У суботу, 22 лютого, над Острогом двічі «плинула кача», адже місто вранці і ввечері зустрічало траурні кортежі з тілами воїнів-захисників.
Уранці того дня додому на щиті повернувся Микола Ковальчук, житель Хорова. Прощання із захисником розпочалося вдома, потім у храмі в Хорові відбулася заупокійна служба. Поховали воїна на місцевому кладовищі. Під час поховання військові підняли Державний Прапор України над домовиною, а почесний залп прозвучав на його честь. У Миколи залишилася дружина та двоє синів. Про це інформує Острозька міська рада.
Микола Володимирович Ковальчук народився 10 серпня 1970 року в селі Хорів Острозького району Рівненської області. Після завершення навчання у Хорівській ЗОШ та ПТУ в Рівному, де здобув професію електрика, він багато років працював на будівництвах, останнє місце його роботи – ТОВ «УКРТРАНСМІСТ».
У травні 2022 року Микола вступив до лав Збройних Сил України, ставши частиною 5-ої окремої танкової бригади. У березні 2024 року, під час виконання бойового завдання, отримав важкі поранення, які вимагали тривалого лікування. Після цього був переведений до 117-ої окремої важкої механізованої бригади. Микола Ковальчук помер 19 лютого 2025 року у рідному селі.
Увечері того ж дня через місто в Почапки прямував кортеж із тілом померлого Олександра Штанька. Хоронили воїна напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну – 23 лютого.
Церемонія прощання розпочалася вдома Олександра Штанька, після чого заупокійна служба відбулася у храмі села Почапки.
Олександр Олексійович Штанько народився 11 травня 1971 року в селі Почапки Острозького району. Після навчання у Почапківській восьмирічній школі та Нетішинському ПТУ №23 він отримав професію електрослюсаря. Від 1989 до 1992 року проходив службу на Тихоокеанському флоті.
Повернувшись додому, Олександр працював трактористом у сільськогосподарських підприємствах. У 2024 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він став на захист України, проходячи службу на Донецькому напрямку. Олександр Штанько помер 21 лютого 2025 року у військовому госпіталі. У нього залишилися дружина, син та донька.
