За повідомленнями російської федеральної та кримської преси, екологічна ситуація в Криму і Севастополі не покращується, особливо через наслідки катастрофи в районі Керченської протоки двох танкерів та широкомасштабного розливу мазуту в Чорному морі. Як вважають експерти, екологічні проблеми після лютого 2014 року суттєво загострилися й посилилися. Від цього страждає не лише природа та навколишнє середовище Криму, а й населення.
Які екологічні загрози сформувалися та посилилися у Криму та Севастополі після їх анексії Росією, як їх можна систематизувати? Які міжнародні організації займаються захистом екології в регіоні Чорного моря та чи працюють міжнародні механізми в умовах широкомасштабної агресії Росії в Україні? У цих та інших питаннях спробували розібратися Крим.Реалії.
Армянськ і викиди кислоти
У місті Армянську, на півночі Криму, жителі навіть через рік після катастрофи на «Титані» скаржилися на отруйний запах випарів від кислотовідстійника, куди зливає відходи цей місцевий хімічний завод. З 24 серпня 2018 року в Армянську почали спостерігати перевищення рівня концентрації діоксиду сірки у повітрі в кілька разів. Тимчасово було закрито школи й дитячі садки, а дітей було евакуйовано з міста в санаторії на Південному узбережжі Криму. Довелося зупиняти підприємство. Російська влада півострова вдавала, що ситуація перебуває під контролем, а містян охоплював розпач: одні втекли з Армянська, інші намагалися звикнути до незручностей, оскільки не вірили, що проблему можна вирішити.
Звалище «федерального» масштабу – Крим і проблема сміттєпереробки
Російські вчені, які п’ять років тому прогнозували повний колапс життя в Криму через сміття, знову б’ють на сполох: щороку обсяг твердих побутових відходів збільшується на 15%. Кримський півострів заростає сміттям і стає токсичним. Це на власні очі бачать кримчани, гості й туристи, з наукового погляду обґрунтовують вчені екологи. Після кількох років успішного піару на запровадженні в Криму системи розподільного збору сміття російська влада півострова та волонтери заявляють про те, що змушені відмовитися від зазначеного процесу через відсутність достатньої кількості виробництв з переробки вторинної сировини.
Мілітаризація Криму сприяє зростанню онкологічних захворювань
Зовні туристичний і багатий на історичну спадщину Крим одночасно служив прихованим плацдармом для базування компонентів ядерної зброї. Частини бойової техніки, що залишалися після випробувань, заражені радіацією, а також паливо закопували в спеціальні могильники, які були під охороною. За оцінками експертів, на початок 2015 року Росія знову завезла на анексований півострів ядерні компоненти, хоч і продовжує заперечувати наявність стратегічної ядерної зброї в Криму, а також аргументувати зростання онкології на півострові упущеннями минулої влади.
Обсяг твердих побутових відходів збільшується щороку на 15%
У створеному на базі української дослідницької установи так званому Кримському республіканському онкологічному клінічному диспансері імені В.М. Єфетова наприкінці січня провели окрему нараду. Голова російського Комітету з охорони здоров’я Криму Ганна Рубель спільно з призначеним Москвою кримським міністром охорони здоров’я Олексієм Натаровим зустрілися з лікарями-онкологами та керівниками медичних організацій. Звучала інформація про «регіони-лідери з високим рівнем виживання пацієнтів після п’яти років встановлення діагнозу та лікування», а також «про регіони, які увійшли в антирейтинг щодо смертності й захворюваності на онкологічні захворювання».
Кремль «препарує» біосферу – Червону книгу Криму поповнять нові види
На тлі змін у біосфері, оновлену російську «червону книгу» Криму, яку планується перевидати до кінця 2025 року, поповнять понад 20 видів рослин і близько 40 видів тварин. Про це розповіли кандидат біологічних наук, член комісії з рідкісних і зниаючих видів при російському кримському мінприроді та редколегії «червоної книги» Криму Дмитро Єпіхін та старший викладач кафедри геоекології, створеної на базі привласненого українського вишу Таврійської академії Григорій Прокопов. Видання поповниться рослинами, грибами та лишайниками, мохами і водоростями, які потребують охорони. «Це – рідкісні види, що скорочують свою чисельність та ареал у результаті господарської діяльності людини за останні десять років», – уточнив Дмитро Єпіхін.
