У ніч з 19 на 20 грудня в Криму були атаковані українськими ракетами та безпілотниками Центр дальнього космічного зв’язку Повітряно-космічних сил РФ у Вітиному та військова частина ФСБ в Алушті, у результаті пошкоджено супутникову антену і техніку. Місцеві пабліки також повідомляли про нічні вибухи. Що це за військові частини та який інтерес вони представляють для ЗСУ, читайте у матеріалі Крим.Реалії.
Місцеві пабліки повідомили про вибухи у Криму вночі з 19 на 20 грудня. «Сьогодні близько опівночі чути вибухи з боку Перевального, де дислокується 126 бригада берегової оборони ЧФ. О 4.08 стався вибух у районі Євпаторії. О 5.03 було 4 вибухи в районі Красноперекопська», – написав телеграм-канал «Крымский ветер».
Вдень російський телеграм-канал ASTRA з посиланням на джерела розкрив подробиці події. За даними каналу, перша атака відбулася близько четвертої години ранку 20 грудня в Алушті.
«Як мінімум 3 прильоти зафіксовані по території в/ч 28735 ПУ ФСБ, яка, згідно з відкритими даними, розташовується в селі Сонячногірське в Алушті. Попередньо атака була здійснена з БПЛА. Одного службовця ПУ ФСБ поранено, пошкоджено антену супутникового зв’язку», – йдеться у повідомленні.
Наступна атака була здійснена, за однією з версій, ракетами Storm Shadow о 5 ранку по Центру далекого космічного зв’язку в селі Вітине Сакського району (в/ч 81415).
«По території центру було зафіксовано як мінімум 2 прильоти, пошкоджено 1 одиницю військової техніки. Постраждалих немає», – пише телеграм-канал.
Центр, який керує супутниковою навігацією
Центр далекого космічного зв’язку (ЦДКС) має повне найменування – 40-й окремий командно-вимірювальний комплекс у складі Головного випробувального космічного центру імені Титова Повітряно-космічних сил РФ. Це важлива військова частина у системі російського космічного зв’язку та супутникової навігації.
З погляду космічного зв’язку та управління польотами космічних апаратів Крим завжди був у пріоритеті у радянської влади. Не тільки зручне географічне розташування, а й розвинена інфраструктура робили півострів зручним майданчиком для розміщення відповідної апаратури.
Предтечею створення ЦДКС послужив розгорнутий 1958 року на південному схилі гори Кішка поблизу Сімеїза тимчасовий пункт управління автоматичними міжпланетними станціями (АМС).
У червні 1960 року в приморському рівнинному районі Криму неподалік Євпаторії було побудовано і сформовано 85-й радіотехнічний центр далекого зв’язку з космічними об’єктами (НІП-16 в/ч 34436 УС «Корал»). Технічну основу комплексу споруд складав космічний радіотехнічний комплекс «Плутон». До складу об’єкту входили два майданчики: перший – у районі села Вітине (приймальний), другий – у районі селища Заозерне (передавальний). Велика відстань між майданчиками 10 км була потрібна, щоб відокремити чутливе приймальне обладнання від потужного випромінювання передавального. У листопаді 1961 року ЦДКС отримав закрите найменування «98-й Окремий науково-вимірювальний пункт телекомунікації з космічними об’єктами».
У 1970-х роках на третьому майданчику комплексу (с. Молочне) було збудовано радіотелескоп РТ-70.
До 1980 року у НІП-16 функціонував Центр управління космічними польотами (ЦУП) пілотованими космічними кораблями.
1980 року євпаторійський ЦДКС транслював у закордонні країни телевізійний сигнал з московських літніх Олімпійських ігор.
З 1982 на базі ЦДКС почав функціонувати Запасний центр управління наземного та орбітального угруповання Військово-космічних сил МО СРСР. Наприкінці 1989 року на базі НІП-16 було сформовано 1272-й Центр командно-вимірювальних комплексів (ЦКЗК-5, в/ч 31455), куди, крім НІП-16, організаційно входили НІПи в Красному селі під Ленінградом, Шкільному під Сімферопом, Щолковому під Москвою, Дунаєвцями поруч із Хмельницьким та Родниковим під Сімферополем.
