У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку «not to open stored forever» — проєкт одеського художника Василя Дмитрика.
Відкриття відбулося 2 травня, на ньому побував кореспондент Район.Культура.
Василь Дмитрик — художник, який закінчив Одеське художнє училище імені Митрофана Грекова у 2016 році. Митець працює переважно зі скульптурою та інсталяцією. Його роботи, створені з дерева, металів, композитів та знайдених об’єктів відсилають до образних традицій різних культур і епох. Виставковий проєкт «not to open stored forever», натхненний нефритовими поховальними костюмами китайської династії Хань, не став виключенням.
Як розповідає Василь Дмитрик, початком історії проєкту стала інсталяція «Мідний саван», створена у жовтні 2022 року як спроба візуалізувати марну надію зібрати й сховати зло, принесене війною.
Інсталяція «Мідний саван» апелює до поховальних традицій китайської династії Хань, періоду, що характеризувався територіальною експансією, жорстким авторитаризмом, посиленням репресивної ролі держави та домінуванням чиновницьких кланів. Тодішній імператор прагнув відродити «щасливий порядок давнини», а в імперській уяві нефритовий саван обіцяв вічне життя та нетлінність тіла.
«Ця алюзія виявляє ідеологічні стратегії сучасної Російської федерації як удаваної імперії: замість небесного нефриту — мідні пластини, на яких окис творить камуфляж злочинних амбіцій режиму, пронизаного людським болем і гнівом», — розповів Василь Дмитрик
«Думаю, що у кожного із нас ці інсталяції викличуть правильні асоціації. Ці маски байдужості, маски зухвалості, маски споглядання — вони дійсно рефлексують. Таке враження, що це творіння ювеліра. Вони технічно доведені до досконалості. Ви достойно представляєте сучасне українське мистецтво» , – зазначила модераторка, мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
Більшість інсталяцій виготовленні із пластинок міді, що окиснюється та з часом змінює колір. За словами митця, під час першої виставки інсталяція мала дещо інший вигляд. Василь розповів, що із самого початку реалізації проєкту, використовуючи техніку експериментальної археології, вони із куратором планували створити інсталяцію з кольорового металу, а саме з листової міді, аби досягти бажаного ефекту переживання розпаду фізичної тілесності — змін, що породжують нові зміни.
Інсталяція «Мідний саван» була створена на території старого судноремонтного заводу в Одесі. Вона складається з понад півтори тисячі елементів, виготовлених вручну. До реалізації проєкту долучилося багато друзів митця, зокрема й куратор, який не лише підтримував ідейно, а й активно допомагав у фізичній роботі — періодично долучався до процесу складання інсталяції.
Куратор виставки Кирило Ліпатов наголосив, що важливість цього проєкту полягає не лише в осмисленні колективного досвіду, а й у спробі зазирнути в майбутнє — подумати, якою стане Україна після завершення війни. За його словами, ми лише зараз починаємо відкрито говорити про питання безпекових гарантій, тоді як Василь Дмитрик побачив цю проблему ще тоді, коли про неї майже ніхто й не замислювався.
Продовженням проєкту «Мідний саван» стала серія скульптур під назвою «Виворіт». Виставковий простір був вибудуваний у формі анатомічного театру, що запрошував глядача до своєрідної політичної аутопсії російського режиму. Результатом цієї деконструкції стали окремі об’єкти — своєрідні «препарати»: маски, складені з пластин, протезовані кінцівки, які розташовувались навколо головної інсталяції як поховальний інвентар. Вони знову відсилають до археологічної метафори «Мідного савану», нагадуючи, що війна — це завжди простір некрополітики будь-якої тиранії.
Переглянути виставковий проєкт можна у Музеї сучасного українського Мистецтва Корсаків.
