11 червня 2025 року, ми відзначаємо 95-ту річницю від дня народження Нарімана Казенбаша — видатного кримського татарина, ветерана Другої світової війни, активіста національного руху, цілителя-табіба та голови Асоціації кримськотатарських ветеранів війни і праці. Його життя — це історія незламності, самопожертви та служіння своєму народу.
Про це повідомляє Радіо Куреш.
Наріман Казенбаш народився 11 червня 1930 року в Сімферополі (Акмесджиті), хоча за документами — 17 липня 1934 року. Його батько, Осман Казенбаш, працював у міліції, а мати, Хатидже-ханим, — у Бахчисарайському райкомі партії. У 1930-х роках, під час голоду, сім’я взяла на виховання дівчинку Мунівер, дотримуючись кримськотатарської традиції не віддавати дітей у притулки.
Коли почалася Друга світова війна, Наріманові було лише 11 років. Батько, учасник трьох воєн (Фінської, Другої світової та війни з Японією), воював на фронті, дійшовши до Берліна. Наріман із матір’ю приєдналися до партизанського загону в Криму. Юний зв’язковий збирав розвіддані про німецькі та румунські війська, ризикуючи життям. Він переходив Керченську протоку по льоду, розносив листівки, ховаючи їх у букварі, і зберігав аусвайси та карти, які згодом передав до Кримськотатарського етнографічного музею.
У 1944 році родину Казенбашів депортували з Криму до Узбекистану. У жахливих умовах перевезення Наріман вирізав отвір у вагоні для вентиляції та вів щоденник, який, на жаль, був конфіскований. У Таваксаї сім’я жила в бараках, а Наріман стикнувся з дискримінацією, коли йому відмовили у навчанні на бажаному факультеті. Працюючи на заводі, він проявив артистичні таланти, але зрештою обрав кар’єру в електромережебудуванні, ставши головним інженером.
У 1960-х Наріман активно долучився до кримськотатарського руху, пишучи звернення до влади, що привернуло увагу КДБ. У 1967 році він переїхав до Сочі, а в 1990-му, після визнання депортації незаконною, повернувся до Криму. Там він став табібом, допомагаючи людям медичними порадами, і очолив Асоціацію кримськотатарських ветеранів, яка відстоювала права ветеранів та зберегла пам’ять про їхній внесок у перемогу.
Наріман Казенбаш залишив по собі книги спогадів, зокрема «Пекельна дорога. Ташке – Таваксай», видану посмертно у 2020 році. Його нагороджено за участь у війні, але найбільшою нагородою була вдячність народу. Помер він у лютому 2016 року в Сімферополі, залишивши спадщину мужності та гуманізму.
Його кредо — «Завжди допомагати людям» — втілювалося в кожному вчинку, чи то в партизанських лісах, чи в кабінеті цілителя. Наріман Казенбаш — символ боротьби та надії для кримських татар.
Читати також: Осман Акчокракли: життя, творчість і трагедія кримськотатарського діяча
У матеріалі використані фото та спогади Нарімана Казенбаша з книги «Адская дорога. Ташке – Таваксай: 19 дней и ночей, 3,5 тысячи километров немыслимых мучений.», автор: Нариман Казенбаш, 2020 рік.
