Росія гостро критикувала це рішення – зокрема речник Кремля Дмитро Пєсков, який сказав, що цей крок «мотивуватиме «гарячі голови» в Києві» до агресивніших дій.
Але адміністрація Трампа казала, що це посилює здатність України саме оборонятися.
«Адміністрація Трампа окреслила продаж як ознаку, що вона є «жорстокішою» щодо Росії, аніж президент Барак Обама», – писав сайт телекомпанії АВС.
«Джавеліни» також тішили публіку, коли їх провезли Хрещатиком у Києві на параді на честь Дня Незалежності України у серпні 2018 року.
Потім ще перед самим вторгненням Росії США та Британія надали додаткові «Джавеліни» і вони відіграли важливу роль в обороні Києва і знищенні російських колон бронетехніки в перші місяці 2022 року.
Через кілька тижнів після початку великої війни в інтерв’ю телеканалу Fox вже не президент Трамп сказав: «Росія глибоко застрягла, навіть глибше, аніж могли вони собі це уявити – і це через зброю, яку я дав і яку українці так вправно застосували».
Військові катери
У 2019 році адміністрація Трампа виділила Україні два військові катери класу Island «Слов’янськ» і «Старобільск». Ще три катери надійшли в 2021 році, отримавши, наприклад, назви «Суми» і «Фастів». США надали також підготовку екіпажів для катерів в американському Балтиморі.
Катери цього класу мають запас ходу на морі 6100 кілометрів, мають в довжину понад 33 метри і потужне бойове оснащення.
У липні 2020 року адміністрація Трампа також ухвалила рішення про продаж Україні 16 швидкісних патрульних катерів Mark VI, а також інше обладнання для ВМСУ.
Катери Mark VI діють у мілких водах поблизу узбережжя і здійснюють патрульні функції, розвиваючи велику швидкість – 76 кілометрів на годину!
«Це доречна допомога для посилення слабкого українського флоту, якому бракує здатності патрулювати узбережжя країни в Чорному та Азовському морях, не говорячи вже про противагу російському Чорноморському флоту», – писали ЗМІ в той час.
Доля цих катерів склалась по-різному. Деякі – як-от «Слов’янськ» – були знищені ракетами російського флоту в перші тижні повномасштабного вторгнення при виконанні бойових завдань.
Як би там не було, але першою адміністрацією США, яка почала кроки зі зміцнення Військово-морських сил України, була адміністрація Трампа першої каденції.
«Кримська декларація»
Через десять днів після зустрічі тодішнього президента США Трампа та російського президента Володимира Путіна США оприлюднили «Кримську декларацію». Сталося це 25 липня 2018 року.
Вона була у формі заяви тодішнього держсекретаря Майка Помпео. А вручили текст «Кримської декларації» лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву.
«Кримська декларація» підтвердила невизнання анексії півострова Росією та проголосила довгострокову політику відмови визнання її претензій на територію, захоплену силою всупереч міжнародному праву.
Декларація має три параграфи, перший з яких говорить: «Росія, шляхом вторгнення в Україну та спроби анексії Криму в 2014 році, намагалася підірвати основоположний міжнародний принцип, якого дотримуються демократичні держави: жодна країна не може силою змінювати кордони іншої».
Багато хто одразу провів паралель між «Кримською декларацією» та «Декларацією Веллеса» 1940 року, якою США не визнали окупацію СРСР трьох балтійських держав – Естонії, Латвії та Литви. Були коментарі, що «Кримська декларація» також рано чи пізно поверне український суверенітет над Кримом – треба лише терпеливо чекати.
В 2020 році тодішній держсекретар Помпео знову наголосив: «Сполучені Штати Америки вкотре заявляють: Крим – це Україна. Як це вказано у нашій «Кримській декларації» від липня 2018 року, США не визнають і ніколи не визнають претензії Росії на суверенітет над цим півостровом».
«Північний потік»
США наприкінці першої каденції Трампа запровадили санкції проти російських трубоукладальних кораблів та їхніх власників, які могли завершити будівництво газогону «Північний потік-2» дном Балтійського моря з Росії до Німеччини. Тодішній держсекретар Помпео тоді заявив, що це є «одним з механізмів стримування російської агресії щодо України».
Зокрема, під санкції потрапило судно «Фортуна», яке укладало труби «Північного потоку-2». Крім «Фортуни», під санкції потрапили зареєстровані у Венесуелі російські судна «Максим Горький» та «Сієрра», які також брали участь в проєкті.
