Розпочавши «президентську кампанію 2024», Кремль на мапі планети демонстративно позначив низку зовнішньополітичних «больових точок». Через вплив на них Москва погрожує тиснути на глобальний Захід, Європу та НАТО, прагнучи розпорошити їхні ресурси та зруйнувати солідарність у підтримці офіційного Києва. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну продовжується з новим напором, і в Кремлі вважають, що атакують по всіх напрямках. При цьому український Крим, як й інші окуповані російськими військами території, залишаються головним центром заломлення зовнішньополітичної стратегії Москви, яка протиставила себе Заходу з метою очолити свій, альтернативний і багатополярний світ, знову перекроївши кордони в Європі.
Як і де Кремль розраховує «підштовхнути» перебіг подій для створення зовнішньополітичного дискомфорту НАТО та західних союзників? Чи можуть спроби Москви «замирити» ситуацію в Україні та відвернути увагу Заходу на інші зони турбулентності бути маскуванням справжньої мети Росії? Чому утримання Криму та окупованих територій Південного Сходу України – максимум, що може зробити сучасна Росія? У цих питаннях спробували розібратися Крим.Реалії.
«Больові точки», зони турбулентності та штучно підвищеної уваги
Відповідний аналіз і висновки опублікував близький до Кремля російський філософ та ідеолог світового євразійства Олександр Дугін. Він позначив п’ять фронтів, якими нібито вже відбувається боротьба Росії проти «однополярного» Заходу: антиукраїнський, антиізраїльський, антифранцузький, тайванський, венесуельський. На його думку, весь світ поділений між шістьма основними гравцями на планеті: між глобальним Заходом, Росією, Китаєм, Індією, ісламським світом, Африкою та Латинською Америкою. При цьому основна лінія сучасного геополітичного розлому та протистояння, за Олександром Дугіним, проходить по вісі «Захід проти решти шістьох гравців».
Директор Служби зовнішньої розвідки (СЗР) РФ Сергій Наришкін підтвердив такі висновки в авторській статті «2024 – рік геополітичного пробудження», де спрогнозував, що «прояви цього запеклого протистояння в наступному році спостерігатимуться у всіх, навіть найвіддаленіших регіонах світу: від найбільш значущого для нас (Росії – КР) пострадянського простору до Південної Америки і Тихого океану».
У фокусі уваги Вашингтона – простір СНД, де поставлено завдання стримати інтеграцію Росії Сергій Наришкін
На XIX Нараді керівників органів безпеки та розвідувальних служб держав-учасниць СНД, що відбувалась у грудні в Москві, він пішов далі, звинувативши ЦРУ США у розробці створення за межами Росії віртуальної, нібито легітимної «Російської республіки». За словами директора СЗР РФ, йдеться про проєкт нібито легітимної держави «Російської республіки» під протекторатом США та на чолі з якоюсь «тимчасовою адміністрацією».
«Англосаксонські еліти намагаються помножити кількість гарячих точок по всій Євразії, в зоні ризику перебувають усі регіони: від Балкан до Південно-Китайського моря. Але при цьому в фокусі уваги Вашингтона – простір СНД, де поставлено завдання стримати інтеграцію Росії. Агресивність спроб Вашингтона та його союзників пояснюється прагненням досягти дестабілізації на просторі СНД», – заявив Сергій Наришкін.
«Рука Москви» – від Гази до Болівії?
«Прочитав, що атака «Хамас» (на Ізраїль – КР) стала причиною інформаційної кризи, яка розколола Захід. Не дивно. У «гебешних» (колишній КДБ СРСР – КР) методичках подія, що генерується, є приводом для інформаційних диверсій. Мета – посіяти розкол у країнах-жертвах за існуючими або уявними лініями, протиріччями. …Радіостанція Sputnik почала мовити з Бейрута напередодні атаки «Хамас» – дивовижна прозорливість. Російський супутник вивели на орбіту над Газою напередодні військових дій – дивовижна розторопність», – так оцінив спробу Кремля впливати та формувати кризове сприйняття подій на своїй сторінці у соціальній мережі фейсбук аналітик медіацентру «Одеська політична платформа» Юрій Христензен.
