Абдулла Абілйович Лятіф-заде (1890–1938) – видатний кримськотатарський поет, перекладач, літературознавець і педагог, чия творчість стала невід’ємною частиною культурної спадщини кримських татар.
Про це повідомляє видання Кримські новини.
Його життя, сповнене боротьби за освіту й національну ідентичність, трагічно обірвалося через сталінські репресії, але його спадщина продовжує надихати.
Ранні роки та освіта
Народившись 26 серпня 1890 року в Сімферополі в сім’ї вчителя, Абдулла з дитинства захоплювався рідною мовою та літературою. Він навчався в кримському медресе, а згодом у Стамбулі, де познайомився з європейськими літературними традиціями. Після повернення до Криму він викладав в Євпаторії та Сімферополі, виховуючи молодь і сприяючи розвитку освіти.
Громадська діяльність
Лятіф-заде активно долучався до громадського життя. У 1917 році його обрали делегатом І Курултаю кримськотатарського народу, а також він співпрацював із газетою «Millet», деякий час виконуючи обов’язки головного редактора. Важливим внеском стала його робота над переходом кримськотатарської мови на латинську графіку в 1927–1930 роках, а також участь у діалектологічних експедиціях і створенні словників, що сприяли розвитку літературної мови.
У 1928–1934 роках Абдулла навчався в Академії образотворчого мистецтва в Москві та Державній академії мистецтвознавства в Ленінграді, після чого викладав західноєвропейську літературу в Кримському педагогічному інституті.
Літературна творчість
Творчість Лятіф-заде вирізняється громадянською спрямованістю та любов’ю до рідного краю. Його єдина прижиттєва збірка «Yañı saz» («Нова музика»), видана 1928 року, стала важливим кроком у розвитку кримськотатарської літератури. У віршах поет оспівував боротьбу, надію та духовну свободу. Особливо відомим є вірш «Дух поета» (1927), де він проголосив: «Не для смерті я народився… Не помру я», що стало символом його незламності.
Лятіф-заде також прославився як перекладач, адаптуючи твори світової літератури кримськотатарською. Його дружба з Павлом Тичиною та підтримка Агатангела Кримського свідчать про його зв’язки з українською інтелігенцією.
Трагедія та спадщина
У 1937 році Лятіф-заде звинуватили в «націоналізмі» через використання неросійських запозичень у викладанні, що стало приводом для звільнення. 17 квітня 1938 року його розстріляли в Сімферополі разом із іншими представниками кримськотатарської інтелігенції за сфабрикованими звинуваченнями в «контрреволюційній діяльності». Ця трагедія стала втратою для всієї кримськотатарської культури.
Попри репресії, спадщина Абдулли Лятіф-заде живе в його поезії, перекладах і внеску в розвиток рідної мови. Його творчість залишається символом стійкості та закликом до збереження національної ідентичності, що особливо важливо в умовах сучасних викликів для кримських татар.
Читати також: Емір Фаїк: життя в об’єктиві кінокамери та на сторінках книг
