Осман Нурі-Асан оглу Акчокракли (1879–1937) — видатна постать кримськотатарської культури, письменник, історик, журналіст, педагог, археолог і етнограф, чиє життя стало символом відданості народу та науці.
Про це повідомляє видання Кримські новини.
Його внесок у збереження кримськотатарської спадщини залишається неоціненним, а трагічна доля — нагадуванням про жорстокість сталінських репресій.
Ранні роки та освіта
Народився Осман 15 січня 1879 року в Бахчисараї. Від батька, майстра арабської каліграфії, він успадкував любов до мистецтва письма, що стало основою його майбутньої викладацької кар’єри. Початкову освіту здобув у Зінджирли медресе — найстарішому навчальному закладі Криму. Згодом навчався в медресе Давут-Паша в Стамбулі та в престижному університеті Аль-Азгар у Каїрі, де поглиблював знання з історії Сходу, арабської літератури та археології. Попри ґрунтовну освіту, Осман скромно називав її «незакінченою середньою».
Творчий і науковий шлях
Повернувшись до Криму, Акчокракли викладав каліграфію в Санкт-Петербурзькому університеті, де серед його учнів був відомий сходознавець Ігнатій Крачковський. Він працював коректором і друкарем у видавництві Ільяса Бораганського, перекладав російську класику, зокрема твори Пушкіна та Гоголя, кримськотатарською мовою. Співпрацював з газетами «Терджиман», «Ульфет» і журналом «Шура», а в 1921 році заснував Дім-музей Ісмаїла Гаспринського в Бахчисараї.
Під час революційних подій 1917 року Акчокракли став членом Курултаю Кримської Народної Республіки. Він викладав у Таврійському національному університеті та Кримськотатарському педагогічному інституті, досліджував фольклор, етнографію та історію. У 1925 році разом з Усеїном Боданінським відкрив у селі Капсихор рукопис дастана XVII століття «Тугай-бей» — перлину кримськотатарської літератури. Як член Таврійського товариства історії, археології та етнографії, він досліджував пам’ятки Криму, залишивши праці про Бахчисарай, Чуфут-Кале, Старий Крим та інші місця.
Репресії та трагедія
На початку 1930-х років Акчокракли став жертвою сталінських репресій. У 1934 році його звільнили з педагогічного інституту за звинуваченнями в «націоналізмі». Після цього він викладав у комсомольській школі, а згодом переїхав до Баку. Однак 5 квітня 1937 року НКВС заарештував його за сфабрикованими звинуваченнями у «шпигунстві» та «пантюркізмі». 17 квітня того ж року Османа засудили до розстрілу. У своєму останньому слові він не визнав провини. Того ж дня його стратили.
Дружину Османа, Зеру Акчокракли, заарештували за «недонесення» і засудили до 5 років каторги. Її подальша доля невідома.
Спадщина
Осман Акчокракли залишив багатий спадок: праці з історії, мови, літератури, етнографії та геральдики кримських татар, зокрема «Татарські тамги в Криму» та «Старокримські та Отузькі написи XIII–XV ст.». Його каліграфічні роботи прикрашають Бахчисарайський палац і мечеть у Петербурзі. Він став одним із засновників татарознавства — дисципліни, що вивчає культуру та історію кримських татар.
Попри те, що Османа Акчокракли не було офіційно реабілітовано, його ім’я залишається символом духовної стійкості та відданості кримськотатарському народу. Його життя та творчість — приклад невтомної боротьби за збереження національної ідентичності.
Читати також: Айше Сейтмуратова: незламний дух кримськотатарської боротьби
