У Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація родинної виставки художніх робіт Дмитра та Василя Чижиків «Як у батька в хаті». Дмитро і Василь Чижики – художники родом із Сумщини. Для їхніх картин це перша виставка.
Відвідувачі виставки можуть переглянути понад сто картин батька і сина. Це пейзажі, натюрморти, портрети, замальовки із сільського життя. Дмитро Чижик також писав ікони, які потім носила його мати у церкву, щоб освятити їх.
Дмитро Чижик народився у 1923 році. Його пристрасть до малювання зародилася ще у дитинстві. Коли йому було близько 10 років, він разом із сім’єю жив у хаті діда Івана. У цей час через город від хати діда Івана був берестняк (невеликий ліс із дерев бересту). Там проживав безхатько, який малював. Хлопчик часто навідувався туди, спостерігаючи за його роботою, і саме це надихнуло його взятися за олівець, а в майбутньому за пензель.
Перші роботи Дмитро Чижик намалював у дідовій хаті, але вони згоріли, коли снаряд влучив у хату. Найбільше він шкодував не за будівлею, а за своїми малюнками, які залишилися там назавжди.
Під час Другої світової війни він збирав листівки в зруйнованих будівлях, сподіваючись зберегти їх як зразки для своїх майбутніх робіт. Проте він так і не привіз їх додому, бо його «вещмішок» вкрали. Імовірно, хтось вирішив, що всередині були гроші або цінності.
Матеріали для малювання діставати було непросто. Полотна часто використовували домоткані, а фарби купували у спеціалізованих художніх салонах, які обслуговували лише членів «Союзу художників». Йому доводилося просити художників із посвідченнями купувати фарби для нього.
Це був нелегкий процес, адже не кожен погоджувався допомогти, а фарби були справжнім дефіцитом. Лише згодом, коли в нього з’явилася можливість, як тодішнього працівника залізниці, він мав можливість їздити до Ленінграда, де він зміг, без обмежень, закуповувати необхідні матеріали.
Полотна ґрунтував власноруч, за рецептами художників, які вичитав з літератури, також виготовляв олійні розчинники методом очищення олії, за допомогою сонячного світла. Самостійно вивчав творчість інших художників.
Малювання також йому приносило додатковий прибуток. Люди зверталися до нього із замовленнями картин на весілля, входини, дні народження, ікони для помешкань, церков. Остання завершена робота датована 2005 роком. Декілька розпочатих полотен залишилися незавершеними.
Причиною цього стала смерть його дружини, яка була його музою та головним натхненням. Після її втрати він більше не повернувся до пензля. Помер Дмитро Чижик у 2010 році.
Василь Чижик у 1992-2009 роках працював у Гадяцькій міській раді архітектором. Згодом став головним архітектором міста Тростянець. У вільний час займався живописом для душі, знаходячи натхнення після роботи, адже малювати почав ще із дитячих років, хоча закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут.
Більшість картин, представлених на виставці пензля Дмитра Чижика. Частина його картина знаходилася у кабінеті Василя Чижика. Під час окупації його, кабінет, був пошкоджений і попри те, що росіяни грабували все навкруги у Тростянці, картини вони не зайняли.
Пізніше їх вдалося перевезти у Гадяч – місто, куди під час окупації Тростянця вдалося евакуюватися Василю Чижику. Нагадаємо, у Гадячі проходить виставка, присвячена Лесі Українці.
