ФОТОРЕПОРТАЖ
30 серпня у календарі святкових і пам’ятних дат – Міжнародний день зниклих безвісти.
До заходів, покликаний підтримати родини зниклих безвісти й нагадати, як чекають повернення рідних, долучився й Острог. У суботу, 30 серпня, а майдані Свободи відбувся захід «Світло надії в темряві невідомості», до якого долучилися рідні, що чекають, активісти акції «Полон убиває», представники влади.
«30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти. Ця дата особлива для України, бо тисячі наших воїнів і мирних жителів досі не повернулися додому. Кожен із них – чиясь дитина, чоловік чи дружина, батько чи мати. За ними сумують, їх чекають рідні. Ми тут, щоб сказати: ви не самі у своєму горі. Уся громада разом із вами», – сказала на початку заходу ведуча, культорганізаторка Центру культури, дозвілля і туризму виконкому Острозької міської ради Галина Скрипковська.
Під звуки Гімну України на флагштоці підняли два прапори – національний стяг та чорно-білий прапор надії. Почесну місію виконали секретар, в.о. міського голови Острога Костянтин Кирилюк і брат безвісти зниклого воїна Володимира Матвійчука Юрій.
«Шановні присутні, шановна громадо, сьогодні Україна долучається до заходів Міжнародного дня зниклих безвісти – хлопців і дівчат, військових і цивільних, усіх, хто втратив зв’язок зі своєю родиною. Насправді це надзвичайно важливий день, коли ми всі разом можемо згадати тих, кого немає поруч. Але насправді я хотів би зробити акцент на іншому. Допоки в нас із вами немає інших новин, кожен має надію на краще – що наші рідні і близькі обов’язково повернуться додому. Я вірю в Бога, і я маю велику надію, що Господь подарує кожному з вас хороші новини про те, що ваші рідні і близькі повертаються додому. Нехай це станеться якнайшвидше», – звернувся до присутніх Костянтин Кирилюк.
Без оголошення монолог юної, але сильної українки, прочитала юна жителька громади.
Після цього до мікрофона була запрошена Ольга Швець, дружина безвісти зниклого захисника України.
Пані Ольга говорила, що її життя, як і життя багатьох інших, розділилося на «до» і «після», де раніше було щастя, а зараз невідомість і безліч питань, що невідомість тягнеться вже багато днів, переходячи в роки.
«Ми, родини безвісти зниклих, живемо між двома світами – між світом спогадів і світом очікування. Ми не маємо могили, де можна схилити голову, і не маємо відповіді, яка б поставила крапки над усіма «і». Зате ми маємо серце, сповнене любові і віри. Віри в те, що вони живі або принаймні, що правда про них обов’язково буде відкрита для всього світу. Сьогоднішній день – це не просто день, це день нагадування для нас всіх. Кожен із тих, хто зник, не просто ім’я у списку. Це батьки, сини, доньки, чоловіки і дружини. Це люди, які віддали себе заради того, щоб ми мали свободу. І наш обов’язок не дати бути їхнім іменам забутим і зникнути просто у тиші», – сказала Ольга Швець.
Жінка також закликала говорити про зниклих безвісти й підтримувати родини, які чекають повернення захисників, адже для них це дуже важливо.
Також із імпровізованої сцени виступав Юрій Матвійчук.
«Безмежно приємно бути, тут серед людей, які розуміють, яке це горе. Бо це насправді горе, це навіть не біда. Бо біду часом можна пережити, а нас немає часу. Наш час зупинився рівно тоді, коли ми дізналися, що наші рідні зникли безвісти», – сказав Юрій.
Мовець також відзначив, що в усіх присутніх своя історія – але в кожного вона по-своєму непроста.
Юрій Матвійчук під гітару виконав пісню, присвячену зниклому брату Володимиру.
«Ваша громада підтримує вас. Держава шукає кожного. І вся Україна молиться за повернення зниклих», – сказала Галина Скрипковська.
Також виступала Анастасія Палій, координаторка акцій «Полон убиває» на підтримку військовополонених і зниклих безвісти, які проводять в Острозі з осені 2024 року.
«Коли ми почали організовувати акції, ми не мали розуміння, наскільки нас підтримує звичайний острожанин, влада міста, студенти, які сюди приїжджають. Але ці люди знайшлися – ті, хто були на акціях, точно це бачили. І ми дуже цінуємо те, що є люди, яким не байдуже, які пам’ятають про полон і зниклих безвісти. Але найбільше ми цінуємо те, що до наших акцій долучались сім’ї, які чекають близьких із полону, які чекають невідомості осіб, які зникли безвісти», – відзначила Анастасія.
Дівчина також відзначила, що згуртувавшись легше очікувати й переживати горе, певніше боротися за рідних.
«Нехай прапор надії, що сьогодні за майорів поруч із українським стягом, буде знаком, що кожен воїн, кожна людина важливі і їх чекають. Ми будемо боротися, доки не повернемо кожного чи кожну. Ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми віримо», – сказала наприкінці Галина Скрипковська.
Крім власне заходу, Острог нагадував жителям про тих краян, від яких чекають будь-яких звісток – на майдані Свободи впродовж кількох годин транслювали відеопрезентацію із портретами зниклих…
