З 19 листопада президент України Володимир Зеленський двічі повторив тезу про те, що Крим буде звільнено дипломатичним шляхом. І це на тлі змін у структурах, які відповідають за зв’язки з Кримом, розробку кроків, як відбуватиметься деокупація, та допомогу вимушеним переселенцям.
Міністерство реінтеграції України було реорганізовано в Міністерство національної єдності, а 4 грудня Володимир Зеленський звільнив з посади представника президента України в АР Крим Тамілу Ташеву, яка очолювала це відомство майже з початку повномасштабної війни. В ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Роман Спірідонов з’ясовував, як ці зміни вплинуть на зв’язки з кримчанами, які залишаються в окупованому Криму, і на допомогу тим, хто переїхав або планує переїхати на підконтрольну територію України.
В інтерв’ю Fox News від 19 листопада президент України Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання, чи він готовий відмовитися від Криму заради припинення війни, заявив, що готовий повернути Крим дипломатичним шляхом. Додавши, що Україна «не може втрачати десятки тисяч людей, аби вони гинули заради того, щоб Крим повернувся».
У нас не вистачає сил повернути Крим, у нашої армії сьогодні недостатньо сил Володимир Зеленський
2 грудня Зеленський в інтерв’ю Kyodo News повторив тезу про дипломатичний шлях повернення Кримського півострова.
«Ми маємо зробити так, щоб Україна у сильній позиції розпочала дипломатичне врегулювання. І навіть деякі території, які ми сьогодні не можемо, у нас не вистачає сил повернути Крим, у нашої армії сьогодні недостатньо сил. Так і є. Так, треба знаходити шляхи дипломатичні. Але тільки після того, коли ми знаємо, що ми настільки сильні, що вони не повернуться знову з агресією, можна думати про інші дипломатичні кроки», – наголосив в інтерв’ю Володимир Зеленський.
Якщо погодитися з тим, що Крим хоча б на якийсь час залишатиметься під контролем Росії – це погодитися з тим, що до українських громадян застосовуватимуться «свавілля, тортури, побиття, утримання у в’язницях», це не буде перемогою, вважає перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял. В інтерв’ю Крим.Реалії він розповів про настрої людей, які живуть в анексованому Криму.
«Під окупацією люди живуть, намагаються якось там не втратити взагалі здоровий глузд. Хтось стурбований тим, що відбувається довкола більше. Хтось – тільки коли це стосується його чи його рідних безпосередньо. А так, думають: не буду нікого чіпати, не буду ні про що говорити, аби мене це не зачепило. Для них це капсулізація, можливість, я так думаю, втекти від того, що може статися з ними», – розповів Наріман Джелял.
Треба з цими людьми поспілкуватися, отримати їхню довіру, щоб дізнатися, що вони думають насправді Наріман Джелял
А загроза є для кожного, вважає Наріман Джелял.
«Нові затримання, нові вибачення перед камерами за якесь слово, за пісню, яку ти слухав, чи вітання, чи навіть якщо у тебе жовто-блакитні кольори десь на одязі, чи будинок у тебе так був пофарбований. І рівень цього полювання на відьом, цієї істерії, він зростає щодня. І, звичайно, люди просто хочуть якось сховатися. І тому зовні можна побачити різне. Але треба з цими людьми поспілкуватися, отримати їхню довіру, щоб дізнатися, що вони думають насправді», – зазначив перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу.
Спілкуватися з кримчанами та добиватися їхньої довіри українська держава може й краще, вважає менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
«Важко сказати, що ми робимо все можливе, щоб вибудовувати та зберігати зв’язки з людьми, які залишаються в окупації, зокрема й на тимчасово окупованій території Криму. Наші меседжі, які держава транслює, непослідовні. Це стосується меседжів щодо паспортів, захисту прав майбутнього», – наголосила Альона Луньова.
Меседжі, які держава транслює, непослідовні. Це стосується меседжів щодо паспортів, захисту прав майбутнього Альона Луньова
Одна з важливих причин непослідовності – відсутність чіткого державного бачення, що робити з окупованими та деокупованими територіями, вважає правозахисниця. Різні представники влади можуть по-різному ставитися і до українських громадян, які отримали російський паспорт в окупації, зазначає Луньова, при тому, що українське законодавство не визнає цей документ і не передбачає відповідальності за його наявність.
«Періодично виникають питання щодо колаборантів, про відповідальність. Чи взяв ти взяв російський паспорт, а ти тому взяв, бо любиш Путіна та російську владу. Тобто ці дискусії все одно є, і держава має чітко сформулювати позицію. Сформулювати зрештою і з цією позицією бути послідовними, щоб усі державні органи комунікували саме це», – заявила Олена Луньова.
