Незалежний театр «Гармидер» у Луцьку готується презентувати своїм глядачам нову виставу. Драму «Хованка» за п’єсою «Попіл» іспанського драматурга Льятцера Ґарсії підготували у співпраці з літературною платформою «Фронтера».
Спектакль можна буде побачити у вересні, однак 7 серпня трупа влаштувала передпоказ у закритому колі. На ньому побувала журналістка Район Культура.
Твір для постановки обрав менеджер міжнародних заходів «Фронтери» Микита Москалюк. Він розповів, що зупинився на п’єсі Льятцера Ґарсії через проукраїнську позицію автора. Організація вже другий рік поспіль працює з іспанськомовними авторами, їх літературою та над тим, щоб зробити її більш доступною для українців.
Сценічне прочитання довірили зробити режисеру Вінницького драмтеатру імені Садовського Євгену Карнауху. Режисером пластики став його колега по театру Гліб Зельгін. Вистава подає півтора дня з життя Жакоба (роль виконує Андрій Дудкевич), його сестри Рут (Соломія Войтович) та подруги Альби (Єва Сардачук-Король).
Та хоч Жакоб та Рут діти одного батька, реакція на його смерть кардинально відмінна. Юнак дізнається про втрату голови сім’ї першим, однак не каже про це Рут. Наче «забувся». Дівчина від цього скаженіє.
Приналежність до одної сім’ї подається і через одяг: обоє носять сорочки та шорти з підтяжками. Однак хаотична душа Жакоба приносить безлад і у зовнішній вигляд.
Обоє живуть у квартирі Рут. Ще до початку показу, присутні розуміють хто у цьому хазяїн і несе відповідальність за усі сфери їхнього співжиття, адже поки відвідувачі займаються місця у залі, акторка Соломія Войтович, робить останні приготування – добиває гвіздки у невелику перегородку, що відмежовує сцену та пилотяжить килим.
Порохотяг ще не один раз буде вмикатися під час вистави не тільки задля того, щоб прочистити простір від пилу, а й для того, щоб символічно передати намагання його власниці відчистити історію своєї сім’ї від бруду, а Жакобу показати, що повчальні та вимагальні монологи Рут перетворюється на шум у його голові й він не бажає до нього прислухатися.
Ще однією важливою у житті Жакоба людиною – чи може й важливішою, аніж його кревні, – є подруга Альба. Та захоплюється творчістю американця Джона Стейнбека, перечитуючи його «Рудого поні» по вісім разів. Вона впивається книгою, як їжею, якою годує потім Жакоба й так само намагається причепити йому любов до цієї літератури. Він не розуміє та не бачить сенсу у метафорах, не підозрюючи, що його самого оточення теж не може сповна збагнути.
Вистава зосереджується на відображенні самоізоляції головного героя, його небажанню ділитися своїми почуттями, а за тим і визнавати, що у його житті з’явилися неприємності.
«Що люди роблять, коли хтось помирає?» – питає Жакоб.
Він наче знає про усі традиції та ритуали, однак для них ще потрібно віднайти внутрішні сили.
На початку він постає перед глядачами з розфарбованими у різні кольори долонями, та в останніх актах глядачі можуть помітити, що фарба згодом зійде, саме тоді, коли йому доведеться прийняти важливе рішення.
Шлях героя глядачі зможуть побачити у наступному театральному сезоні, який розпочнеться у вересні.
Читайте також: «Ми не театральна Вікіпедія»: у Луцьку показали виставу про Олену Пчілку без кліше
