За даними Меджлісу кримськотатарського народу, за 10 років російської окупації Крим залишили близько 50 тисяч кримських татар. За підрахунками Постійного представництва президента України у Криму, загалом із Кримського півострова виїхало приблизно 200 тисяч громадян України. Чи хочуть кримчани повернутись додому після звільнення Криму?
Крим.Реалії розпитали про це кримчан, які вимушено залишили рідний півострів через його окупацію Росією у 2014 році.
Валентина Самар (Сімферополь): «Я дуже сподіваюся, що це станеться за мого життя. Був час, я теж говорила, що не зможу повернутися, бо у моєму відчутті Крим ніби чимось отруєний. Що після навали росіян, колонізації Криму, колабораціонізму з боку дуже багатьох людей, це вже не той Крим, у якому ми жили, який ми любили, люди там тепер не ті, він перенаселений росіянами, цими колонізаторами, військовими, членами їхніх сімей, які нас ненавидять, і які 2022 року напали на решту України, щоб нас вбивати. Але, з іншого боку, а навіщо його повертати, Крим, якщо не повертатися самим?»
У мене як кримського татарина просто іншої рідної землі немає Імран Усеїнов
Імран Усеїнов (Саки): «Особисто я повернувся б жити до Криму. Не хочу, щоб це виглядало якимось популізмом, або ще чимось, я думаю, що для багатьох усе ж таки зрозуміло – чому? По-перше, це дім, це місце, де я виріс, це батьки, це родичі і це та атмосфера, в якій хотілося б перебувати, не рахуючи, звичайно, окупацію. Тому, так, я б повернувся до Криму і в мене мета все ж таки повернутися. У мене як кримського татарина просто іншої рідної землі немає».
Я розумію, що реінтеграційні процеси в Криму будуть довгими Борис Бабін
Борис Бабін (Євпатория): «Жити на півострові із сім’єю, з дітьми, дай Боже, щоб вони тоді ще будуть, скажімо так, не мого віку, а потребуватимуть додаткової освіти, якоїсь соціалізації, я б не став сьогодні. Не тому, що я не люблю Крим, не тому, що я не люблю кримчан. Значна частина з них – патріоти України, я багатьох таких знаю, але я просто розумію, що, на превеликий жаль, реінтеграційні процеси в Криму будуть довгими. І це не буде дуже комфортне місце для проживання, як мінімум, у перші кілька років. Знову ж таки, це не означає, що я хочу кудись емігрувати. Звичайно, я планую жити в Україні, але з Кримом я буду пов’язаний, в першу чергу, роботою».
Євгенія Горюнова (Сімферополь): «Так, я повернулася б. Попри все. Я дуже добре розумію, що на мене там чекає, яка там буде складна ситуація, багато чого іншого. Для мене Крим – дуже велика частина мого життя. Я не така молода людина, для мене було дуже важко залишити мою батьківщину, бо з Кримом у мене дуже багато пов’язано. Там могили моїх предків, там дуже багато спогадів із моєї молодості, зі студентських років, зі шкільних років, тобто дуже багато. І це моя земля, і я не хочу, щоб моя земля залишилася без мене, скажімо так. Тобто я хочу повернутися на свою рідну землю, бо це для мене дуже багато важить».
Людина не може нескінченно розпочинати своє життя спочатку Анна Андрієвська
Анна Андрієвська (Сімферополь): «Це складне питання, тому що людина не може безкінечно починати своє життя спочатку. І можу сказати, що, скоріше за все, жити в Криму я не буду. Але я не можу сказати, що я туди не повернуся, мені потрібно просто зберегти таку опцію: приїхати до себе додому. Поки що я ставлюся до цього так. Але багато в чому це залежатиме від формату деокупації Криму. Тому що навіть після його звільнення стоятиме дуже багато викликів перед людьми, які там живуть. І людьми, які повертатимуться. І не треба думати, що це буде таке щось безпроблемне та легке. Це не буде легка прогулянка. І тому так, Крим залишається частиною мого життя і залишиться, напевно, назавжди».
Сергій Вікарчук (Євпаторія): «Я хотів би повернутися. Можливо, як учитель чи тренер, я хотів би викладати, бо шлях до майбутнього лежить через молодь. Можливо, я не впевнений до кінця, але, як власник туристичного бізнесу, хотів би створити якісь робочі місця, хотів би також десь подорожувати. Крим – це колиска, туди треба повертатися, турбуватися про людей, які там. І я досі переконаний, що в Криму достатньо проукраїнського населення, про яке треба турбуватися. Якщо цього не робитимемо ми, про них знову потрубується Росія».
Не хочу ходити вулицями і дивитися на обличчя цих людей Роман Мартиновський
Роман Мартиновський (Севастополь): «Одна з причин, через яку я не повернуся жити на постійній основі до Криму, саме в тому, що там можуть перебувати і, напевно, будуть люди, з якими я не хочу мати нічого спільного. Я не хочу ділити з ними один спільний дім, не хочу. А там, на жаль, їх багато. Я не хочу ходити вулицями і дивитися на обличчя цих людей, про яких я знаю, як вони поводилися під час окупації. Багато з них».
Вже зараз урядом України розроблено програми з реінтеграції Криму та інших окупованих територій. У них, у тому числі, прописано, що робити, як кажуть кримчани, з «понаїхавшими»: «Видворення громадян Російської Федерації, які незаконно перебувають на півострові, відбувається після перевірки причетності до скоєння міжнародних злочинів шляхом ухвалення індивідуальних рішень та з урахуванням міжнародних стандартів».
Частина програми реінтеграції півострова – публічна, частина – ні. Але, як запевняє журналістка з Криму Валентина Самар, турбуватися західним експертам про росіян немає потреби. Тому що програми з реінтеграції окупованих територій складали українські правозахисники – експерти у галузі міжнародного гуманітарного права.
