Повернути Крим Україні можливо лише військовим шляхом, адже домовлятися з російською владою, навіть з тою, що буде після Путіна, нема про що. Таку думку в інтерв’ю для Крим.Реалії висловив кримчанин, командир відділення стрілецької роти 251 окремої бригади тероборони ЗС України Сергій Костинський. Крім того, військовий упевнений, що коли Збройні сили України почнуть заходити в Крим, місцеві жителі будуть готові створити їм комфортні умови та сприяти перемозі над російськими окупантами.
До 2014 року політолог Сергій Костинський був відомий у Криму як громадський активіст, після того, як залишив анексований Росією Кримський півострів, був оглядачем Крим.Реалії, радником міністра інформаційної політики України, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з початком вторгнення Росії в Україну вступив до сил територіальної оборони ЗСУ в Києві. Нижче – головні тези розмови журналістів Крим.Реалії із Сергієм Костинським.
Служить у одному з «найбільш кримських батальйонів»
«24 лютого я розпочав з 206 батальйону територіальної оборони, тоді ще 112 бригади, яка брала участь в обороні Києва. А в грудні я прийшов у 251 батальйон 241 бригади. Вважається, що це один з найбільш кримських батальйонів серед інших в бригаді.
У нас не має бути того, що є у росіян – презирства до малих народів
Я вдячний командуванню за те, що дали нам час звикнути до нової ролі, освоїтися. Одна доба, проведена в траншеях, неймовірно важка для людини, яка ніколи з цим не стискалася.
Найголовніше, що я виніс зі свого майже року служби – потрібно вчитися і вчити. Один сержант 28 механізованої бригади за одну добу навчив мене більшому, ніж за попередні 6 місяців моєї служби в ЗСУ. Це просто фантастичний досвід і фантастичний вчитель».
Кримські татари та українці – разом сильніші
«У нас не має бути того, що є у росіян – презирства до малих народів. Не має бути цієї гордині щодо інших. Один із мотивів, чому я перейшов до третьої роти – я був упевнений, що у взводі немає кримчан, немає кримців і хтось має бути медіатором між представниками різних культур.
Крымские татары должны открыть для себя Украину
А тут є своя специфіка. Ми налаштували роботу таким чином, що готували для Ельнура (Ельнур Аметов, колишній радник народного депутата, тепер військовий – ред.) окрему їжу, тому що він мусульманин. «Їж, як всі» – такого не було і ніхто так це питання не ставив. Це сприймалося абсолютною нормою, але це був результат комунікації, через яку відбулася інтеграція.
Якщо є братні народи у цьому світі, то це кримці і українці. І кримські татари так само мають відкрити для себе Україну. Зрозуміти і побрататися. Разом ми сильніші й багатші».
«Українські воїни – кращі воїни, ніж росіяни»
«Чому ділянку від Снігурівки до Олександрівки дуже важко було пробити? В першу чергу, там були висококваліфіковані підрозділи ворога. Це десантно-штурмові війська, гвардійська бригада артилерії, які працювали в цілому доволі професійно і з безлімітним боєкомплектом. Так, скільки вони стріляли, ми з нашого боку не стріляли ніколи. На одному етапі був один наш постріл арти на 20 їхніх. Потім ситуація покращилася – 1 проти 8.
Ми – потужна сила. Ми – українці, ми – потужні воїни і ми сильніші за них
На все це є об’єктивні причини, вражаюча перевага в техніці, в танках, в БМП, більшій кількості стволів. Але якщо говорити про змагання піхоти на піхоту, то українці надзвичайно потужні. Ніхто не має сумніватися в тому, що українські воїни – кращі воїни, ніж росіяни.
І складність полягає тільки в тому, що є перевага в живій силі. Наприклад, відділення ворога, яке штурмує твій опорник, несе втрати, але на місце прибуває інше відділення, а в нас же ніхто не міняється – як був підрозділ, він так один і є. Бій може тривати декілька годин. Перегріваються стволи, клинять стволи, пластмаса плавиться – це надзвичайно важкі умови, але українська піхота тримається. Ми – потужна сила. Ми – українці, ми – потужні воїни і ми сильніші за них».
«У 2014 році Росія усвідомила, що втрачає Крим»
«Вплив Росії не заважав Криму інтегруватися в Україну та українізовуватися. Скільки би грошей вони не вкладали, щоб тримати Крим поруч, він культурно, економічно, політично тільки зміцнювався в складі України. І сама агресія відбулася через усвідомлення російськими елітами, що вони втрачають Крим.
Сьогодні в Криму є ностальгія за Україною
Дуже сильна вертикаль, вибудована Партією регіонів, зв’язок усіх місцевих чиновників і офіцерів з біло-синім прапором – це відіграло дуже погану роль. Плюс росіяни зробили ставку на корумпованих чиновників і політиків. І саме суспільство не було до цього готове. Я пам’ятаю таксистів того часу, які раділи, що не доведеться платити кредити. Пізніше люди зрозуміли, що вони втратили можливості, а не набули. І через це сьогодні в Криму є ностальгія за Україною. Зокрема і серед тих, хто так сильно радів окупації».
Майбутнє Криму – «національна автономія кримських татар»
«Дипломатичні кроки нічого не вирішать, це мають бути військові кроки. Ми з росіянами не зможемо домовитися, навіть з тими, які прийдуть після Путіна. Для будь-якої влади в Росії дуже важливо буде показати суспільству, що більше вони нічого не втратять. Тому питання Криму затягуватиметься.
Росіяни кажуть: «Говорите со мной по-русски». От я і пропоную говорити з росіянами «по-русски» – жорстко, категорично, безкомпромісно, з їхніми втратами, щоб вони назавжди зрозуміли, де вони, хто вони і куди їм далі пливти.
Коли ми почнемо заходити в Крим, відкриється другий фронт, почнуть діяти місцеві кримчани
Для мене особисто, за що я боротимусь – національна автономія кримських татар. Кримські татари пройшли страшний, важкий шлях самозбереження, виживання. Такий самий, як і українці. Українці здобули свою державу. Кримські татари готові до автономії у складі України, це все, що вони просять. Дозвольте нам зберегти на цій території нашу ідентичність, нашу мову, нашу релігію. Інакше нам як народу в перспективі маячить смерть.
На мою думку, коли ми почнемо заходити в Крим, відкриється другий фронт, почнуть діяти місцеві кримчани, створювати умови, щоб ми більш комфортно зайшли. Найголовніше в Криму – не розкриватися. Коли там вішають прапори – це невиправданий ризик. Я проти такого «патріотичного хуліганства», тому що працює ФСБ, там багато кваліфікованих офіцерів. Усе це призводить до жертв. Не треба, просто чекайте. Краще притримати коней і відпустити тоді, коли побачите, що ми вже рухаємося в напрямку Сімферополя».
