Український суд заочно засудив кримську підприємницю до тюремного терміну за участь у незаконному вивезенні дітей з окупованих Росією територій країни. Слідство встановило, що жінка допомогла вивезти 500 неповнолітніх українців. На сайті українського Національного інформаційного бюро оприлюднено дані про 19,5 тисяч депортованих або примусово переміщених агресором дітей. Там є посилання на дані, озвучені в РФ, про 744 тисячі перевезених.
Як анексований Крим використовується у схемах незаконного вивезення дітей? Скільки неповнолітніх українців перебуває на території півострова і чи вдається повертати їх? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Роман Спірідонов поговорив із Катериною Рашевською, експерткою «Регіонального центру прав людини» та Онисією Синюк, аналітикинею Центру прав людини ZMINA.
Голосіївський райсуд Києва заочно засудив кримського підприємця до трьох років позбавлення волі за колабораціонізм. Як встановило слідство, громадянка України та уродженка Донецька порушила одразу кілька законів. Спочатку вона незаконно зареєструвала у 2015 році в анексованому Сімферополі ТОВ «Туристична агенція «Атлас».
У вересні 2022 року жінка уклала з підконтрольним Кремлю Кримським федеральним університетом ім. Вернадського договір на надання послуг на суму 15,5 млн рублів, що фактично є співпрацею з державою-агресором з погляду українського законодавства. Послуга полягала у перевезенні неповнолітніх громадян України з територій окупованих Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до анексованого Криму. Загалом, за даними слідства, вона допомогла вивезти 500 дітей і 34 особи, які їх супроводжували.
Засновником турагентства «Атлас» є Парубіна Ганна Олегівна. Ці дані є у російських реєстрах. Нам не вдалося з нею зв’язатися. Редакція готова надати їй слово з урахуванням того, що в РФ та російською владою анексованого півострова Крим.Реалії визнано небажаною організацією.
Цього літа під приводом оздоровлення РФ вивезла з окупованих українських територій до Криму 40 тис. дітей, каже експертка «Регіонального центру прав людини» Катерина Рашевська. Їх розмістили в 11 закладах – санаторіях і дитячих таборах, у тому числі й у «Артеку». І невідомо, чи всі ці діти повернулися додому, каже Рашевська.
«У 2022 році існувала така схема, коли дітей спочатку заманювали до так званих таборів перевиховання. Далі до них приїжджали керівники російських університетів, пропонували закінчувати навчання у спеціальних класах при таких університетах. Діти переїжджали на територію Російської Федерації, а далі до них приїжджали їхні сім’ї, бо були змушені, бо інакше якось з’єднатися зі своєю дитиною на той момент було нереально, до видачі ордерів на арешт. Тож чи повернулися всі ці 40 тисяч назад в окуповані нові регіони, сказати складно», – розповіла Катерина Рашевська.
Крим для Росії став випробувальним полігоном політики депортації українських дітей ще 2014 року, розповіла юристка. Тоді російська влада викрала і передала на усиновлення тисячі сиріт, які жили на півострові, стверджує Рашевська. Україна безрезультатно намагалася повернути їх.
«Росія відчула себе абсолютно вільною здійснювати те саме після початку повномасштабного вторгнення, адже жодної реакції міжнародного співтовариства, чи то санкцій, чи будь-якого провадження на рівні Міжнародного кримінального суду до 2022 року не було», – каже Рашевська.
Після 2022 року крим став своєрідним хабом, куди звозили українських дітей. Їх затримували там на кілька місяців, готували російські документи, підшукували прийомні сім’ї, а потім відправляли до Росії чи інших окупованих територій, стверджує Рашевська.
«Навіть на початку 2024 року діти з Бердянська, це статусні діти, діти-сироти, позбавлені батьківського піклування, перебували у так званому пункті тимчасового розміщення на території Джанкоя. На жаль, доля цих дітей, що з ними сталося, чи передали їх на усиновлення, чи залишаються вони у закладах, чи вони потрапили до прийомної родини, до українців чи до російських колонізаторів, я сказати не можу, тому що їхній слід втрачений», – розповіла Рашевська.
У 2022 та 2023 роках українські організації, такі як «Українська мережа за права дітей» та Save Ukraine, організовували рятувальні операції. Батьки їхали за своїми дітьми у кримські табори, каже Рашевська. Було складно, російська влада не була зацікавлена їх повертати, але результат був, каже юристка.
