Спеціально для Крим.Реалії
У 1453 році османська армія взяла штурмом Константинополь, а наступного року долю візантійської столиці ледве не розділила Каффа. Але того разу все обійшлося – не в останню чергу завдяки хану Хаджі Гераю.
Незабаром після закінчення війни з Каффою правитель Феодоро відновив зв’язки з Венецією. Період холодних і снігових зим у Європі почався 1438 року, 1442-го досяг піку, а наступного року в Криму спостерігався падіж худоби. Восени 1443 року невеликий феодоритський корабель із вантажем шкіри для венеціанців вирушив до Константинополя. Разом із товаром Олексій I надіслав листа для байло – голови всіх венеціанських факторій. Текст не зберігся, але вціліла відповідь, передана навесні наступного року (бо була скопійована генуезцями). Венеціанець, знаючи про труднощі Феодоро, погоджується прийняти будь-яку партію шкіри звідти.
Але що цікавіше, він радить хворому Олексію дотримуватися тверезості та менше спати, а також чи то посилає, чи то збирається послати у Феодоро отруєні цукерки венеціанського виробництва. Вкрай малоймовірно, що всі ці заходи були спрямовані проти зовнішніх ворогів Феодоро. Скоріш за все, Олексієві загрожували внутрішні вороги, можливо, навіть – його сини.
Хай там як, найімовірніше, у 1446 році Олексій I (Старший) помер. Йому наслідував Олобей, і в істориків склалися відразу три версії імені цього правителя: Іоанн, Мануїл та Олексій. Найімовірніше, саме Олексій II (Молодший), відомий під прізвиськом Олобей, і став новим князем.
Однак доволі цікаво, що всієї повноти влади, мабуть, він не мав. У генуезьких джерелах цього часу регулярно зустрічаються фрази «Олобей із братами» та «Олексій із братами». У першого князя Феодоро братів не було, тож тут йдеться явно не про нього. Складно сказати, як саме управлялося князівство в середині XV століття – чи сиділи співправителі в одному палаці на Мангупі, чи їхні резиденції були в різних частинах держави, поділеної на уділи?
До 17 серпня 1446 року належить запис про вручення генуезцями невеликої суми Уздемароху, «колишньому пану гетів» (явна описка джерела – повинно бути «готів», тобто Феодоро). Якщо це ім’я, то воно, мабуть, кавказького походження, але може бути прізвиськом. Цілком можливо, що після смерті Олексія спалахнула боротьба між його спадкоємцями, переможцем з якої вийшов Олобей (заплативши братам за підтримку поділом влади), а Уздемарох програв і був змушений піти у вигнання.
Влітку 1446 відносини трапезундського імператора Іоанна IV з генуезцями настільки загострилися, що він відправив флот із 13 кораблів до берегів Криму під командуванням свого брата Давида, одруженого на Марії, дочці Олексія I. Трапезундці висадилися в гавані Каффи і пошкодили кілька тамтешніх кораблів. Захоплені зненацька, генуезці відкупилися грошима та продовольством, після чого Давид вирушив у Каламіту, а звідти – на Мангуп. Там він провів переговори з Олобеєм та іншими синами Олексія.
Photo Gallery:
Місто в оточенні вертикальних урвищ: Мангуп-Кале (фотогалерея)
- Крим. Реалії
Комплекс міста-фортеці Мангуп Кале розкинувся на плато та схилах однойменної гори-останця у Бахчисарайському районі. Його площа близько 90 га, висота над рівнем моря – 583,7 метрів. З трьох сторін плато і місто оточені вертикальними урвищами заввишки близько 60 метрів.
Найімовірніше, Іоанн склав антигенуезьку коаліцію, куди, крім нього та Олобея, увійшли еміри низки малоазійських держав, зокрема Синопу. Якщо генуезці розраховували, що зі смертю Олексія I загроза ослабла, вони помилялися. Олобей продовжив політику свого батька. З іншого боку, візит Давида цілком міг зміцнити першість Олобея-Олексія серед його братів. Можливо, до союзників приєднався і Хаджі Герай – принаймні, восени 1446 року генуезці відправили до Солдаї додатковий загін для захисту міста від кримців.
До 1446 року належить перше повідомлення про те, що Хаджі Герай переніс свою ставку в Кирк-Єр (майбутній Чуфут-Кале) – гірську фортецю, де до 1453 року побудував палац, а у 1454 році завів монетний двір. Завдяки цьому у Криму сформувався новий торговий маршрут, який проходив через Кирк-Єр та закінчувався у феодоритській Каламіті.
Через це доходи Каффи від торгівлі впали – ось як місцева влада скаржилася в метрополію: «У Каламіті триває бурхлива торгівля і заходить більш ніж зазвичай суден, кораблів і човнів турецьких з безліччю торговців і безліччю товарів, бо там були збудовані пристані та митниці, які приносять багато зиску імператору. І сталося це через велику дружбу і братерство, які він колись здобув з Олобеєм та його братами – синами покійного Олексія з Теодоро, які постійно настановляли цього імператора і схиляли його до спорудження таких корабельних пристаней».
Для протидії цій коаліції у Генуї було створено комісію, яка розробила план дій на 1447 рік. Передбачалося вести бойові дії проти Феодоро та Синопу, а з Кримським ханством укласти союз. Але ці плани так і залишилися на папері. Втім, у квітні 1447 року Солхат і Каффа вже примирилися, і хан послав у подарунок генуезцям коня. А у 1449 році Генуя випустила новий Статут для Каффи.
