РЕПОРТАЖ
У Рівненському обласному краєзнавчому музеї провели виставку «Три Е: Експонат. Експозиція. Екскурсія». Музей протягом 2024 року отримав близько 1300 експонатів.
Для виставки відібрали 200 експонатів, які й презентували на «Три Е». Серед них, зокрема, кістка мамонта, скам’янілість віком понад 300 мільйонів років та багато інших. Подію відвідав журналіст Район.Рівне.
Старша наукова співробітниця сектору обліку музейних цінностей Галина Данильчук на початку виставки зазначила, що кожен експонат має свою унікальну історію. За кожним предметом стоїть людина, колектив або навіть ціла історична епоха.
«Ми не можемо визначити, який експонат найцінніший, адже кожен із них має свою місію – розповідати історію», – пояснила вона.
Серед експонатів є скам’яніле вугілля з Донеччини віком понад 300 мільйонів років, яку музею передав військовослужбовець Андрій Сазанюк. Цей артефакт є унікальним для Рівненщини, оскільки до цього часу подібні знахідки в регіоні не були представлені.
Виставка демонструє не лише історичні реліквії, але й зв’язок поколінь. Тут є роботи художників, архітекторів, вчителів та їхніх учнів. Кожен експонат – це своєрідний діалог між минулим і сучасністю.
Наприклад, одним з таких об’єктів пам’яті є сучасна книга рівненської журналістки Людмили Марчук, присвячена Теодозії Бриж – видатній українській скульпторці ХХ століття з Рівненщини. Вона створила понад три десятки пам’ятників відомим українцям, три серії скульптур до «Лісової пісні» Лесі Українки, загалом – понад дві сотні робіт.
«Такого, як Бриж, більше ніхто не робить», – стверджує авторка.
На першому стенді, зокрема, є цінні для Рівненщини сережки «завушниці» Василини Левченко, зв’язкової Української повстанської армії 1943 – 1955 років. Пані Левченко проживала на хуторі Курчунок, а згодом у селі Колесники, поблизу Район.Гоща, де і похована. Сережки до музею передала її онука Тетяна Галатюк.
Також на виставці була присутня цегла з вже неіснуючого колишнього будинку голови міста Рівне з 1929 по 1932 роки Володимира Боярського, що знаходився на вулиці Гарній, 14.
Значну цінність мають і археологічні знахідки місцевої науковиці. Серед них велика кількість посудин та горщиків з села Хрінники та Томахів, що варіюються за віком від ІІІ століття до нашої ери та ХІІІ століття нашої ери.
Значну роль відіграють і пам’ятки сучасної російсько-української війни. На виставці представлені прапор України з підписами наших захисників та трофейні здобутки українських військових з Район.Херсон, що брали участь у звільненні частини регіону від росіян.
Унікальними є і колекції традиційних українських вишиваних сорочок та суконь від кількох різних жертовників. Кожна з них має свою унікальну історію та текстуру. Дві з них музею передав Віктор Данилов. Ще маленьким, коли він їздив на Батьківщину, йому їх подарував сусід і попросив зберігати, а якщо чоловік цього не захоче, то не продавати, а передати музею. Одній з цих сорочок понад 100 років, родом вона з Закарпаття, з двадцятих років ХХ століття.
За словами пані Данильчук, не всі 1300 експонатів змогли потрапити на виставку, адже простір музею обмежений. Однак кожен із них обов’язково знайде своє місце в експозиції або наукових дослідженнях у майбутньому.
«Часто нам закидають про те, що «а що я віддам музей, воно пропаде, йому приставлять ноги, або що». Запам’ятайте, Державний музей – це та скарбниця, з якої не зникає ніколи нічого. І якщо на цьому предметі стоїть його номер, і він записаний в головну книгу, а книги не горять, то це – назавжди! Навіть якщо це маленька, здавалося, дрібниця, її забрати з музею просто так ніяк не можна. Для того, щоб вона вийшла поза межі музею, треба дуже багато документів оформити. А те, що стерти номер – це 10 років в’язниці, якщо не більше. Так що, друзі, музей буде жити вічно», – розповідає Галина Данильчук.