«Дітей тоді повертали більшими групами, ніж сьогодні. Нині, без Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, без президентської ініціативи Bring Kids Back UA, без сприяння Катару, Ватикана, а сьогодні ми сподіваємося, що долучиться і Південно-Африканська республіка. Повертати дітей самотужки дуже важко. І тим більше, на жаль, небезпечно», – зазначає Катерина Рашевська.
Торік «Регіональний Центр прав людини» подав спеціальну заяву до Міжнародного кримінального суду про невиправдане затримання та репатріацію українських дітей. Переважна більшість кейсів у ньому з Кримського півострова. Рашевська впевнена, що законне покарання понесе кожен, хто винний у викраденні дітей. А це ціла вертикаль, починаючи від «волонтерів», «активістів», чиновників, закінчуючи дитячим російським омбудсменом Марією Львовою-Бєловою та лідером РФ Володимиром Путіним.
«Ми документуємо кожного і кожну за прізвищем, ім’ям. Ми розуміємо, хто ці люди, чим вони займаються, маємо певну інформацію про їхні персональні дані, місцеперебування на сьогодні. Наші органи розслідування використовують досить високий доказовий стандарт, саме для того, щоб ці люди потім не змогли оскаржити свої судові вироки, у тому числі в Європейському суді з прав людини. Як тільки на кожного з них буде зібрано необхідну доказову базу, так одразу вони почнуть отримувати підозри, а згодом і судові вироки», – розповіла Катерина Рашевська.
На українських дітях у Росії відпрацьовується спеціальна політика, яка має конкретну мету – вирвати дітей з їхнього звичайного середовища, каже аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. Якщо це сироти, їх перевиховують у спеціальних закладах, намагаючись стерти українську ідентичність, каже аналітикиня.
«Це і практичні методи, власне, нав’язування їм російського громадянства. Ми знаємо, що Російська Федерація вносить зміни до свого законодавства для того, щоб спростити набуття такими дітьми російського громадянства. Зокрема, для тих дітей, які позбавлені батьківського піклування, які перебувають у російських закладах, адміністрація цих установ може подати заяву на російське громадянство для них, за своєю ініціативою», – розповіла Онисія Синюк.
Якщо дітей вивезли з батьками, тоді це робота з батьками і видача російського громадянства після досягнення 14 років, каже аналітикиня. Далі – психологічна та політична обробка свідомості.
«Повне занурення цих дітей у пропаганду та різноманітну інформацію, яка їх переконує у тому, що території, на яких вони живуть, окуповані території, це насправді російські території. Що вони – російські громадяни і мають російську ідентичність», – розповіла Онисія Синюк про методи російської влади.
Внаслідок цього відбувається пряма травматизація дітей, ка жеСинюк. І якщо дитині вдається повернутися, то наслідки травми потрібно вміти усувати так, щоб не травмувати її повторно.
«Вони були вирвані із соціуму українців, вони були відірвані від правдивої інформації, і при цьому повністю на них була спрямована вся пропагандистська машина Російської Федерації. Це не лише новини, які можна переглянути по телебаченню. Це в тому числі й на кожному уроці в школі якісь пропагандистські наративи, та окремі уроки, спрямовані виключно на те, щоб дати пропагандистські наративи як «розмова про важливе», а також, наприклад, уроки про мужність, де взагалі приходять до дітей представники російських силових відомств у формі ФСБ та розповідають про честь професії», – зазначає Онисія Синюк.
У вересні український омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що з початку російського повномасштабного вторгнення вдалося повернути 931 дитину в Україну.
Міжнародна експертна група Bring Kids Back UA підготувала Білу книгу про «Реінтеграцію дітей, які пережили депортацію та примусове переміщення: міжнародні стандарти та найкращі практики для України». Це рекомендації для реабілітації дітей, які в окупації, вивезені зі своїх міст і селищ, зазнавали психологічного впливу, асиміляції та, як кажуть експерти, індоктринації.
В Україні є розуміння, як реабілітувати повернутих дітей, каже Онисія Синюк, але наразі не вистачає координації та розробленої для всіх системи. Це, зазначає аналітикиня, має бути довгострокова стратегія. Саме на це спрямовані рекомендації Білої книги.
