Психолог із Сімферополя Сейдамет Мустафаєв – один із багатьох кримчан, кого повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило залишити рідну домівку. Він виїхав із Криму невдовзі після того, як його родич отримав повістку до російської армії. Щоб врятувати його від російської мобілізації, довелося подолати тисячі кілометрів і знову облаштовуватися далеко від рідної землі.
В анексованому Криму Сейдамет Мустафаєв став свідком багатьох змін, які там відбулися, починаючи з 2014 року до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Цими спостереженнями він поділився з Крим.Реалії.
Як змінився Крим у російських реаліях? Чи можливо повернути втрачені за десятиліття покоління кримчан? Як повномасштабна війна Росії проти України сприяє відтоку жителів Кримського півострова та яке значення мають антивоєнні протести? Про це він розповідає Крим.Реалії.
«Готові були воювати з Росією палицями»
Сейдамет Мустафаєв – кандидат психологічних наук, багато років викладав психологію у Кримському індустріально-педагогічному університеті в Сімферополі.
Навесні 2014 року, коли Росія розпочала анексію Криму, його студенти ходили на мітинг біля кримського парламенту 26 лютого 2014 року підтримувати Україну. Викладач згадує, що не зміг особисто піти на цей мітинг через велику кількість пар того дня. Але студентів своїх охоче відпускав із занять, сказавши постійно бути на зв’язку.
Цей мітинг, як вважають багато його учасників та експертів, зірвав план Кремля щодо «мирного приєднання» Криму, оскільки наочно продемонстрував, що кримчани не кликали Росію на півострів. Наступного дня російський спецназ захопив адміністративні будівлі органів влади та розпочав військову окупацію півострова. Так розпочалися ключові події новітньої історії Криму. А для кримчан настав період серйозних змін та випробувань.
Більшість колег Сейдамета Мустафаєва сприйняли те, що відбувалося, «як норму і довгоочікуваний момент», згадує він. Мало хто відкрито протестував проти «русского мира», побоюючись за безпеку свою та своїх сімей.
«Для мене це була катастрофа. Я сприйняв ситуацію вкрай негативно, розуміючи, що ми тепер на довгі роки вляпалися в дуже велике неприємне становище. Я сподівався, що світ жорстко відповідатиме на дії Росії. Але нас разом із Кримом тоді віддали. Хоча я знав, що кримськотатарські активісти були готові воювати з Росією у 2014 році, навіть не маючи серйозної зброї. У наших людей тоді були живці від лопат, палиці та одна-дві мисливські рушниці. Але люди були настільки готові захищати свою землю, що довго їх піднімати не довелося б», – розповідає Сейдамет Мустафаєв.
«Нам ваші зв’язки з Україною не цікаві»
У КІПУ, за словами кримчанина, більшість колективу прийняла російську дійсність. Як відомо, ректор вишу Февзі Якубов (нині покійний) активно співпрацював із російською владою. Йому також вдалося передати керівництво навчальним закладом синові Чингізу Якубову.
Сейдамет Мустафаєв у 2014 році намагався не втручатися в публічні конфлікти. І незабаром йому надійшла пропозиція співпрацювати з російською владою. Але він відмовився.
Невдовзі він з’ясував, що на нього надійшов донос від двох студентів. І тоді кримчанин вирішив звільнитися з вишу.
«Я тоді співпрацював з Інститутом психології у Києві. У ректораті в Криму мені, зрештою, заявили: «Нам ваші зв’язки з Україною не цікаві, ми вже – Росія». На своїх лекціях я пояснював студентам різні типи лідера, і як приклади були Янукович, Ющенко і Тимошенко. Ми їх активно обговорювали, навіть зі сміхом. У 2014 році я намагався застосувати такі ж приклади. Але мене викликало керівництво та заявили, що «оскільки ми тепер – Росія, такі приклади не прийнятні». Я зібрав інформацію та з’ясував, що на мене змусили двох студентів написати донос. Тоді я зрозумів, що треба йти, поки мені хтось на кафедру щось не приніс. У такій атмосфері, у цьому огидному кліматі я більше не хотів працювати і тим більше вчити студентів тому, що потрібне Росії», – каже Сейдамет Мустафаєв.
У такі лихоліття не треба бути героєм. Достатньо просто не брати участь у підлості
Зараз у КІПУ, за словами Сейдамета Мусафаєва, вішають Z-символіку та мілітаризують студентів, а деякі співробітники цитують вірші про Путіна.
«Не можу на все це дивитися. Дуже злився тоді, злюсь і тепер. У такі лихоліття не треба бути героєм. Достатньо просто не брати участь у підлості. Але, звісно, є ті, хто беруть участь і навіть виявляють ініціативу. Мені співробітниця вишу каже, що у студентів, які 10 років не бачили Україну, вже не помітно відторгнення від Росії. Хоча її саму й досі вивертає від цього. Це наслідок пропаганди, якою у Криму накачали людей», – каже психолог.
«Вірили, що огризаємося Росії недаремно»
Після звільнення Сейдамет Мустафаєв так і не зміг знайти у Криму стабільну роботу з ідеологічних причин.
«Я став персоною нон-грата у Криму. Ніхто мене брати на роботу до вишів не хотів категорично», – стверджує він.
