РЕПОРТАЖ
У Луцьку Київський національний академічний Молодий театр показав виставу «Комедія помилок» за однойменною драмою Вільяма Шекспіра. Спектакль представили в Експериментальному театрі «Адреналін» 13 лютого.
Показ відвідала журналістка Район.Культура.
Тема твору не повністю належить англійському драматургу. «Комедія помилок» є переписом комедії-паліати, тобто постановки з грецькими костюмами «Два Менехма» римського автора Плавта. Шекспір оповідає про дві пари близнюків – синів купця Егеона (роль виконує Владислав Савченко) та двох рабів, яких підібрали для служіння. За древньою традицію їх роду, хлопців нарекли одним ім’ям на двох – Антіфол та Дроміо. Та через те, що родина потрапила в шторм, одну пару близнят разом з матір’ю (Маргарита Гура) врятував корабель з Епідавра, інших же підібрали моряки з Коринфа.
Через понад двадцять років Егеон прибуває до Ефесу, щоб віднайти втраченого сина, його слугу й дружину, та потрапляє під варту місцевого князя. Тим часом до міста прибуває і сам син Антіфол разом зі слугою Дроміо. Вони не відають про те, що старший господар у місті. Так само вони не знають про те, що у цій місцині проживає двоє чоловіків, схожих на них, як дві краплі води. Упродовж дня вони потрапляють у кумедні ситуації, бо місцеві жителі плутають прибулих з відомими вже для них особами, і навіть самі близнюки потрапляють в такі пригоди й не розрізняють своїх господарів і слуг між собою.
У плутанині героїв спостерігається схильність до фарсу: кожен з них говорить про інше, проте переконаний, що мова стосується саме того, що у них на думці. Попри те, що вистава спершу викликає розчулення через драматичну оповідь батька, і стривоженість, коли актори кричать і квилять, відіграючи сцену шторму, згодом артисти викликають у глядача тільки сміх – настільки кумедними й непідготовленими до розвитку подій постають герої. Ще одними характерними рисами у сценічному прочитанні п’єси Молодого театру є гіперболізація почуттів героїв та еротизація певних сцен.
У сценографії Молодого театру, головною декорацією, реквізитом та однією зі складових історії є білосніжне полотно, крізь якого вигулькують голови й тіла героїв. Мінімалістичність зберігається й у вбранні акторів – усі вдягнуті у білі костюми, які поєднують алюзію на древні хітони, а водночас нагадують сучасні спортивні костюми.
Репліки часто урізноманітнює спів – іноді затягнутий, як у баладах, а подеколи чіткий як реп. Дії сюжету супроводжує звук колісної ліри, глюкофону, який водночас служить вагітним животом, у який б’ються малюки. Приємним сюрпризом було для глядачів почути у виставі декламацію поезії Ліни Костенко «Спини мене», через яку Дроміо оповідає про любов свого господаря до сестри Адріани Люціани (Софія Саніна).
Оскільки за сюжетом, на сцені має бути дві пари близнят актори Максим Козиний та Дмитро Лях мусили проживати на підмостках подвійне життя. Та завдяки чіткому відмежуванню тону голосів, манери розмови та поведінки Антіфолів та Дроміо, єдиними, хто не заплутався у грі «хто є хто» були саме глядачі.
Конфлікт у виставі не завершується лише на роз’єднанні родини. Підсилюючими факторами стає сімейна драма у будинку Антіфола, який ще до появи в Ефесі свого брата, створює причини для ревнощів з боку його дружини Адріани (Вероніка Науменко). Її образа зростає, коли її чоловік (насправді ж Антіфол Сіракузький) заявляє, що ніколи її не бачив і не знає.
«Як двоє ми — одне, а ти невірний – тече і в мене в жилах та ж трутизна. Від тебе заразившись, я також у розпусту вкинусь. Отже, шлюбне ложе ти мусиш завжди вірно берегти. І чиста я, як будеш чистий ти», – проголошує Адріана йому.
Очікувано, що врешті їх непорозуміння сягає апогею, через що двоє Антіфоли й Дроміо думають, що сходять з розуму, а їх оточення ще й підтверджує цей стан, нагадуючи про непослідовність їхніх дій та слів. Та саме завдяки схвильованості Адріани та Люціани, родичі долею випадку зустрічаються разом і після кількох хвилин з’ясовування ким вони є один одному, воз’єднана сім’я йде святкувати.
Читайте також: Фільм «Буча» вирушає у великий тур у США
