В Одесі відбулося прощання з трьома курсантами 4-го курсу Інституту Військово-морських сил, які загинули 28 серпня внаслідок удару російського дрона поблизу Вилкового Ізмаїльського району.
Про це пише видання «Думська».
Церемонія пройшла біля Будинку офіцерів на вулиці Пироговській. Провести героїв в останню путь прийшли сотні людей — рідні, друзі, однокурсники та мешканці Одеси.
Серед загиблих — 21-річний Іван Бондаренко із Сарати, 25-річний Микита Ластовицький з Миколаєва та 21-річний Олександр Попов, який навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Кожен із них обрав шлях служіння Батьківщині та до останнього виконував свій обов’язок.
«Сьогодні ми відправляємо на небеса ангелів. Їхня мужність і готовність захищати Україну — приклад для всіх нас», — сказав у прощальному слові військовий капелан Василь Вирозуб.
Уродженцю Сарати Івану Бондаренку у вересні мав виповнитися 21 рік. Він з юності обрав шлях служіння країні. Його друзі та викладачі відзначали наполегливість, дисципліну та ініціативність курсанта. Він поєднував теоретичні знання з практичними навичками, користувався авторитетом серед товаришів і був справжньою душею колективу. Іван мріяв досягти висот у військово-морській справі і йшов до своєї мети рішуче, залишаючись сильним і цілеспрямованим.
Миколаївцю Микиті Ластовицькому було 25. До вступу в інститут проходив службу в одній з частин ВМС України і брав участь у боях за Маріуполь. Друзі та колеги згадують його як людину з великим серцем, відданого чоловіка і люблячого батька чотиримісячного Артема. Микита виділявся високою мотивацією, ініціативністю і нестандартним мисленням. Він прагнув допомагати товаришам і вдосконалювався у вивченні матеріальної частини служби на кораблі.
21-річний Олександр Попов розпочав свій шлях ще в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, а потім продовжив навчання в інституті ВМС. Викладачі та товариші по службі згадують його як дисциплінованого, цілеспрямованого і відповідального курсанта. Олександр виявляв щирість і відкритість до людей, завжди вмів підтримати і вислухати товаришів.
Після панахиди труни з героями, накриті державними прапорами, відправили до місць поховання.
