Прикордонник на позивний Ґуґл розпочав свою службу ще у мирному 2009 році. Легкий на підйом, допитливий і жвавий Степан ніколи не уникав труднощів, навпаки — сприймав їх як виклик, а тому свою подальшу кар’єру він вирішив розпочати в одному із високогірних підрозділів охорони державного кордону Мукачівського прикордонного загону.
Про це пише Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.
З роками служби він здобув не лише досвід, а й беззаперечний авторитет серед побратимів. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Степан без вагань став до лав бойового підрозділу, що виконував завдання зі стримування ворожого наступу на Півночі країни. Згодом — Схід: Авдіївка, Часів Яр, Чернещина… Запеклі бої, виснаження, втрати.
«Ми пройшли певну підготовку, але багатьом речам доводилося вчитися самотужки», — згадує Степан свій перший бойовий досвід. Побратими жартома прозвали його Ґуґлом, бо він завжди знаходив відповідь, пораду чи рішення у будь-якій ситуації.
Десь там, далеко від фронтових буднів, на нього чекали дві найдорожчі людини — дружина і донечка Вікторія. І доки тато разом із побратимами боронили країну, донечка готувалася стати школяркою. «Перший дзвоник», нове платтячко, квіти, хвилювання… Дівчинка навіть не сподівалася, що в цей день поруч буде її тато.
Степан, попри всі труднощі, зміг вирватися на кілька днів, щоб разом із коханою дружиною завести у школу їхню школярку. Про свій приїзд боєць не сказав нікому — хотів зробити сюрприз. Тож для донечки прикордонника свято «Першого дзвоника» стало подвійним.
Степан каже, що бойовий досвід навчив його нічого не планувати, а просто насолоджуватися красивими та щасливими митями життя. Боєць переконаний, що найщасливішими є ті моменти, коли ти можеш обійняти своїх рідних…
