З головним астрономом України – Ярославом Степановичем Яцківим, ми познайомилися влітку. Він – доктор фізико-математичних наук (1976), академік НАН України (1985), перший заступник Міністра освіти та науки України (2000-2001), президент Української астрономічної асоціації (з 1991), всесвітньовідомий учений у галузі астрономії, космічної геодинаміки та космічних досліджень, громадський діяч, лауреат державних премій України та Премії ЄС імені Р. Декарта (2003), заслужений діяч науки і техніки України (1998).
Тоді, в липні, Головна Астрономічна Обсерваторія (ГАО) Національної Академії Наук України (НАНУ), яку він беззмінно очолює майже пів століття, відзначала свою 80-у річницю. Заслужена, в літах, але гіперактивна і молода душею людина — Ярослав Степанович, виступаючи на святкових заходах ювілейної міжнародної конференції, згадував Крим та певні астрономічні можливості, які мала Україна на анексованому Росією півострові. Це стало приводом, щоб домовитися з ним про більш конкретну розмову на кримську тематику. Так народжувалася ідея, зріло й реалізовувалося це інтерв’ю про кримські можливості астрофізичного спостереження, про друзів та зрадників української науки, про зусилля щодо створення астрономічних об’єктів на анексованому Росією півострові, спогади, сум та астрономічні прогнози щодо українського Криму.
Крізь терни до зірок. Передісторія…
…«Давайте почнемо з початку», – перехоплює ініціативу Ярослав Степанович. Трішки задумавшись, він гортає у пам’яті сторінки прожитого життя, щоб знайти там кримські сюжети та в роздумах ще раз повернутися до того «рідного серцю краю», у Сімеїз, Кацівелі, Бахчисарай та Сімферополь.
Ярослав Яцків: У російській імперії існували класичні обсерваторії. Такі, як Пулковська. Але вона, будучи класичною, побудована біля колишньої столиці імперії – Санкт-Птербурга. З часом ця столиця розросталася, та умови високоточних спостережень за зірками ставали непридатними. Тому почався пошук місць для нової обсерваторії там, де існують нормальні умови для спостереження. У Європі, скажімо, такі умови є на Канарських островах, у Сполучених Штатах – на Гавайях. Колишній Радянський Союз, треба сказати чесно, знав і розумів роль науки. Для того щоб вижити, щоб утримувати свою військову машину, йому треба було мати не лише технічні спеціальності, але й отакі загальні справи як астрономія і дослідження космосу. Хоча, це окрема тема: війна за космос між СССР та США… І тому заснували Кримську Астрофізичну обсерваторію (КрАО), отам біля Бахчисарая в горах. На той час в Радянському Союзі то була найбільша обсерваторія з прекрасним астрокліматом (умовами спостереження за небом – КР): значною кількістю ясних ночей, що характеризує обсерваторію, і найбільшим на той час у Союзі телескопом імені Шайна діаметром 2,6 метри.
Згадуючи ті часи, Ярослав Степанович підкреслив, що тоді астрономічні дослідження на південному узбережж велися у Сімеїзькому відділенні Пулковської обсерваторії, та існував Морський гідрофізичний інститут у Севастополі, який у Кацівелі мав свою базу. Ще раніше на півдні півострова, на горі Кішка, існувала приватна обсерваторія. Пізніше ця обсерваторія перейшла до складу КрАО.
Крим.Реалії: Які зв’язки мав Київ із кримськими дослідниками?
Ярослав Яцків: З КрАО у нас були постійні контакти. Згодом директором Кримської обсерваторії став Микола Стешенко, українець, досить знаний дослідник з фізики Сонця. Перед цим там довго був директором дуже сильний фізик-сонячник Андрій Сєверний. У нас також були дружні стосунки. Але сама обсерваторія під Бахчисараєм за радянських часів за статусом була вище ніж ГАО, вона вважалася престижною, у них були більші оклади, туди було дуже престижно потрапити на роботу. Наша головна обсерваторія в Києві доволі довго розвивалася до того рівня, поки була визнана у світі. У Криму Академія Наук УРСР заснувала для себе «Будинок творчості вчених» у Кацівелі. Туди ми всі їздили і працювати (регулярно проводилися літні наукові школи), і відпочивати.
