У Рівному відзначили лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця.
Захід відбувся 2 березня у Рівненській обласні науковій універсальній бібліотеці, що на Лебединці. Крім урочистостей, дійство об’єднало письменників України в літературному кафе. Дійство відвідала журналістка Район.Культура.
«Письменник живе доти, доки його ім’я звучить, доки на його вірші пишуть пісні й передають їх із покоління до покоління. Саме таким був, саме таким став Анатолій Криловець – наш земляк, геній інтимної літератури, інтимної української поезії», – сказала на початку вечора письменниця Валентина Люліч, учениця Анатолія Криловця.
Валентина Люліч також розповіла, що нині премію присуджують ушосте, обравши за основу два тематичні напрями, найбільш виразні у творчості Анатолія Криловця – інтимну та філософську лірику, наголосила на іменах лауреатів попередніх років, які нині продовжують творити сучасну українську літературу.
«Традиційно ми отримуємо на конкурс оригінальні творчі роботи. Це здебільшого любовна та філософська лірика. Та були автори, які писали так цікаво, що їх могли б номінувати і там, і там – якась одна поезія більш інтимна, інша – більш філософська. Це призводило до дискусій серед членів журі. Та ми намагалися відзначити справді найкращих», – сказав перед початком нагородження Роман Криловець, один зі засновників премії, син Анатолія Криловця.
Лауреатами Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця в номінації «Філософська лірика» стали Мар’яна Пильник-Зеленюк та Артем Азаян (диплом ІІІ ступеня); Людмила Ромен і Надія Позняк (диплом ІІ ступеня); Олександр Бобошко (диплом І ступеня).
«Поет сам про себе не може сказати, чи поет він. Це можуть сказати інші люди. Тому завжди приємно отримувати відзнаки. Дякую організаторам за можливість показати свою роботу. Ця премія справді окриляє», – сказав після нагородження Артем Азаян, який долучився до заходу дистанційно.
Присутньою на заході була номінантка зі Сум Надія Позняк.
«Раніше я надсилала для участі в цьому творчому змаганні книгу «Ряди фур’є», яка отримала третю премію в номінації «Любовна лірика». Після того, як вийшла моя книга «Дзигарів легка хода», я ризикнула надіслати її в номінацію «Філософська лірика». І, безумовно, я щаслива знову бути серед номінантів. Друга премія вже показує ріст», – наголосила пані Надія.
Своєю чергою Олександр Бобошко, володар першої премії серед «філософів», приєднавшись дистанційно, говорив, що розвиток мистецтва, літератури і культури навіть у ці нелегкі часи – це розрада й опора для авторів, підкреслив, що чув багато позитивних відгуків про премію імені Анатолія Криловця.
У номінації «Любовна лірика» лауреатами ІІІ ступеня стали чинний офіцер Національної гвардії України Андрій Карпенко та острожанка Галина Максимчук; лауреатами ІІ ступеня – Марися Ластівка та Марина Забуранна; лауреаткою І ступеня – Олена Іськова-Миклащук.
«Андрій Карпенко – чинний офіцер Нацгвардії України, який попри все не лише захищає нас, а й пише, пише яскраво, пише самобутньо. Ми ознайомилися не лише з його поезією, а й відеопоезією. Це надзвичайно!» – прокоментував добірку творів лауреата Роман Криловець.
«Коли згадую Анатолія Криловця, то перше, що спадає на думку, це слова Ліни Костенко: «Ай правда, крилатим ґрунту не треба». Анатолій Олександрович був людиною, яка не трималася за земне. Таким відкритим, таким щирим, таким безкорисним, він був… Крилатим у всіх сенсах, які тільки можна уявити. Але наступний рядок Ліни Костенко якось так пророче підкреслює: «Землі немає, то буде небо». І попри те, що немає Анатолія Олександровича тут фізично, я вірю, що така світла, така наповнена любов’ю, добром душа не могла зникнути безслідно. Вона десь в іншому вимірі чи вияві. Вона стала зіркою, яка веде тих, хто його знав, тих, хто його любив, тих, хто продовжує його справу і надалі. Нехай так і буде, якомога довше», – поділилася спогадами про свого викладача й наставника лауреатка третьої премії острожанка Галина Максимчук.
Одеситка Марина Забуранна, яка приєдналася по відеозв’язку, розповіла, що премія Криловця – це перший творчий конкурс, на який вона наважилася подати свої твори.
«Радію, що в такий складний час нам усім вдається робити так, щоб наша культура працювала, відроджувала, знаходила, створювала, що ми працюємо, що ми маємо сили, що ми підтримуємо, шануємо пам’ять про тих, кого потрібно шанувати, і що ми далі триваємо», – сказала авторка.
Олена Іськова-Миклащук, володарка першої премії, приїхала до Рівного з Хмельниччини. Виступаючи, пані Олена багато говорила про сьогодення та те, як лихоліття відображається на творчості.
«Після 2014 року я думала, що я пишу лише про війну. І саме оголошення про цю премію нагадало, що в мене ж є слова про любов. І, як видно, досить вдалі слова», – наголосила літераторка.
Крім основних призів, журі також вручило спеціальні відзнаки. Зокрема, нагороду отримала тернополянка Тетяна Лекавська за пісню «Говори» на слова Анатолія Криловця. Також були відзначені Тетяна Шаповал, Руслан Ярошенко, Наталя Свойкіна, Микита Рижих, Вікторія Кравченко, Богдан Притула, Аліна Карпова, Олександра Комісарова.
Після нагородження літератори Рівного та гості продовжили спілкування у форматі літературного кафе.
Також Валентина Люліч оголосила про те, що на 2025 рік заплановане видання книги спогадів про Анатолія Криловця.