У свою чергу, директор Центру Близькосхідних досліджень (Київ) Ігор Семиволос, виходячи з ультимативних умов, висунутих Ізраїлем, вказав на можливість трьох сценаріїв розвитку подій на Близькому Сході, кожен з яких може призвести до краху проіранських сил, які підтримуються Москвою, а в другому і третьому сценаріях Україна стає вигодонабувачем.
«…Другий. Реалістичний.
«Хезболла» ігнорує ультиматум і готується до відбиття ізраїльської атаки. Тут уже навряд чи Ізраїль може посилатися на право самооборони, бо робить агресію проти сусідньої країни. …Араби пишуть гнівні петиції, Франція турбується, США тисне на Ізраїль. …Для того, щоб подолати ешелоновану оборону, Ізраїль застосовує масоване бомбардування. За «Хезболлу» «вписується» Сирія… Крах «Хезболли» загрожує шиїтському коридору. Розвиток ситуації залежить від рішень Тегерана та Москви.
…Третій сценарій. Катастрофічний. Імовірність нижча за середню.
Як поведеться Росія? Відсотків 90, що залишить іранців Ігор Семиволос
Усе розвивається як у другому сценарії, але «вписується» Іран. …Ракети, дрони, мобілізація – все на захист завоювань. Як поведеться Росія? Відсотків 90, що залишить іранців, але трохи залишається шансів, що «впишеться». Тегеран форсовано робить бомбу. Шансів на невтручання у конфлікт США дедалі менше. «Сиплеться» Ліван, а потім Сирія. Ухвалюються стратегічні рішення щодо Ірану. Шиїтський коридор зникає, як роса на сонці. КСІР втрачає підтримку в Ірані, там безладдя. Велика регіональна війна зі світовою перспективою…», – так він описав ймовірність розвитку подій навколо арабо-ізраїльського конфлікту на своїй сторінці у фейсбуці.
На іншому кінці світу – в Латинській Америці – Кремль бачить можливість вплинути на Захід через схвалення та підтримку агресії Венесуели проти сусідньої Гайани.
Мадуро нам друг і товариш, залежний як економічно, так і політично Дмитро Кухмиров
«Однак якщо вогонь війни все-таки спалахне по повній, то головною стороною, яка програє тут, як не парадоксально, стане Україна. Тому що пожежа у підчерев’ї Вашингтона остаточно перемкне фокус його уваги від неї та нашого військового конфлікту. І Венесуела, і Гайана мають просто величезні запаси корисних копалин, а американці завжди ставилися до подібних речей дуже певним чином. Втім, не виключено, що для того все й починалося. Адже Мадуро нам друг і товариш, залежний як економічно, так і політично. Так, друзі, ви ж називаєте РФ «наддержавою»? А наддержави діють саме так. Сюрприз», – написав в авторській колонці кримського проросійського сайту ForPost оглядач Дмитро Кухмиров.
У разі захоплення Росією України США не зможуть перекинути в Європу таку кількість сил і техніки, яка гарантуватиме повну безпеку Європи. Про це повідомляє американський Інститут вивчення війни (ISW). На думку аналітиків, повна перемога Росії у війні з Україною все ще можлива. Це може статися, якщо Вашингтон не зможе надати офіційному Києву фінансових ресурсів, достатніх для ведення війни. Таким чином, резюмують у ISW, Вашингтону вигідніше фінансово підтримувати Україну зараз, а не чекати, коли Росія її захопить.
Близький Схід: мета Росії – реекспорт і нафта
Тим часом президент Росії Володимир Путін відвідав Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) та Саудівську Аравію, де йому влаштували урочистий прийом. І ордер Міжнародного кримінального суду на арешт російського президента не став перешкодою. Прокремлівські ресурси представили цю поїздку як доказ того, що Заходу не вдалося досягти ізоляції Росії, і що вона, як і раніше, продовжує відігравати важливу роль на світовій арені.
Коментуючи на прохання Крим.Реалії зазначений візит, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету (Київ), політолог-міжнародник Максим Ялі наголосив на двох складових російської сучасної політики в арабському світі.
