Пішов з життя перекладач та викладач Тарас Бойко.
Це сталося 10 квітня. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив очільник видавництва Komubook Павло Швед.
Для видавництва Komubook Тарас Бойко переклав, зокрема «Місіс Делловей» Вірджинії Вулф, «Серце пітьми» Джозефа Конрада і більшу частину збірки творів Говарда Лавкрафта.
«Раптово відійшов у вічність талановитий перекладач і загалом дуже світла та добра людина Бойко Тарас Богданович. Про смерть перекладача нас повідомила його дружина. Спочивайте з миром, пане Тарасе. Вічна пам’ять!» – йдеться у дописі.
Тарас Бойко є автором численних перекладів з англійської на українську мову, серед яких:
- Салман Рушді, «Джозеф Антон» (2012);
- Том О’Ніл, «Давні друзі» (2012);
- Сюзен Зонтаґ, «Хвороба як метафора», «Метафори СНІДу» (2012);
- Салман Рушді, «Лука й вогонь життя» (2012);
- Салман Рушді, «Гарун і Море Оповідок» (2012);
- Даїті О Гоґейн, «Історія кельтів» (2011);
- Салман Рушді, «Флорентійська чарівниця» (2010);
- Джейсон Джонсон, «Аліна» (2009);
- Джон МакКормак, «Історія Ірландії» (видавництво «Юніверс», 2007);
- Р. Ч. Спрол, «Невидима рука»;
- Р. Ч. Спрол, «Заскочені стражданням»;
- Р. Ч. Спрол, «Божий задум».
«Мені завжди хочеться, аби переклад був «український». Маю на увазі, аби не кидалося у вічі, що то переклад. Але такого досягти складно», – розповідав перекладач в інтерв’ю Komubook.
Він додав, що перекладач має хотіти бути «співавтором» оригіналу, а сам особисто досліджував «Відтворення ритму новел Василя Стефаника англійською мовою».
«І цілком погоджуюся з Олексою Логвиненком, що в перекладі найголовніше ритм. Також погоджуюся з тим, що треба вчитися на поганих перекладах, себто на тому, як не треба перекладати. А якщо хороший переклад, то одразу важко зрозуміти, чому він хороший. Просто хороший. Легко читається», – йдеться в інтерв’ю.
Довідково: Тарас Бойко – український перекладач. Мешкав в Івано-Франківську. Навчав іноземної мови студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Івано-Франківського національного медичного університету та інших вузах. Потім певний час проживав у Києві. Працював перекладачем при Верховній Раді та Міністерстві юстиції. Як зазначила родина перекладача, разом із владикою Стрийським Тарасом Сеньківим, владикою Івано-Франківським Володимиром Війтишиним та іншими делегатами у 1989 році проводили голодування в Москві на підтримку УГКЦ. Отримав особливі заслуги перед УГКЦ.
