5 вересня для села Духче та усієї Рожищенської громади – скорботний день. Село проводжало в останню путь свого земляка, демобілізованого воїна-захисника України Віктора Григоровича Ковальчука, 1977 року народження, життя якого забрала не ворожа куля, а підступна хвороба.
На похорон зібралося чимало людей – рідні, друзі, односельці, небайдужі мешканці довколишніх сіл, ті, кому «болить» війна, кому вона принесла сльози, чию долю змінила, повідомили на сайті Рожищенської громади.
Віктор Ковальчук жив звичайним сільським життям, разом з дружиною виховував трьох донечок, котрі вже ступили на стежину дорослого життя, працював на землі. І коли прийшов час стати на її захист, він не ховався, а як справжній чоловік взяв до рук зброю.
Два роки наш земляк мужньо боровся з російськими окупантами, пройшов не одну гарячу точку, був вірним та надійним побратимом, вірив в Перемогу і наближав її з останніх сил. Та нелегкі військові будні підірвали здоров’я воїна, тяжка недуга стала прогресувати та врешті до останку виснажила.
«У цей скорботний день громада зібралася, щоб віддати останню шану людині, яка захищала кожного з нас. Сльози, щирі молитви та слова вдячності переплелися в єдиному пориві – вшанувати Героя, який віддав життя за свободу України», – йдеться у повідомленні.
Після останнього прощання у рідному домі траурна процесія вирушила до сільського храму, де священники Православної церкви України відспівали померлого воїна Віктора Ковальчука.
«Тату! Таточку! Якби не клята війна. Ти ж такий ще молодий!» – з розпачем примовляла над домовиною одна з доньок.