Якийсь час кримчанин прожив у Києві, де мав можливість професійно розвиватися. Але згодом повернувся додому. Живучи в Криму, так і не змирився з російською дійсністю. Своє неприйняття виливав на папір. Написав збірку поезій про життя на анексованому півострові. Поділився частиною віршів із Крим.Реалії.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало Сейдамета Мустафаєва у Криму. Велика війна принесла значні випробування не лише жителям материкової частини України, а й кримчанам. Російські силовики почали масово переслідувати їх за антивоєнні протести.
За даними Представництва президента України в АРК, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до кримських судів надійшло близько тисячі протоколів за статтею про «дискредитацію» російської армії, за якими кримчан оштрафували на загальну суму понад 26 мільйонів рублів. Деякі через свою антивоєнну позицію опинилися в російських в’язницях. Але всупереч усьому ці протести тривають.
Сейдамет Мустафаєв вважає, що в умовах війни у таких акціях немає сенсу.
«Коли я повернувся до Криму з Києва, вирішив, наскільки це дозволено, гуртувати навколо себе розсудливих, як правило, проукраїнських людей. І відтоді я чекав, коли мене посадять. А коли почалася велика війна 2022 року, я зрозумів: наша діяльність тепер має припинитися. Тому що ми досягли головного – весь світ прокинувся! І тепер наше завдання – самозберегтися. Поки Україна і світ спали, ми тут жили, варилися в цьому багні, але вірили, що те, що ми огризаємося на дії Росії, не даремно. А зараз уже всі зрозуміли, що таке Росія. Зараз із Криму ти вякнув – тебе оштрафували. А гроші від цього штрафу – кількість куль, які можна відлити. А кожна куля може знайти людину – нашу людину. Нині героїзм уже недоречний. Збагачувати скарбницю ворожої держави ви не маєте права!» – вважає Сейдамет Мустафаєв.
У Представництві президента України в АРК про антивоєнні протести на півострові говорять як про «демонстрацію незламності та віри в неминучу деокупацію півострова та повернення в Україну». У відомстві публічно висловлюють подяку «кожному і кожній за сміливість та чітку громадянську позицію».
«Чотири дні стояли на кордоні»
Невдовзі після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Сейдамету Мустафаєву довелося залишити півострів. У березні 2022 року він отримав сигнал про те, що йому «час їхати з Криму».
«Мені сказали валити, бо рознарядки силовикам прийшли недобрі. Тоді я усвідомив, що для мене настав момент виїхати з Криму, бо вже зараз сідати до російської в’язниці немає жодного сенсу. Поки ти сидітимеш, у світі відбуватимуться процеси, про які ти навіть не знатимеш. Це того не варте», – згадує він.
Додала впевненості у цьому рішенні повістка до російської армії, яка прийшла його родичу. Щоб не допустити його мобілізації, обидва сіли в автомобіль і покинули Крим. Щоб виїхати з Росії, їм довелося проїхати тисячі кілометрів і кілька днів простояти на кордоні між Росією та Казахстаном.
«Коли ми туди приїхали, черга з автомобілів була 19 кілометрів. А коли вже підбиралися до кордону, вона сягала 27 кілометрів. Люди стояли десять днів. Тому що з усієї Росії люди виїжджали через загрозу мобілізації. Було лише три країни, через які можна було виїхати з Росії – Киргизстан, Казахстан та Вірменія. Але до Вірменії можна було лише летіти літаком за шалені гроші. Ми з племінником на машині чотири дні простояли на кордоні. Довелося шукати схеми та платити гроші, щоб просунутися у тій черзі», – розповів він.
«Сьогодні до Росії пристосувалися, а завтра – до будь-кого»
Пробувши деякий час в Узбекистані, Сейдамет Мустафаєв вирішив переїхати до Німеччини, де і перебуває зараз.
Він зізнається, що, незважаючи на допомогу від цієї країни, без Криму йому дуже нелегко.
«Без Криму дуже складно. Щойно буде можливість, я пішки піду додому. Боюся, що там будуть бої. Дуже хочу, щоб мирне населення Криму залишилося живим. Тому що не вважаю, що має вмирати навіть те населення, яке я не поважаю. А людей, які все життя вболівали за Україну, лише пошкодувати треба. Тому що вони з цим болем стільки часу живуть», – каже він.
Десятиліття в умовах російської анексії Криму наклало відбиток на ментальність багатьох кримчан, особливо молодого покоління, вважає Сейдамет Мустафаєв. Але це можна виправити, впевнений він як психолог.
Без Криму дуже складно. Щойно буде можливість, я пішки піду додому
«У Криму вже виросло покоління, яке не знає України та української мови. Але я не маю песимізму з цього приводу. Я зараз отримую допомогу від країни, яка 80 років тому влаштовувала людям газові камери та концтабори. Вони зараз допомагають мені та моїм землякам. Вони пройшли величезний еволюційний шлях після Другої світової війни. Це потрібно усвідомлювати. Кримчани також мають шанси серйозно змінитися після деокупації Криму. Тому що більшість його жителів – індивіди, які легко пристосовуються. Сьогодні вони до Росії пристосувалися, а завтра – до будь-кого», – каже Сейдамет Мустафаєв.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спровокувало великий відтік жителів Криму до третіх країн. Вони змушені залишати батьківщину через військові загрози та мобілізацію до російської армії. Підрахувати кількість таких емігрантів неможливо. Немає їх загального обліку. За даними національного лідера кримських татар Мустафи Джемілєва, під час великої війни близько 50 тисяч кримських татар мешкають за межами Криму. Це чверть всього кримськотатарського народу, який живе в Криму.