Ймовірно, на рубежі 1448 та 1449 років Хаджі Герай втратив владу над Кримом. Коли він вирушив у похід на допомогу великому литовському князю Казимиру IV, півострів був захоплений силами Сеїда-Ахмеда II, від імені якого у Каффі почали карбувати нову монету. За яких обставин Хаджі Герай повернувся до Криму, ми не знаємо, мабуть, це сталося у 1451 році. Потім він та його брат Джанай почали готуватися до вирішальної битви із Сеїдом-Ахмедом, яка відбулася на Дніпрі восени 1452 року. Сеїд-Ахмед був вщент розгромлений і втік, залишивши в руках переможця тронний намет. Разом із обозом Джанай захопив і владу над підлеглими Сеїду-Ахмеду ордами.
У січні 1453 року каффінський консул доповідав, що Джанай з підлеглими народами став могутнішим, ніж Хаджі Герай, осів на Дніпрі, що викликає у хана «деякий страх». Генуезці були готові визнати Джаная новим правителем, та його авантюра провалилася. Оскільки його ім’я більше не згадується, найімовірніше, він загинув, а Хаджі Герай зміцнив свою владу.
І тоді ж сталася одна з найважливіших подій світової історії. 29 травня 1453 року турки-османи захопили Константинополь, чим поклали край не тільки Візантії, а й усьому європейському Середньовіччю.
Захоплення османами обох берегів Босфору радикально змінило становище генуезців – за новою угодою із султаном Мехмедом II їхні права на вільну торгівлю не поширювалися на Чорне море. Каффа та інші міста виявлялися відрізаними від метрополії.
За тиждень до падіння Константинополя розпочався, а у листопаді 1453 року закінчилася процедура передачі кримських факторій з-під управління уряду Генуї у підпорядкування Банку св. Георгія. Банк негайно розпочав закупівлю зброї та найму солдатів для захисту Каффи, але відправлений у березні 1454 року генуезький флот не зміг пройти Босфор.
Османи ж не марнували часу. Той рік видався дуже посушливим, і в багатьох приморських містах не вистачало хліба. На початку літа того ж року турецький флот із 56 кораблів на чолі з адміралом Теміром Ходжою (старий варіант «Демір Кахья» невірний) атакував молдавську фортецю та генуезьку факторію Монкастро (нині – Білгород-Дністровський), але невдало. Потім османи пограбували велику факторію Севастополіса (Сухумі) і стали на рейді Воспоро (Керчі), де Темір зустрівся з послом Хаджі Герая. Там же османи займалися піратством, поки один генуезький капітан не прорвав блокаду, взявши одне судно вороже на абордаж.
11 липня турецький флот увійшов в бухту Каффи. Наступного дня кілька десятків неозброєних османів зійшли на берег, щоб поповнити запаси. Але на базарі в передмісті грецькі та вірменські торговці напали на турків, вбивши 15 людей, тож міська влада ледве зуміла розняти бійку. Османів випровадили, а міські ворота зачинили. На третій день невеликий турецький загін спробував силоміць пробитися до Каффи, але втративши 12 людей убитими, відступив.
14 липня 1454 року Темір, ймовірно, зустрівся безпосередньо з Хаджі Гераєм, який прибув до міста на чолі 6 тисяч вершників. Самі генуезці вважали, що це хан закликав адмірала захопити місто і все узбережжя, і, на жаль, ця точка зору досі поширена в літературі.
Так, відносини Хаджі Герая з Каффою в цей момент були непростими – крім офіційної данини, він вимагав у генуезців подарунки, регулярно відправляючи своїх родичів у місто. І, можливо, він не пробачив генуезцям їхню готовність підтримати Джаная у боротьбі за престол. Але пропонувати Каффу османам було б безглуздо – захопивши місто, турки залишили б його собі, а не передали хану (як пізніше і сталося). Втрачати таке джерело доходу Хаджі Гераю не хотілося. Якби він одночасно з Теміром обложив місто з суші, Каффа не мала б шансів встояти, але хан цього не зробив.
Натомість Хаджі Герай виступив третьою стороною угоди генуезців та османів. Каффа зберігала незалежність, але визнавала сюзеренітет султана і виплачувала йому невелику данину, а данину кримському хану збільшувала (формально договір був підписаний у середині вересня). По дорозі назад османський флот розорив геть не готову до оборони Готію – на околицях Чембало було захоплено в полон 300 людей.
Повернувшись до Константинополя-Стамбула, Темір Ходжа переконував султана дати йому 100 кораблів, з якими він обіцяв захопити Каффу. Цікаво, що, незважаючи на тертя у минулому, Олобей надіслав генуезцям попередження про майбутнє турецьке вторгнення. Один корабель з османського флоту зупинився біля берегів Феодоро, один матрос був таємно схоплений феодоритами і розкрив наміри свого адмірала.
Посуха, турецьке вторгнення та політична боротьба призвели до повстання міських низів та найманців у Каффі 15 вересня 1454 року. І хоча воно було швидко придушене, нові податки на оборону міста не запровадили.
Восени того ж 1454 року каффінська влада детально інформує Геную про свої потреби – просить надіслати війська, зброю та будівельників. Паралельно тоді ж чи навесні 1455 року міське посольство вирушає до султана. І хоча надії у генуезців не було, задум раптово увінчався успіхом – султан погодився на мир із Каффою в обмін на данину.
Повномасштабне османське вторгнення до Криму було відкладено на два десятиліття.