Якщо до отримання російського паспорта в окупації є хоча б різні позиції, то як діяти українцям, чиє майно відбирає окупаційна влада, позиції немає жодної, каже Луньова.
Люди не можуть жити так, щоб їхнє життя було просто не визнане Альона Луньова
«У нас немає позиції, що робити людям, чи варто їм повернутися в окупацію, перереєструвати це майно і як бути в цілому, тому що окупація триває багато років, і ми маємо, нарешті, як держава припинити вдавати, що всі 10, а скоро 11 років в окупації нічого не відбувається. Давайте скажемо, що нічого не визнаємо. Але люди не можуть жити так, щоб їхнє життя було просто не визнане. Тому держава має шукати інші підходи, формувати їх і потім спілкуватися з людьми в окупації», – розповіла Альона Луньова.
В окупації також є життя – люди вмирають, народжуються, купують, передають майно у спадок. І не надавати механізми, які можуть дозволити українським громадянам в окупації якимось чином документально підтвердити ці факти за українським законодавством, не дуже справедливо, вважає правозахисниця.
«Мені здається, що це викликає численні питання, викликало під час та й після деокупації на Херсонщині, коли здавалося, що деокупація Криму ось-ось відбудеться. Дуже багато було питань із Криму саме про те, що буде з документами, виданими в окупації. Насамперед, хвилювало право власності, тому що за українським законодавством зареєстровано не те що менше 10, менш як 5% усіх угод, які були здійснені на окупованій території Криму під час окупації», – розповіла Олена Луньова.
Цими питаннями опікується Міністерство реінтеграції України, яке у грудні було реорганізоване в Міністерство національної єдності. Поки що важко сказати, який у нього буде функціонал, каже Луньова.
Редакція Крим.Реалії звернулася до міністерства з пропозицією долучитися до цієї розмови. Але, як повідомили у пресслужбі, у міністерстві триває реорганізація, і там ще не готові до коментарів.
Поки що схоже, що йдеться про зміну назви, вважає правозахисниця. А з публічних заяв складається враження, що акцент у роботі нового відомства буде зроблено на українців за кордоном, тих, хто виїхав із країни після повномасштабного вторгнення.
Побудова єднання, розвиток цієї єдності, підтримка, вона повинна включати всіх українців, незалежно від того, де вони живуть Альона Луньова
«Ми готуємо публічну заяву громадських організацій про те, що все ж таки єднання має включати, і в цілому побудова єднання, розвиток цієї єдності, підтримка, вона повинна включати всіх українців, незалежно від того, де вони живуть. А оскільки і українці за кордоном, і українці, які перебувають в окупації, страждають від наслідків припинення або розірвання зв’язків зі своєю рідною державою, то, в принципі, підходи мають бути спільними. Ми маємо підтримувати зв’язки, ми маємо підтримувати людей, де б вони не перебували», – наголосиа Альона Луньова.
Щоб зберігати зв’язок з людьми в анексованому Криму, треба розуміти, що вони живуть в іншому інформаційному, культурному, правовому середовищі. І це середовище дуже сильно впливає на їхній менталітет, зазначає правозахисниця. На сьогоднішній день основний виклик – це відсутність ефективного доступу українських медіа та можливості достукатися до людей. Такий самий дефіцит інформації про Крим є і на материковій Україні, каже Луньова.
«По-перше, потрібно якнайбільше говорити про людей в окупації, про їхні проблеми. Тому що зараз у нас фактично не те, що вакуум інформації, ми дуже мало знаємо про людей, їхні виклики, з якими вони стикаються під час проживання в окупації. Потрібно спробувати вивчити краще та пошукати канали, якими ми зможемо більше отримувати інформацію з окупованих територій», – каже Альона Луньова.
Інший виклик – освіта на окупованих територіях. Після російських танків заходить російське міністерство освіти, каже Луньова.
«Російські та мілітарні наративи, питання індоктринації – це все ми бачимо в освіті у Криму. Людей наших дітей готують до війни проти України. Є «Юнармія», інші рухи мілітарні, всі вони спрямовані на це. І перебудова освіти, залучення дітей із Криму в освітні процеси України дуже важливе», – каже Луньова.
Необхідно активніше залучати молодь з окупованих територій до навчання на підконтрольній території Україні, розробляти програми з працевлаштування та механізми щодо підтвердження документів про освіту, здобутих в окупації, упевнена правозахисниця.
А після деокупації, каже Луньова, необхідно буде відновлювати український медіапростір. А для цього потрібна готовність журналістів їхати на звільнені території, а деяким ЗМІ потрібно буде повернутися туди працювати.