Вже через пів року після завершення першого президентського терміну Трамп вихвалявся: «І кажуть, що Трамп не був достатньо жорстким стосовно Росії. Правда? Я зупинив їхній трубопровід. Трубопровід був найголовнішим джерелом доходів для Росії. І я зупинив його. А цей хлопець негайно дав йому зелене світло», – сказав Трамп про 46-го президента США Джо Байдена.
Байден справді скасував деякі санкції проти німецьких партнерів «Газпрому» після приходу в Білий дім – зокрема проти оператора газопроводу Nord Stream 2. AG і його гендиректора Маттіаса Варніга, колишнього офіцера східнонімецької «Штазі».
Доля «Північного потоку» складалась драматично – його загадково було підірвано під час великої війни у вересні 2022 року і, як писала преса, слід може вести до України.
Висилка дипломатів
В березні 2018 року країни Заходу синхронно оголосили про висилку російських дипломатів через отруєння в Британії Сергія Скрипаля та його дочки.
Так, адміністрація Трампа ухвалила рішення вислати з країни 60 російських дипломатів, а також закрити російське генконсульство в Сіетлі. Йдеться про 48 співробітників посольства і 12 членів постійного представництва РФ при ООН у Нью-Йорку.
Відповідно до припису, вони покинули країну протягом тижня. 1 квітня повідомили, що вислані російські дипломати залишили США двома спецрейсами російських Іл-96.
«Адміністрація Трампа в понеділок (26 березня – ред.) розпорядилася вислати 60 російських розвідників і дипломатичних офіцерів у Нью-Йорку та Вашингтоні й закрити російське консульство в Сіетлі у відповідь на отруєння колишнього російського шпигуна у Великій Британії», – йдеться в повідомленні.
Російське консульство в Сіетлі, на думку високопоставлених чиновників адміністрації Трампа, стало «ключовим форпостом в розвідувальних операціях Росії».
Цікаво, що в Сіетлі розташована штаб-квартира та виробничі потужності провідного авіавиробника США, компанії Boeing, яка також виконує і військові контракти для Пентагону.
Туреччина і С-400
У грудні 2020 року адміністрація Трампа запровадила санкції проти Туреччини за придбання російських комплексів протиповітряної оборони С-400.
В 2017 році турецький президент Реджеп Тайїп Ердоган уклав угоду з Володимиром Путіним на 2,5 мільярди доларів на придбання мобільних комплексів, які діють за принципом «земля-небо».
США вважали, що Туреччина як член НАТО мала би двічі подумати перед тим, як укладати таку оборону стратегічну угоду з Росією на придбання систем, які можуть становити загрозу літакам альянсу.
Незважаючи на попередження від Вашингтону, Туреччина прийняла перші російські чотири батареї С-400 в липні 2019 року.
Окрім санкцій проти військової промисловості Туреччини та чільних чиновників турецького ВПК, США також призупинили поставку Анкарі систем Patriot.
Також в 2019 році адміністрація Трампа усунула Туреччину з міжнародного консорціуму, який розробляв новий багатоцільовий літак F-35, який є «невидимкою» і вважається найкращим, найсучаснішим бойовим літаком у світі.
В заяві Білого дому тоді говорилося: «F-35 не може співіснувати з російською платформою збору розвідувальної інформації, яка буде використана для вивчення розширених можливостей (F-35)».
Удар по «Вагнеру»
Під авіаційний удар міжнародної коаліції на чолі зі США у Сирії 7 лютого 2018 року потрапили найманці з російської приватної військової компанії «Вагнер».
Як повідомляла американська телекомпанія CBS News по гарячих слідах, якщо серед загиблих були російські найманці – то це означає, що вперше авіаудар США вбив росіян в Сирії.
Серед подробиць була й така: російські найманці охороняли чи намагалися взяти під контроль нафтове родовище в Сирії.
Перед тим, як військова авіація США у Сирії здійснила обстріл військ Асада, курдський командир зв’язався з російськими найманцями і попросив не продовжувати наступ. Російський офіцер заявив, що наступу немає, проте за результатами атаки американців, за різними даними, могло загинути близько 200 бойовиків ПВК «Вагнер».
Пізніше – вже під час великої війни Росії проти України – «вагнерівці» активно штурмували українські позиції на Донбасі (зокрема під Авдіївкою), повідомляли в ЗСУ і підтверджували в ПВК. Лише невдалий заколот «Вагнера» в самій Росії в червні 2023 року змусив його найманців припинити активну участь у війні проти України.
