В день Преображення Господнього (за російським календарем), «єпископ Скадовський і Алешкинський Філарет» провів Божественну літургію в Преображенському храмі селища Каланчак, яке нині перебуває під російською окупацією. Йому співслужили «благочинний Каланчацького благочиння», «настоятель храму протоієрей» Михайло Куліна, «архідиякон» Микола Бєлощицький та духовенство «Каланчацького благочиння».
До 2023 року Преображення відзначали 19 серпня за старим календарем, але з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар дата святкування змістилася на 13 днів раніше. Росіяни таким чином мають інший календар та інші церковні дати.
Під час богослужіння була піднесена молитва про «святу Русь». Після заамвонної молитви освятили плоди, а після відпусту духовенство й парафіяни пройшли хресним ходом навколо храму. «Єпископ» звернувся до присутніх із проповіддю.
У цей день «єпископ Філарет» вручив подячні грамоти благодійникам і трудівникам храму, які особливо потрудилися «на славу Божу». Але на фото ми чомусь бачимо представників російського Міністерства з надзвичайних ситуацій.
Напередодні «єпископ Філарет» звершив Всеношну в Свято-Сергівському храмі в Скадовську.
Участь РПЦ у служінні окупаційній владі не є новим явищем, а має глибоке історичне коріння. У 1943 році, під час Другої світової війни, Сталін вирішив використати релігійну структуру для мобілізації населення. 4–5 вересня 1943 року він зустрівся з трьома головними ієрархами (яких ще не встигли стратити ) – митрополитами Сергієм (Страгородським), Алексієм (Симанським) та Миколою (Ярушевичем). Ця зустріч започаткувала відновлення Московської патріархії, відкриття богословських семінарій, повернення церковного майна й обрання патріарха. 8 вересня 1943 року Архієрейський собор обрав митрополита Сергія «патріархом Московським і всієї Русі».
Для контролю над Церквою радянська влада створила спеціальний державний орган — Раду у справах Російської православної церкви, який тісно співпрацював із НКГБ/КДБ.
Таким чином, «офіційне відродження» РПЦ Сталіним було не стільки релігійним кроком, скільки політичним інструментом державного контролю – і ця модель повторюється нині на окупованих територіях України, де РПЦ використовується Кремлем як елемент пропаганди та підкріплення ідеології «русского мира».
А довірливих громадян, що мають релігійні потреби, затягують до російської церкви, бо альтернативи їй на окупованій території немає. При цьому Росія продовжує заявляти про «утиски» РПЦ на території України.
Читайте також:
В окупованому Залізному Порту на Херсонщині згорів аквапарк: росіяни в усьому звинувачують ЗСУ