Якщо ми говоримо про Саудівську Аравію, то тема переговорів щодо задуму Кремля – утримати високі ціни на нафту Максим Ялі
«Арабський світ, якщо ми говоримо про візит Володимира Путіна до ОАЕ, відіграє важливу роль для реекспорту російських товарів, які підпадають під санкції. Саме тому проти певних компаній з ОАЕ запровадили американські санкції. А якщо ми говоримо про Саудівську Аравію, то тема переговорів щодо задуму Кремля – утримати високі ціни на нафту. Наступного року нафтові та газові доходи, насамперед, нафтові, є головним джерелом наповнення російського бюджету та фінансування військової агресії проти України. Це такий економічний стовп для Росії. У рамках «ОПЕК+» відбуваються переговори із Саудівською Аравією, щоб не збільшувати обсяг видобутку нафти для утримання цін на високому рівні, щоб долати виклики в економічній сфері», – додав він.
Кремль не готовий кинути виклик НАТО, максимум – утримати захоплене в Україні
Оцінюючи дії Кремля, Максим Ялі не погодився з московськими спікерами щодо наявності в Росії справді глобальних амбітних планів на перспективу.
Для Росії головне завдання – отримати ті території України, які вони вже контролюють Максим Ялі
«Для Росії, насамперед, головне завдання – отримати ті території України, які вони вже контролюють, і, звичайно, розширити їх, вийти на адміністративні кордони областей, які вони незаконно анексували, «виправивши» свою конституцію. Це завдання-максимум у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Тому те, про що кричить російська пропаганда, це одна справа, а інша – реалії, оскільки Росія не має ресурсів, щоб розпочинати ще конфлікти з країнами НАТО і, умовно кажучи, з Молдовою. Як ми бачимо, вони, навіть незважаючи на те, що перезапустили економіку на військові рейки, не можуть виготовляти в достатній кількості озброєння, а також артилерійські снаряди. Через це Кремль звертається до так званих країн-ізгоїв, таких як Північна Корея чи Іран», – зазначив експерт.
Однією з цілей активного тиску Росії у світовому масштабі Максим Ялі назвав також забезпечення внаслідок військової агресії в Україні виходу Кремля на переговори із Заходом щодо європейської колективної безпеки.
Принцип такий: хочеш отримати результат – вимагай максимуму. Тому тут поле битви – лише Україна Максим Ялі
Однією з цілей активного тиску Росії у світовому масштабі Максим Ялі назвав також забезпечення внаслідок військової агресії в Україні виходу Кремля на переговори із Заходом щодо європейської колективної безпеки.
«Це, головним чином, стосується остаточного закриття для Москви питання членства України в НАТО. Всі ці заяви про повернення до політичного становища кордонів 1997 року – дипломатичний прийом Росії, який вона використала у переговорному процесі зі Сполученими Штатами. Принцип такий: хочеш отримати результат – вимагай максимуму. Тому тут поле битви – лише Україна. За ці два роки російська армія продемонструвала свою нездатність виконати навіть такі, начебто, «легкі» для неї завдання щодо окупації «за три дні» – Києва, а за «два тижні» – всієї території України. Нині у Кремлі хотіли б навіть зафіксувати корейський варіант. Він їх влаштував би для того, щоб отримати додатковий час на переозброєння і для того, щоб відновити свій військовий потенціал, який за даними британської та американської розвідки, впав практично вдвічі за час воєнних дій. Усе це потребує часу для відновлення, і тоді вже у разі уявного виконання завдань в Україні Росія могла б перейти до нових глобальних планів – кинути виклик НАТО. Зараз на це в Кремлі не здатні», – сказав Максим Ялі.
Рада національної безпеки США має розробити стратегію щодо Чорноморського регіону та її держав – такий пункт закладено в закон про оборонний бюджет, скерований на підпис президенту Джо Байдену.
Україна готує напрацювання на 2024 рік, які допоможуть деокупувати Крим, заявив Міністр оборони України Рустем Умєров в ефірі українського телемарафону.