Крим.Реалії: Чому саме КрАО мало такий завищений статус?
Ярослав Яцків: Зрозуміло, що КрАО не займалася лише оптичними методами досліджень, бо астрономія набувала статусу всехвилевої. Тоді вирішили, що треба зайнятися радіоастрономією, й обрали місце у Сімеїзі, завезли туди телескоп і побудували обсерваторію. Цей телескоп радянського виробництва РТ-22 з «тарілкою» (параболічним рефлектором-антеною – КР) діаметром 22 метри. І цей радіотелескоп почали використовувати для радіоастрономічних спостережень. Це ще було за радянських часів, за яких також поруч у Кацівелі Фізичний інститут АН (ФІАН) СРСР заснував відділ, який мав на меті проводити лазерну локацію Місяця. Очолював його Юрій Кокурін. Йому виділили землю там у Кацівелі і створили лазерну станцію ФІАН. З Юрієм Кокуріним та його колегами ми були добре знайомі, співпрацювали, бо тоді в Москві я відповідав за секцію астрометрії Астрономічої Ради АН СРСР, яка координувала всю таку діяльність.
Відновлення незалежності України — шлях до незалежності її науки
Здобувши відновлену незалежність, Україна стала розвивати астрономічні спостереження та космічну науку з позиції Криму.
Крим.Реалії: Що сталося з радянськими об’єктами астрономічного спостереження у Криму після 1991 року?
Ярослав Яцків: КрАО спочатку переходить до Державного комітету з питань науки і техніки, який очолював Сергій Рябченко – наш, фактично перший «міністр» науки і техніки. До того він був депутатом Верховної Ради СРСР, входив до групи академіка Дмитра Сахарова. Тобто з 1991 року почалася нова ера. Кримська лазерна станція (КЛО), яку ми там заснували замість лазерної станції ФІАН, під керівництвом Юрія Кокуріна перейшла у підпорядкування до ГАО НАНУ у Києві. З позиції КЛО ми розпочали лазерні спостереження супутників, бо до локації Місяця ми не дотягували: не було таких можливостей у нас та у нашому оптичному виробництві. Ця станція до цього часу позначена українською, працює, надаючи результати досліджень за міжнародними програмами, як і наша лазерна станція, яка також є тут у Голосієві. Вони входять до Міжнародної служби лазерної локації супутників (ILRS). Ті, хто там працював, залишилися там і після 2014 року. Але вони не мають права публікуватися в міжнародних виданнях як представники Російської Федерації. І це таке компромісне правило, яке діє у світі: вони пишуть, що вони представляють КЛО в Криму, яке скрізь у світі рахується за Україною, і все. Тобто в жодному фаховому виданні не можна знайти публікації астрономів з Криму, які б представляли РФ. Але, незважаючи на все, наскільки мені відомо, на окупованому півострові є багато вчених, які хоч трішки, але залишилися відданими Україні.
Крим.Реалії: Чи вартий уваги був найбільший, але вкрай застарілий РТ-22, який дістався Україні?
