного» (так традиційно самі авіатори називали свої, як правило, військово-транспортні ескадрильї, полки, які обслуговували штаб відповідного військового округу, флоту чи групи військ ЗС СРСР) 318 авіаполку ЧФ. До речі, він теж змішаний, тобто з ескадрильями транспортних Ан-26, ще радянських гідролітаків Бе-12 і корабельних вертольотів Ка-27 і Ка-29.
За оцінкою деяких експертів, російські гелікоптери, як, втім, будь-який інший тип ЛА, можуть розміщуватися і в інших місцях Кримського півострова, наприклад, на військовому аеродромі у смт Кіровське. Там до анексії 2014 року базувалися транспортники, винищувачі та «вертушки» льотного випробувального центру (ЛВЦ), що входить, у свою чергу, до структури Державного авіаційного науково-випробувального центру (ДАНВЦ) ЗС України зі штабом у смт Приморський.
Першого ж дня, тобто 26 лютого 2014 року, вся авіатехніка та аеродромні приміщення в Кіровському були заблоковані російськими десантниками, а пізніше перейшли у власність МО Росії. Сьогодні аеродром та авіатехніка в Кіровському експлуатуються Державним льотно-випробувальним центром МО РФ імені В. Чкалова (в/ч 38651). Авіабаза «Кіровське», як і інші наведені вище, також вказані на мапі військових об’єктів у Криму.
Прольоти червонозоряних «вертушок», у тому числі важких Мі-26, нині регулярно протягом доби бачать мешканці кримської столиці, селища Аграрне, населених пунктів Кіровського району. Їхній курс – з південного сходу на північний захід. У складі Південного військового округу (ПВО), в оперативному підпорядкуванні якого перебувають усі військові частини в Криму, включно з ЧФ та Росгвардією, числяться ще три вертолітні бази, а саме: 16-а бригада армійської авіації (Зерноград Ростовської області), 487-й окремий гелікоптерний полк (Будьонновськ Ставропольського краю) та 55-й окремий гелікоптерний полк (Коренівськ Краснодарського краю).
І на останок. Силам оборони України з території Криму загрожувала і загрожує не лише армійська авіація, а й також тактична – штурмовики, винищувачі та бомбардувальники. Їхні полки теж мають свої штатні аеродроми на сонячному півострові, а саме – у смт Новофедорівка, Бельбек, Гвардійське. Але це вже інша тема.
