Стрічка My dear Theo («З любов’ю з фронту») режисерки та ветеранки Аліси Коваленко здобула перемогу на кінофестивалі DokuFest у номінації Human Rights Dox.
Про це режисерка повідомила на своїй фейсбук-сторінці.
«Протягом цих днів я дуже чітко відчувала, як за яскравим, барвистим життям Призрена, за цими прекрасними краєвидами, горами та обличчями ховається пам’ять про війну. Ми багато розмовляли з різними людьми про спогади про минулу війну, що відбулася тут 25 років тому, та про нашу війну в Україні зараз, і відчули багато спільного. Я також почула від молодих людей, що всі ці історії про війну, розказані їхніми батьками, досі дуже живі в пам’яті молодого покоління. Мене це дуже зворушило, тому що в першу чергу ми хотіли створити міст пам’яті між нами, батьками, які пішли на фронт, і нашими дітьми. І я дуже хочу, щоб, не зважаючи на біль, ці спогади також стали для нас джерелом світла в ці темні часи», – йдеться у дописі.
Аліса Коваленко створювала стрічку «З любов’ю з фронту» під час служби у штурмовому підрозділі Української добровольчої армії, у складі якого режисерка провела чотири місяці на Київському й Харківському напрямках.
«Цього фільму не мало би бути… Він не був ні знятим, ні задуманим, щоб статися фільмом… В перші місяці повномасштабної війни кіно, здавалося, втратило будь-який сенс, і я виконувала зовсім інші задачі, проте камера залишилася поруч, як щось за звичкою, просто для збереження якихось маленьких моментів на пам’ять. Більшість часу вона проводила в рюкзаку, на мішках з піском, в бліндажах та окопах, лежала та наповнювалася димом, пилом та піском, лежала мовчазним нагадуванням про минуле, що віддалялося і витіснялося новою реальністю. Я більше писала, ніж знімала, писала багато листів тоді ще 5-річному сину Тео, на випадок, якщо я загину і щось важливе таки встигну лишити для нього про мене, про всіх нас… Лише згодом я почала усвідомлювати глибше цінність того, що вдалося зберегти. Дуже близькі мені люди, побратими, гинули на фронті, вони також були батьками… Тож цей фільм для мене став насамперед про те світло, ніжність, любов, що так важливо залишити в серцях наших дітей, наших близьких, попри смерть…» – писала раніше режисерка.
Довідково: Аліса Коваленко — українська режисерка-документалістка. Серед відомих робіт: фільми – «Аліса в Країні війни» (2015), «Домашні ігри» (2018) та «Ми не згаснемо», який у 2023 році визнали «Найкращим українським документальним фільмом» за версією Української кіноакадемії. Прем’єра стрічки відбулася на Берлінале 2023-го. Вона також була номінована на премію Європейської кіноакадемії у 2023 році.
DokuFest – це міжнародний фестиваль документального та короткометражного кіно, заснований у 2002 році, що проводиться щорічно на початку серпня в косовському місті Призрен.
