У Ковелі провели в останню земну дорогу справжнього патріота, захисника Максима Сущука.
Про це інформують на сайті Ковельської міської ради.
Максим народився 14 березня 1992 року. Навчався в загальноосвітній школі №3 імені Лесі Українки. Після її закінчення поступив у ПТУ №7, отримав фах водія та слюсаря з ремонту автомобілів.
З майбутньою дружиною Іриною чоловік познайомився у компанії друзів, а у 2014 році молода пара одружилась. Через рік у них народився син Максим.
Ковельчанин працював торговим агентом на підприємствах нашого міста та Луцька, спробував заробітчанського хліба на будівництві у Польщі. Останнім місцем роботи стало ТзОВ «Негабарит».
Максим любив займатись рибальством, його часто можна було зустріти за улюбленим заняттям на берегах Турії. Мав гостре почуття справедливості, виступав проти браконьєрства, завжди ставав на захист природи. Цікавився історією рідного краю.
Через стан здоров’я чоловік не проходив строкову службу, проте завжди мріяв служити у Президентському полку. І коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Максим відвіз сім’ю до батьків у Старовижівський район, а сам повернувся і відстояв чергу у військкомат. Наступного дня його записали до нашої тероборони.
Спочатку охороняв кордон з Білоруссю, а потім, коли волинську «Сталеву Сотку» перекинули на лінію фронту, воїн разом з побратимами пройшов всі складні ділянки фронту.
7 червня 2023 року ковельчанин отримав вогнепальне осколкове поранення голови. З того часу захисник боровся за своє життя. Кілька операцій, лікарні Краматорська, Дніпра, Києва, Івано-Франківська… Рідні весь час були поряд і вірили, що Максим повернеться до нормального життя.
Не судилося. Учора, 30 березня, серце солдата, водія військової частини А 7063 Максима Сущука зупинилося. Йому назавжди 33.
Міський голова Ігор Чайка висловив співчуття мамі Людмилі Дмитрівні, старшому брату Дмитру, дружині Ірині, сину Максиму, усім рідним і близьким, хто знав і любив Героя.
Двоюрідна сестра дружини Максима Тетяна Дричик розповіла, що воїн був доброю, порядною, чесною людиною.
«Тривожну валізу збирати не буду, бо немає такого розміру, щоб вмістити усю сім’ю, родину, друзів, домівку, Україну. Я залишаюся вдома, – слова нашого Максима у перший день війни. Це величезна втрата для усіх нас. Втрата люблячого тата, найкращого чоловіка, справжнього громадянина своєї країни. Спочивай, наш Янголе, спокійно і солодко», – сказала вона під час промови.
Поховали Максима Сущука на Алеї Героїв міського кладовища.