Ярослав Яцків: Вартий. Цей телескоп свого часу, за моєї участі та через те, що мене знали у США, був обладнаний НАСА для включення у Міжнародну службу радіо-інтерферометрії з наддовгими базами (VLBI). Колеги зі США поставили туди все: обладнання, водневі стандарти частоти, приймачі та інше обладнання. І цей інструмент було включено до світової мережі. Олександр Вольвач був керівником цієї програми на РТ-22, а його дружина – Лариса Вольвач, активно працювала та захищала в ГАО НАНУ дисертацію. На жаль, на сьогодні з ними втрачені контакти: або бояться, або зовсім пішли прислуговувати окупаційній владі. Отака ситуація теж є з деякими іншими кримськими колегами. Розуміння таких людей у мене немає. Але для мене це дуже дивно, бо які б не були обставини, людські стосунки мають зберігатися. Як сказав колись Альберт Ейнштейн, «я можу не погоджуватися з думкою свого опонента, але я хочу зрозуміти, чому він має протилежну від мене думку…»… Повернемося до Криму. РТ-22 у міжнародній VLBI мережі сьогодні не працює. Дві лазерні станції, які працювали в українському Криму раніше – одна на горі Кішка (станція Сімеїз), не працює, а друга станція у Кацівелі працює нормально. З яких причин не працює станція на горі Кішка, мені не відомо. Ми їхню роботу можемо відслідковувати за результатами діяльності міжнародних інформаційних служб: і кількість спостережень, і кількість задіяних людей, і яка точність спостережень. Результати досліджень кримських авторів зараз у наших журналах, які видає ГАО, не публікуємо, у співавторстві публікуємо тих кримчан, які повернулися на материк.
З початку 2000-х Росія активно вичавлювала з Криму все українське
Крим.Реалії: А як «не космічне, звичайне життя»? Чи бували Ви у Криму не у питаннях астрономії?
Ярослав Яцків: У своєму житті мені довелося протягом двох років бути першим заступником Міністра освіти і науки України, мене запросили в уряд Віктора Ющенка. Це була пропозиція Миколи Жулинського, який був тоді віцепрем’єром, з яким ми і досі друзі. До речі, саме в той період я кілька разів виїжджав до Сімферополя, де у владі мав робочі контакти і дружні зв’язки. Одним із предметів тодішніх перемовин із сімферопольською владою було обговорення ініціативи щодо відкриття другої української школи в місті. Але як «зібралися знервовані жіночки» та як почали кричати, що нам ця школа не потрібна, бо нам достатньо виключно російської мови… Пізніше ми приїхали вже з делегацією, щоб обговорити більш конкретно це питання, але його реалізувати не вдалося. Це було десь у 2001 році…
Крим як міжнародний центр спостереження за космічними об’єктами
Крим.Реалії: Прочитав у книзі з історії ГАО, що у Ялті в 2003 році було проведено наукову конференцію на тему «НАТО». 2003 рік, 98 учасників! Як Вам це вдалося?
Ярослав Яцків: Головну роль зіграли американські гроші. А успіху конференції вдалося досягти завдяки високому рівню гостей та їх представленості. У нас в ГАО був співробітник Михайло Міщенко – кримчанин, надзвичайно талановита людина, можливо «не на всі 100%» проукраїнська, але ж він виїхав до США і мав там дуже високу посаду, високій рейтинг в Інституті космічних досліджень НАСА. Він продовжував з нами співпрацювати, але, на жаль, сталося так, що він раптово помер. Він був керівником у США такої програми, дуже важливої для НАСА, щодо дослідження розповсюджування випромінювання у космосі. І Михайло Міщенко мав великі теоретичні розробки у цьому плані. Він особисто та його авторитет у Сполучених Штатах були тією основою, яка дуже підтримала нас під час підготовки кримського заходу. За результатами симпозіуму було видано книгу, на статті та доповіді з якої і досі посилаються вчені. Це була дуже важлива акція. Моєю помічницею в її розробці була Віра Розенбуш, яка сьогодні працює вже в астрономічній обсерваторії Київського національного університету… До речі, на базі «Будинку вчених НАНУ» в Криму ми колись проводили дуже багато заходів. Це те, чого зараз не вистачає – спілкування.
Тимчасово втрачена можливість для української астрономії…
Крим.Реалії: Чи Ви сумуєте за Кримом з певними можливостями для астрономії, які зараз втрачені?