Аварія російських танкерів – найбільша катастрофа в історії
Масштаби нинішньої екологічної катастрофи в Чорному морі, спричиненої діяльністю танкерного флоту Росії, є винятковими. Контакт із мазутом призводить до загибелі дрібної морської біомаси, молюсків та ракоподібних, а також риби, птахів і китоподібних. Мазут накопичується у планктоні та рибі, надалі він поширюється по всьому морському харчовому ланцюжку. Викинутий морем мазут є суттєвою загрозою для узбережжя. Механічне зняття піску не тільки знищує рекреаційний потенціал пляжів, але суттєво посилює зміну берегової лінії. А там, де узбережжя скелясте чи галькове, мазут із кам’яної поверхні взагалі ніким і ніяк не збирається: відповідних технологій у РФ немає.
Лідер Росії Володимир Путін доручив провести комплексну ревізію нормативної бази морських і річкових перевезень нафти та нафтопродуктів, перевірити стан танкерного флоту на тлі катастрофи в Керченській протоці. 2025 року РФ може продовжити експлуатацію до 80 «вцілілих» танкерів типу «Волгонефть» для цілей свого нафтового комплексу. Граничний вік і невідповідність морським операціям з транспортування таких суден може створити загрози для морської безпеки та морського середовища.
Конвенція про захист Чорного моря та ОЧЕС – потрібна консолідація в регіоні
У ситуації, що склалася, важливими залишаються механізми Конвенції про захист Чорного моря від забруднення 1992 року та робота її Комісії, а також відповідної профільної робочої групи в межах Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС). Але повномасштабна агресія Росії в Україні, що триває, і членство РФ у зазначених організаціях, де Кремль проводить жорстку лінію, блокує ухвалення необхідних рішень щодо захисту навколишнього середовища в регіоні Чорного моря від наслідків, викликаних її ж діями. Наслідки бездіяльності та катастроф загрожують як Україні, так і Болгарії, Румунії, Туреччині та Грузії.
Україна, Румунія та Болгарія узгодили на рівні профільних міністерств спільні кроки для взаємодії з міжнародними організаціями щодо масштабної екологічної катастрофи в Чорному морі, причиною якої стало забруднення мазутом.
Програма ООН з довкілля (UNEP) на запит України повідомила про готовність надати технічну допомогу в оцінці збитків, завданих екосистемі Чорного моря катастрофою російських танкерів.
Колоніальна економіка – основа екологічних проблем анексованого Криму
У розмові з журналістом Крим.Реалії експерт з питань тимчасово окупованих територій та економіки, співзасновник БТ «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» (Київ) Юрій Смєлянський обґрунтував значне зростання екологічних проблем в анексованому Криму колоніальним характером економіки, побудованої російською владою півострова.
«Регіональну економічну модель, яку побудували в Криму за одинадцять років окупації, на мій погляд, найправильніше назвати колоніальною. Якими є її ознаки: використання природних, людських, економічних та інших ресурсів для досягнення цілей політики колонізації Кримського півострова. Таку політику агресор почав реалізовувати одразу після захоплення території Криму та Севастополя і спроби її анексії у 2014 році. Якщо використовується природний ресурс, наслідком цього є вплив на екологію. Для вирішення проблем із водозабезпеченням збільшився видобуток води з підземних горизонтів. Це також вплив на екологію і дуже серйозний. Будується житло чи якесь виробництво – вже втручання у природне середовище та, відповідно, вплив на екологію. Ворог збудував оборонні споруди – вплинув на екологію. Для розвитку військової бази в Криму знадобилася значна кількість будівельних матеріалів, що призвело до кратного збільшення їх видобутку, саме тих, що є на півострові. З’явилися нові кар’єри, що спричинили масштабні зміни рельєфу і це теж вплив на екологію», – пояснив свою позицію експерт.
Економічну модель, яку побудували в Криму за одинадцять років окупації, на мій погляд, найправильніше назвати колоніальною Юрій Смєлянський
Ще одним чинником у контексті всіх розмов про природу Криму він назвав «кліматичні зміни, пов’язані з присутністю окупантів у Криму».
