У Дубівській громаді вшанування Героїв України стало початком урочисто зібрання з нагоди державних свят – Дня Державного прапора України та 34-ї річниці Незалежності України.
Про це інформують на сторінці «Дубівська громада – громада позитивних змін» у фейсбук.
На Алеї Героїв Дубівської громади схилили голови перед пам’ятю Героїв Дубівської громади, усіх, хто віддав своє життя за мир і незалежність нашої держави, за те, щоб синьо-жовтий стяг майорів над вільною Україною:
Артемук Олександр
Киян Володимир
Омелянюк Андрій
Тарасюк Богдан
Данилевич Роман
Кірєєв Ігор
Плеско Микола
Іллюх Анатолій
Кравчук Микола
Поліщук Світлана
Мацюк Микола
Кепенко Андрій
Сахарчук Микола
Берега Олександр
Ризванюк Олександр
Прозапас Андрій
Петенко Олександр
Бежан Петро
Омелянчук Микола
Льовкін Юрій
Левчук Андрій
Павліковський Дмитро
Кравчук Володимир
Кондратюк Роман
Бодняк Назарій
Віннічук Сергій
Саковський Владислав
Муц Геннадій
Веремчук Віталій
Захаров Сергій
Стоцький Сергій
Данильчук Василь
Кісельов Андрій
Копійчук Михайло
Якимчук Петро
Полховський Андрій
Право підняти Державний Прапор України надали воїну, який пройшов крізь полон, але не зламався. Воїну, який вистояв заради України і повернувся додому з честю – Сергію Сагалю.
Сергій Володимирович Сагаль народився 18 жовтня 1979 року у місті Ковель, навчався у школі №3 міста Ковель, далі в Рівненському будівельному технікумі, де здобув професію будівельника. У 2000 році створив сім’ю, з якою проживав у місті Ковель. В 2011 році родина переїхала на постійне місце проживання в село Вербку, де проживає і досі. Сергій Володимирович 23 червня 2023 року був мобілізований до війська. Пройшов навчання у Львівській області, після чого потрапив на передову. А 31 жовтня 2023 року опинився у ворожому полоні, де пробув 20 місяців. Був звільнений шляхом обміну військовополоненими 4 липня 2025 року.
Учні Дубівського ліцею поклали квіти до пам’ятних знаків на честь захисників України.
Також серед присутніх був Герой України, чий подвиг — це символ мужності, стійкості та любові до Батьківщини – Павло Романюк.
Павло Романюк народився у селі Буцинь. Після закінчення місцевої школи навчався у Старовижівському професійному ліцеї, де здобув спеціальність електромонтера. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном та переганяв автомобілі. Після початку війни Павло Романюк долучився до лав територіальної оборони. У січні 2023 року Павла Романюка мобілізували. Спочатку проходив службу у 33-й окремій механізованій бригаді. Згодом перевівся до «Сталевої сотки», яку з ТРО реорганізували в окрему механізовану бригаду.
Павло Романюк брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямі, у запеклих боях на Лиманському, Покровському, Куп’янському, Торецькому напрямках. З побратимами виконував складні бойові завдання та проводив успішні операції − відбивали ворожі позиції та брали російських полонених.
За успішне виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти ворога України, Павло Романюк отримав «Залізний хрест». Та нагородженим орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Кожен штурм та бій по-своєму тяжкий. У червні 2024 року поблизу селища Очеретине Павло Романюк отримав контузію.
А бій, що запам’ятався на все життя, стався 9 серпня 2024 року. Того дня воїн отримав важке поранення: були зламані ребра, травмовані легені, ушкоджені кишківник, печінка, шлунок. За порятунок життя Павла боролися медики у Дніпрі, згодом чоловіка госпіталізували у Черкаси. Лікувався сім місяців, переніс вісім операцій під загальним знеболенням. Через отримані травми військовому встановили другу групу інвалідності.
Попри це, Павло повернувся у лави Збройних сил України. Нині служить у 12-му армійському корпусі − оперативно-тактичному об’єднанні Сухопутних військ Збройних сил України. Він головний сержант роти. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові у червні 2025 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв найвище державне звання Герой України із врученням державного ордена «Золота зірка». «Всією громадою пишаємось і щиро дякуємо Павлу Романюку за неймовірну відвагу, незламну силу духу, неоціненну самопожертву та відданість у захисті неньки України! «Ви — не просто Герой, Ви — обличчя нашої незалежності», – йдеться у дописі. У своїй промові сільський голова Роман Троцюк зазначив, що боротьба України за незалежність є безперервним процесом, що охоплює різні епохи нашої історії і простягається крізь століття та покоління українців. Боротьба за незалежність триває й у сучасних реаліях, зважаючи на виклики та агресію з боку російської федерації, яка ставить під загрозу суверенітет України. Роман Володимирович щиро подякував усім, хто мужньо боронить українську землю від ворога, усім хто ризикує своїм життям, усім, хто відклав на потім свої мрії, аби Україна не втратила свій суверенітет і незалежність. Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав життя за Україну! Низький уклін, честь і слава усім Воїнам – Героям! «Нехай швидкою буде Перемога, нехай діти ростуть у країні, де панує мир, правда і справедливість, а український прапор завжди гордо майорить над вільною мирною Україною! Слава України! Героям слава!», – сказав він.
