Міністерство культури та стратегічних комунікацій України додало нові елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомили на сайті Мінкульту.
Серед них:
- обряд «Дівування» у місті Баштанка Миколаївської області;
- мосяжні традиції Гуцульщини.
«Дівування» – весільний обряд з Миколаївщини. Як повідомляє Район.Миколаїв з посиланням на Миколаївський обласний центр народної творчості, в основі обряду – створення випічки різних форм, переважно у вигляді дерева.
Розрізають і роздають весільний хліб лише на другий день святкування. Молода з дружкою зрізують ножицями печиво та пригощають насамперед молодь, а потім інших гостей.
На Баштанщині випікають печиво у формі сердечок, бантиків, кружечків, вісімок, метеликів. Нанизують його на довгі міцні нитки й рядами закріплюють на спеціальній металевій конструкції. Вона складається з одного чи декількох кругів різного діаметра, скріплених між собою стрижнями. За формою баштанське дівування нагадує діжку, може досягати двох метрів заввишки. Форма обрана невипадково — щоб життя молодят було, як повна діжа.
Виготовляють печиво заміжні жінки та традиційно випікають його у четвер. Важливим є нагляд, щоб випічка приготувалася, але не підгоріла – щоб життя в молодят було щасливим. В різних частинах регіону технологія і форма випічки дещо відрізняється.
Мосяжні традиції Гуцульщини — це народний термін, яким називають художню обробку металів та виготовлення металевих виробів. У своїй роботі мосяжники використовують латунь, мідь, олово і срібло, а також жерсть, яку називають мосяжною бляхою. Мосяжники на Гуцульщині виготовляли переважно пряжки, хрести, згарди (нагрудні прикраси), оздоблення чересів (широкі ремені) і пістолів.