Після розпаду СРСР в/ч 34436 було розформовано. ЦДКС перейшов до відомства Національної космічної агенції України (НКАУ). Інші НІПи, що входили до складу 1272-го ЦКЗК на території України, було ліквідовано. У 1996 році на базі 1272-го ЦКЗК було створено Національний Центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУІКС) з підпорядкуванням НКАУ.
Сам центр був поступово демілітаризований і займався виключно науковою роботою. Зокрема, у травні-липні 1999 року, серпні-вересні 2001 року, липні 2003 року та жовтні 2008 року за допомогою РТ-70 було відправлено послання до позаземних цивілізацій.
Анексія Криму Росією 2014 року знову поставила об’єкт на військові рейки. Центр увійшов до структури військ повітряно-космічної оборони Російської Федерації. На початку 2015 року НЦУІКС було реорганізовано у 40-й окремий командно-вимірювальний комплекс Військ ВКО Російської Федерації. На базі наукового центру наново сформовано військову частину 81415.
Навесні 2017 року було оголошено, що 40-й ОКІК за 3 роки модернізації отримав 10 сучасних комплексів замість застарілого радянського обладнання. Центр став частиною російської системи «ГЛОНАСС». Підключення до неї обладнання ЦДКС дозволило покращити точність позиціонування на 30%.
Також ЦДКС було обладнано новітньою російською командно-вимірювальною системою «Фазан МТС», що має радіус дії від 100 до 40 000 км. Ця система вирішує завдання з керування всім орбітальним угрупованням Росії. З 15 російських центрів космічного зв’язку ЦДКС в анексованій Євпаторії – найближчий до екватора.
За даними російських ЗМІ, військова частина оснащена сучасними командно-вимірювальними системами та антенними комплексами наземного автоматизованого комплексу управління, системами зв’язку та передачі даних. Також комплекс вирішує завдання контролю за технічними засобами сейсмічної обстановки та інших геофізичних явищ на території Криму та світу.
У 2019 році керівник відділу наземних наукових комплексів ІКІ РАН Володимир Назаров повідомив, що наземна станція далекого космічного зв’язку в Євпаторії почне працювати в серпні 2020 року.
З 2019 року командує військовою частиною полковник Дросов Вадим Євгенович.
Безумовно, напхана апаратурою російська військова частина у Вітиному є важливою ціллю для українських Збройних Сил, оскільки забезпечує функціонування супутників ГЛОНАСС, які використовуються для наведення російських ракет і БПЛА на українські цілі.
Пошкодження наземної системи управління супутниками, а також апаратури космічного зв’язку може завдати великих проблем російським військовим.
Секретна частина
Набагато менше можна знайти у відкритих джерелах інформації про другий об’єкт сьогоднішньої нічної атаки – військової частини зі складу ФСБ. З відкритих джерел відомо, що частина розташована поряд із селом Сонячногірське Алуштинського району на 15-му кілометрі траси Алушта – Судак.
У 2021 році було оголошено тендер на підготовку території військової частини 28735 під оснащення комплексом інженерно-технічних засобів охорони і захисту на суму 4 054 207 рублів. Відповідальною посадовою особою вказано Орєхова Олександра Анатолійовича.
Чим конкретно займається ця військова частина прикордонного управління ФСБ, невідомо. До початку війни Росії проти України ця військова частина постійно згадувалася в аеронавігаційних попередженнях у списку зон, над якими польоти цивільних суден заборонені.
Згідно з відкритими даними, командиром в/ч 29375 є Каверін Сергій Михайлович.
До анексії Криму Росією за цією адресою розташовувалась військова частина К1401 (раніше в/ч Е-6362), що належала до Служби Безпеки України та виконувала завдання радіотехнічної розвідки. У березні 2014 року ця військова частина з усією військовою технікою та апаратурою були захоплені російськими військовими.
За загальним принципом, у захоплених у Криму українських частинах розташувалися російські військові частини тієї самої спрямованості. Це опосередковано підтверджує також «пошкодження антени супутникового зв’язку», про яке згадує телеграм-канал Astra.