Ярослав Яцків: Дуже сумую. Ми не лише втратили те, що там було до нас напрацьовано та здобуто, але і втратили те, що було там нами створено і збудовано. За допомогою спонсорів мені вдалося облаштувати всю територію КЛО, збудувати там адміністративний корпус, службові квартири для співробітників. Там була і моя службова квартира. Це все було повністю обладнане. І українські гроші у КЛО були вкладені! Коли сталися сумнозвісні події 2014 року, то з Криму я отримав лист, в якому було написано: просимо все звільнити. Квартири не були оформлені як приватна власність. Довелося все залишити там… Але ж така в мене, напевно, «планида» – у мене немає жодного об’єкту приватної власності. Всі дивуються… І навіть тут, на території науково-навчального центру ГАО, майже все було забудовано за мої гроші, але перебуває воно на балансі обсерваторії.
Крим.Реалії: Ви кажете, що Вашого тут, у Голосієвому, нічого немає, але насправді тут усе належить Вашим серцю та душі. Чому ж через суд не спробувати повернути «захоплені» у Криму установи чи прилади?
Ярослав Яцків: Мій колега, директор Кримської лазерної обсерваторії Петро Одинець цим займався. Він судився кілька років і програв всі суди, витратив значну суму грошей. Тому у випадку судового розгляду завжди треба ставити питання: навіщо? Зараз ми навіть відмовилися від боротьби за більш важливі для нас об’єкти на Терсколі у Росії, у які ми вклали душу, тіло, серце і гроші величезні. І взагалі, на мій погляд, запроваджувати такі судові справи та подавати відповідні позови мав би український уряд. Незважаючи на всі складні обставини та війну Росії в Україні, у Терсколі земля та майно – наші, українські. Москва оголосила, що тепер Терскол є російським. ФСБ категорично заборонила туди поїздки українських астрономів, а нашим друзям, які до певного часу там залишалися, виконувати якісь програми для нас. Так само і в Криму, де ми ніякі програми офіційно виконувати не можемо. Але попри все ми отримуємо деякі результати досліджень, не розголошуючи, як це ми робимо… Правда, вже не такі об’ємні та великі, як раніше…
Зірки ще не показують розпад РФ, але кримськотатарську республіку вже видно
Крим.Реалії: Важка ситуація в Україні через агресію Росії та війну, Москва зробила багато поганих справ, втрачені тисячі людських життів, певні частки території держави окуповані нападниками. Але ж, як Ви вважаєте, повернемо Крим чи ні?
Ярослав Яцків: Як людина, яка має певні переваги перед багатьма своїми навіть колегами, оскільки виховувався в «україноцентричній родині», що мені завжди допомагало в житті та в досягненні того, що було зроблено, хочу сказати, що все народжується в дитинстві. Я мусив приховувати багато речей, бо мене, народженого в Західній України, намагалися обмежувати: не пускали на ті чи інші заходи. Будучи «ленінським стипендіатом» у Львівській політехніці, я відверто заздрив тому, як моїх однокурсників забирали та рекомендували до військової академії з прицілом – праця в космічній галузі. Але мене мандатна комісія просто викреслювала… оскільки – «западенець». Зараз ми зрозуміли, що це є екзистенційною війною та війною вічною, поки існує такий наш «північний сусід». Я не можу сподіватися, що війна може закінчитися… найближчим часом, навіть якщо «Путіна не стане». Але я абсолютно впевнений, що Крим має бути кримськотатарською республікою у складі України з повагою до цього народу. Можливо це вже за іншого життя, не за нашого. І Росія, як імперія, розвалиться рано чи пізно. Проте внутрішні тектонічні рухи там ще не почалися. З мого досвіду астрономічних спостережень — зірки цього ще не показують. Я красно дякую за цю розмову, бо, дійсно, Крим у моєму серці є…