«Ось, наприклад, гора Госфорта у Севастополі. За часів СРСР тут було відкрито кар’єр з видобутку каменю та щебеню. Через певний час, після того, як частина гори була фактично знесена – вироблена, у долині стали хворіти сади й виноградники. Причиною цього стала зміна мікроклімату в долині, оскільки відкрилися додаткові канали для проникнення північних вітрів. Кар’єр був закритий і покинутий. Будівництво захисних споруд та інфраструктури військової бази вже під час окупації призвело до масового відкриття таких кар’єрів. Активний видобуток у цих кар’єрах збільшив холодні північні потоки до південних і південно-західних районів Криму», – зазначив Юрій Смєлянський.
За його словами, дорогою із Сімферополя до Севастополя, після в’їзду до Бахчисарайського району і до повороту на Скелясте, і далі – на селище Наукове, з північної, сімферопольської сторони цієї дороги окупанти після 2014 року розпочали активні додаткові кар’єрні розробки. До їх початку в Альмінській долині був свій мікроклімат, як і в кожній долині Бахчисарайського району.
«Стали «пиляти» ці кар’єри, наскільки «спиляли» гори, ми цього не знаємо. Але ми бачимо вже інше: клімат у Бахчисараї та районі змінився. Ті, хто живе у Криму хоча б 5-6 десятиліть, пам’ятають, що в Криму влітку ніколи не було великої різниці між денною та нічною температурами, а тепер вона з’явилася. Для старожилів, які пам’ятають минулі часи, дуже чутлива зміна. Ось такий, на мою думку, вплив окупаційних кар’єрів», – наголосив експерт.
Юрій Смєлянський систематизував чинники впливу на екологію Криму: руйнування Каховського гідровузла, присутність Чорноморського флоту РФ у Криму, в Чорному та Азовському морях, бойові дії, будівництво великої військової бази та загалом «масштабне кримське будівництво», яке здійснює агресор протягом усього часу окупації півострова. Крім того, будівництво кримського мостового переходу через Керченську протоку, а також траси під назвою «Таврида», виникнення вододефіциту і ті рішення, які ухвалила окупаційна влада, щоб його подолати; зміна рельєфу місцевості через різке збільшення обсягів видобутку будівельних матеріалів; вирубування лісів, зміна берегової лінії внаслідок видобутку піску, зміни у структурі фауни Криму; екологічна катастрофа на кримському «Титані»; екологічна катастрофа, пов’язана з перевезенням у Чорному та Азовському морях нафтопродуктів.
Реінтеграція Криму потребує організованої роботи і на екологічному фронті
Частину збитків, завданих природі та території Криму, компенсувати вже не вдасться
Експерт вважає, що в цілому потрібно розглядати: потенційно існуючі ризики та загрози, тобто ті, про які відомо, але виміряти їхній ступінь впливу та наслідки наразі неможливо; фактично наявні наслідки впливу, до них можна віднести вже зафіксовані ознаки змін, навіть у ситуації неповного вивчення сформованого стану природи; можливі ризики та загрози, до яких можна віднести ті, які можуть у перспективі отримати свій прояв, але фактичних даних про які сьогодні немає.
«Одне із завдань деокупації та реінтеграції Криму – це реабілітація і, по можливості, відродження природного стану на півострові, тобто відновлення екологічного балансу. Але частину руйнувань, які отримала та продовжує отримувати природа і територія Криму, відновити та замінити вже не вдасться. Це стає просто неможливим. Як приклад – неможливо відновити зруйновану гору чи її частину. Деяка частина природного середовища може бути теоретично відновлена, але в дуже віддаленій перспективі. Тут постає питання відновлення підземних горизонтів прісної води. Природне середовище та екологія Кримського півострова після деокупації вже ніколи не будуть такими, якими вони були станом на момент початку окупації – 20 лютого 2014 року. Тому, коли в Україні планують реінтеграційні вирішення питань довкілля, це необхідно розуміти та враховувати», – наголосив співрозмовник журналіста Крим.Реалії.
