У селі Залісці Копачівської громади відбулася подія, що зібрала сільську громаду – урочисте відкриття Алеї слави та пам’яті на честь трьох полеглих воїнів-земляків.
Захід пройшов у понеділок, 15 вересня, повідомила газета «Наш Край».
Мітинг-реквієм, присвячений відкриттю Алеї, розпочався зі вступного слова ведучого Миколи Репецького, який наголосив на важливості пам’яті.
«Пам’ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна», – ці слова знайшли відгук у серці кожного присутнього.
Після вступного слова прозвучав Державний Гімн України. До слова запросили голову Копачівської сільської ради Олександра Совтиса, який висловив співчуття родинам загиблих, а також подякував воїнам ЗСУ за їхній подвиг.
Значну роботу з організації та підготовки цього важливого заходу провела сільська староста Галина Микитюк.
Право відкрити банери з портретами воїнів надали їхнім родинам. Під звуки тужливої музики рідні зняли полотно з фотографій, відкриваючи світові обличчя своїх синів, чоловіків та братів, що навічно залишилися молодими.
Три імені – три історії
Бекерук Василь Володимирович (31.08.1973 – 19.02.2023). Сержант, командир танка. Герой з Волині з позивним «Ветеран» загинув у бою з окупантами поблизу селища Дворічна на Харківщині. Він був вірним другом і патріотом. Василь, не вагаючись, став на захист рідної землі, і 6 квітня 2022 року був мобілізований до ЗСУ.
Служив у танковому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на Донеччині та Харківщині. Рідні згадують його як доброго, щирого та люблячого чоловіка і батька. За словами побратимів, він був безстрашним, готовим до ризику, і завжди підтримував бойовий дух своїх товаришів. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишилися мама, дружина та двоє синів.
Шуляк Євген Васильович (17.04.1995 – 14.08.2023). Його життя обірвалося у 28 років внаслідок мінометного обстрілу в районі Роботиного Запорізької області. Євген народився на Ковельщині, але здобував освіту в Залісцях та Кременці. Хоча він не мав досвіду строкової служби, одразу сказав: «Я буду служити».
Євген сумлінно освоював військову справу, а згодом передавав свої знання іншим. Командир військової частини відзначав його високий рівень мотивації та авторитет серед побратимів. Героя поховали у велике свято – День Незалежності України, з військовими почестями. У нього залишилися батьки, брат, сестра та інші рідні. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня.
Карпюк Василь Миколайович (11.11.1987 – 04.01.2024). Загинув на передовій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Василь народився і навчався в Залісцях. Працював будівельником, а у 2022 році, нічого не сказавши рідній сестрі, пішов на фронт.
Для громади він залишиться прикладом мужності та відваги, адже загинув за мир, правду та рідну землю. Його тіло доставила місія «На щиті», і все село зустрічало Героя, схиливши голови. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня.
***
Після вшанування пам’яті полеглих духовенство провело панахиду та освятило Алею. Хвилина мовчання дала можливість кожному згадати власного Героя, відчути біль втрати та вдячність.
На завершення заходу до пам’ятних банерів поклали квіти на знак вічної пам’яті. Мітинг-реквієм завершився словами: «Герої не вмирають і не вмруть, Героїв пам’ятатимуть віками», та проголошенням «Слава Україні!» і «Героям Слава!».
