Поблизу Добропілля Донецької області загинув волинський військовослужбовець Станіслав Романенко із позивним «Ганс». 30-річний чоловік служив командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів. Про його смерть стало відомо 8 березня.
Спогадами про полеглого поділилися його друзі та знайомі.
Станіслав Романенко, окрім захисту України, також працював задля розвитку української музики, створюючи власні пісні. У його доробку 17 композицій, шість з яких увійшли до альбому «Діти війни». Треки писав і на фронті, випускав їх під псевдонімом Ack UA.
Автор текстів та вокаліст музичного гурту «Флайза» Андрій Тимчук («Тіма») у коментарі для Район.Культура згадує колегу як сміливу та вольову людину, чудового батька і репера.
«Шкода, що багато нашої молоді захоплюється не такими як Ack UA, а скоріше російським лайном типу Morgenshtern та іншими», – сказав Андрій Тимчук.
Вокаліст виділяє у творчості загиблого воїна патріотичні та змістовні тексти.
«Ми кілька разів перетинались зі Стасом. Одного разу він виступав на Lutsk Fashion Weekend, де я був ведучим. Пам’ятаю, як тоді почався дощ, всі заховались, а він й надалі під дощем із товаришем виконували свої пісні», – розповів «Тіма».
Він зазначив, що Станіслав Романенко міг стати учасником «Флайзи». Його запрошували до гурту як вокаліста, який мав би посісти місце Олександра Іванова (Івашка), що покинув групу.
«Ми навіть встигли порепетирувати. Проте пізніше Станіслав все ж вирішив займатись і надалі сольною кар’єрою… Дуже прикро, що ми втрачаємо таких людей. Він зміг би ще багато чого зробити і для своєї сім’ї, і для української культури, і для фронту. Вічна пам’ять та співчуття родині!» – додав Андрій Тимчук.
Екснародний депутат та нині військовий медик Єгор Фірсов зауважив, що треки Романенка заслуговували бути в чартах на радіо.
««Я ж музику пишу! Хочеш скину тобі?». Думаю, блін, чувак. Яка тут музика. Не треба… «Давай», просто із ввічливості погодився я. Послухав і скажу, що це були дуже якісні треки… Він дуже любив музику. І навіть на фронті примудрявся записувати нові пісні. Напевно, так відволікався», – розповів медик.
Разом вони планували записати новий альбом.
«Він мав офіційні можливості не служити. Але пішов, щоб бути зі своїми. Міг, як він сам казав «правильно організувати будь-який двіж». І був командиром взводу ударних дронів у 104 батальйоні. А я хотів, щоб він був в нашому підрозділі – бо відчував, що він системний хлопець, з яким цікаво. Не відпускав комбат…» – додав він.
Волонтерка Ярослава Федораш поділилася, що познайомилася з воїном у 2014 році.
«Він був героєм одного з епізодів «Хоробрих сердець». Вийшов з Іловайського котла. Вижив, бо гранату власним тілом накрив побратим Андрій Снітко «Хома». Тоді, завдяки Андрію врятувався їхній ще один друг – Сергій Денисюк. Троє друзів з Волині, почали війну у 18 років. Зараз уже нікого немає в живих», – розповіла вона.
Журналістка мережі Район.in.ua Ольга Булковська також згадала військового, як хорошого сім’янина.
«Найперше прийняла до своїх людей за те, що він робив щасливою жінку, яку кохав. Бо бачила, як з початком їхніх стосунків змінювалася на очах Ірина Романенко. А ще Станіслав – це сміливість, доброта, нестримність, патріотизм, повага, сила духу», – написала Ольга Булковська на фейсбук-сторінці.
Військовий був родом із села Струмівка Волинської області. Навчався у Підгайцівському ліцеї, здобув вищу освіту в Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування».
До війська доєднався у 2014 році, а саме до підрозділу «АЗОВ».
З початком повномасштабного вторгнення, захисник став добровольцем, а з квітня 2024 року підписав контракт зі ЗСУ та отримав звання молодшого лейтенанта. Станіслав отримав відзнаку полку «Азов» «За звільнення Маріуполя», медаль Президента України «Захиснику вітчизни» та медаль «Незламним Героям російсько-української війни».
Серед найпопулярніших пісень Станіслава: «Д.О.Ц.Я.», One love, «путін в вічну путь».
