Артрезиденція у Замлинні: відома художниця Тетяна Мялковська створює простір мистецтва і памʼяті про Миколу Мялковського.
Про це вона повідомила на своїй сторінці у фейсбуці.
Ще будучи студентом Острозької академії, Микола посміхався і говорив: «Культура має бути культурною». Навіть у найважчі часи, перебуваючи на війні, він просив передати йому книги. А під час відпусток відвідував усі активні художні виставки в Луцьку та Львові.
Микола був палким прихильником освіти, культури та розвитку демократичного інтелігентного суспільства. Він критикував війну: «Як можна? У XXI столітті, коли світ має стільки проблем, а технології розвиваються, починати війну — це абсурд».
Попри все, коли війна розпочалася, Микола, не роздумуючи, залишив посаду в мерії міста Люблін і вступив до лав ЗСУ.
«Мій син Микола Мялковський був культурологом, християнином і патріотом. Він був надзвичайно освіченим молодим чоловіком. Читання книг мовами оригіналу, професійна музика (закінчив музичну школу по класу скрипки), шахи, спорт, творчість — це були щоденні заняття для розвитку ментального та фізичного тіла. І в його День народження — 27 червня 2025 року — відкривається артрезиденція “Виднокрай» на його честь», — розповідає про сина Тетяна.
27 червня 2024 року відкрився БО «Благодійний фонд імені Миколи Мялковського». За рік чимало було зроблено:
- виплачені стипендії за навчання;
- надана фінансова допомога в проведенні артреабілітаційних проєктів «АртПостріл» (для ветеранів та військових), «Чорна хустка» — на підтримку матерів та дружин загиблих Героїв;
- виділена фінансова допомога в утриманні Галереї мистецтв ВОНСХУ;
- профінансовано видавництво книги поезій громадянської лірики Марії Помірчої «Емоції».
І головна подія 2025 року — це придбання артрезиденції в селі Замлиння, що на Волині, відкриття якої приурочене до Дня народження Героя Миколи Мялковського.
Ідея створення саме артрезиденції є правильною і логічною з огляду на ту діяльність і стиль життя, який вів Микола. Він народився і зростав у майстерні мами-художниці, був наповнений віршами бабусі Марії.
Закінчивши Бучацький християнський колегіум, культурологію в Острозі, Люблінський католицький університет та лінгвістику в Лювені, він сформувався як європейська культурна особистість та духовний лідер.
Микола постійно проводив канікули в дитячих таборах у якості лідера, був дотичним до міжнародних соціально-гуманітарних проєктів. Майже щороку брав участь в інтеграційних проєктах у Центрі інтеграції «Замлиння», котрим керує священник Ян Бурас. Був учасником екуменічного та інтеграційного руху.
Артрезиденція стала продовженням життя, ідей, пріоритетів та цілей, а також вшануванням пам’яті Героя Миколи Мялковського. Ціль цієї ініціативи — створення творчої платформи для культурної, мистецької, освітньої діяльності, для обміну досвідом, міжкультурного діалогу та реалізації спільних артпроектів.
У цьому просторі художник може на деякий час забути про тривогу та страхи війни, буденні клопоти і повністю зануритися в мистецтво — самотужки або в колі однодумців. Тут проводять художні пленери, симпозіуми, працюють у майстерні протягом тривалого часу, створюють артпроєкти, малюють картини, пишуть музику та книги.
Окрім творчості, ідея резиденції полягає в арттерапії, яка допомагає відновити ментальне здоров’я під час війни та у післявоєнний період.
Цей творчий простір розташований практично в лісі, на самому кордоні з Польщею. Тут знаходиться будиночок для проживання, побуту та інтелектуальної роботи, а також невелика творча майстерня з усім необхідним — столами, мольбертами, гончарним колом, піччю та інструментами для графіки. Окрім цього, простір оточує велике подвір’я площею по найдешевших, садок і ліс зі старими дубами.
В майбутньому є плани про розширення житлових площ модульними будиночками та створення умов для артреабілітації ветеранів війни і їхніх сімей.
