Обряд «Дівування» з Баштанки та мосяжні традиції Гуцульщини увійшли до переліку нематеріальної культурної спадщини

«Дівування» з Баштанки та черес від мосяжника. Фото з сайту Миколаївського обласного центру народної творчості та Музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини у місті Косів

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України додало нові елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. 

Про це повідомили на сайті Мінкульту.

Серед них:

  • обряд «Дівування» у місті Баштанка Миколаївської області;
  • мосяжні традиції Гуцульщини.

«Дівування» – весільний обряд з Миколаївщини. Як повідомляє Район.Миколаїв з посиланням на Миколаївський обласний центр народної творчості, в основі обряду – створення випічки різних форм, переважно у вигляді дерева.

Розрізають і роздають весільний хліб лише на другий день святкування. Молода з дружкою зрізують ножицями печиво та пригощають насамперед молодь, а потім інших гостей. 

На Баштанщині випікають печиво у формі сердечок, бантиків, кружечків, вісімок, метеликів. Нанизують його на довгі міцні нитки й рядами закріплюють на спеціальній металевій конструкції. Вона складається з одного чи декількох кругів різного діаметра, скріплених між собою стрижнями. За формою баштанське дівування нагадує діжку, може досягати двох метрів заввишки. Форма обрана невипадково — щоб життя молодят було, як повна діжа.

Виготовляють печиво заміжні жінки та традиційно випікають його у четвер. Важливим є нагляд, щоб випічка приготувалася, але не підгоріла – щоб життя в молодят було щасливим. В різних частинах регіону технологія і форма випічки дещо відрізняється.

Весільний хліб, виготовлений під час обряду «Дівування». Фото з сайту Миколаївського обласного центру народної творчості1

Мосяжні традиції Гуцульщини — це народний термін, яким називають художню обробку металів та виготовлення металевих виробів. У своїй роботі мосяжники використовують латунь, мідь, олово і срібло, а також жерсть, яку називають мосяжною бляхою. Мосяжники на Гуцульщині виготовляли переважно пряжки, хрести, згарди (нагрудні прикраси), оздоблення чересів (широкі ремені) і пістолів.

Жіночі прикраси від мосяжника. Фото з Музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини у місті Косів2

Джерело

Новости Крыма