Під тужливу мелодію «Плине кача» навколішки зустрічали захисника України Василя Вікторовича Савича із села Єлизаветин, якому 13 листопада мало виповнитися 55 років.
В останню дорогу чоловіка провели у середу, 12 листопада. Про це повідомили на сайті Рожищенської міської ради.
На площі біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України – символічному місці вшанування полеглих, священники відслужили громадську панахиду.
Біля домовини, оповитої національним стягом, – у невимовному горі родина, друзі, побратими, колеги, односельці, зовсім незнайомі жителі громади, які зібралися, аби віддати останню шану воїну, виявити вдячність за захист, за можливість прокидатися у рідній оселі та бачити нові світанки.
Як зазначив Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук, Василь Савич з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, бо усвідомлював: за ним – родина, рідна земля, Україна.
«Усвідомлював наш земляк свій громадянський обовязок і до останнього подиху боровся за Україну. Тому є для нас усіх прикладом справжнього воїна та щирого українця», – йдеться у повідомленні.
Після громадської панахиди траурний кортеж вирушив до рідного села Єлизаветин. Осінніми квітами вистелили останню дорогу додому Василеві Савичу односельці. На рідному обійсті звучала спільна молитва за спокій душі й востаннє прощалися зі спочилим ті, з ким зводило його життя у мирний час.
Усі, з ким доводилося розмовляти про Василя Савича, згадують його як щиру та світлу людину, готову кожному прийти на допомогу. Він свідомо став на захист рідної землі, був надійним побратимом, не раз намагався прикрити молодших вояків, пройшов важкі бої у Курській області, на Донеччині та Сумщині.
Велелюдною процесією під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви тіло воїна Василя Савича провадили до храму Рівноапостольного князя Володимира у Дубищі, де відбулося відспівування. З усіма військовими почестями, під трикратний військовий салют чоловіка поховали на кладовищі у селищі Дубище.
Синьо-жовтий стяг, котрим була вкрита домовина, військові передали дружині Василя Савича, як символ вільної та незалежної України, за яку віддано боровся її чоловік.
Нагадаємо, Василь Савич помер у лікарні на Харківщині 31 жовтня.
