У 90-річному віці відійшла у засвіти кіноакторка, актриса Львівського національного драматичного театру імені Марії Заньковецької Таїсія Литвиненко.
Про це повідомив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
«Неймовірна кіноакторка, яскрава зірка Львівського національного драматичного театру імені Марії Заньковецької, народна артистка України. Таїсія Йосипівна понад пів століття подарувала театру. Її голос, пластика, емоції – назавжди залишаться в душі Львова. Щирі співчуття рідним, близьким, театральній родині» – йдеться у дописі.
Таїсія Литвиненко народилася 10 лютого 1935 року в селі Погреби Броварського району. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Івана Чабаненка та Леоніда Олійника). Працювала у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, згодом – у Запорізькому українському музично-драматичному театрі. У репертуарі акторки близько 100 театральних вистав.
У кіно пані Таїсія дебютувала 70 років тому роллю Галі у «Назарі Стодолі» (1954) Віктора Івченка за п’єсою Тараса Шевченка.
«Стильне костюмне кіно, з піснями і танцями, козацький побут і звичаї, доволі жорсткі. Литвиненкова Галя посеред цих умовностей – сама природність, сам чар і незалежність дівоча», – написав на своїй сторінці у фейсбуці кінокритик Сергій Тримбач.
Він також додав, що проживши більшість життя у Львові, Таїсія Литвиненко поєднувала різні українські традиції, стилі і техніки акторства.
«Кожна її роль – це особливий чар непоборної жіночності, людського магнетизму, органіки. Скажімо, роль Пріськи у «Вавилоні ХХ» Івана Миколайчука. Дружина персонажа на ймення Явтушок, у виконанні Борислава Брондукова… Ну яка там може бути комуна і які правила поведінки, коли природа в цій жінці живе своїм розкішним, своїм свобідним життям?! Яке й перемагає вигадані, хоч і з найкращих спонукань, конструкції суспільного розвитку. Конструкції – це точно не для персонажів, не для ролей, які грала наша славна артистка», – йдеться у дописі.
У фільмі «За двома зайцями» її героїня Химка, за словами Сергія Тримбача, «руйнівниця і сама насмішка над людьми, що вирішили пограти в театр нібито городського – очень і очень – життя».
Кінокритик припускає, що у цьому і полягає заповіт акторки – залишати справжніми.
«Попри все лишатися в Природі і природнім, не піддаватися на принади штучності (у тому числі й містера ШІ, себто Штучного інтелекту) і дешевих ролевих ескапад, що приманюють у вигадані фантазійні світи – вигадані не вами і за вас. Ні, вигадуйте, але свій світ, тримайтесь своєї ролі і свого покликання…» – написав Сергій Тримбач.
